Справа № 560/19437/24
іменем України
04 березня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулася в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що враховуючи факт припинення користування земельною ділянкою в силу закону з 11.06.2021, відповідно з цього дня припинено і обов'язок по сплаті орендної плати за землю.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачем 07.01.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право оренди земельної ділянки площею 0,2631 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 припинено 31.05.2022. Керуючись п. 286.5 ст.286 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Хмельницькій області проведено розрахунок орендної плати та сформовано податкове повідомлення-рішення за період з 01.01.2022 по 31.05.2022 від 04.12.2024 №913641-2410-2209-UA68020110000071202 на суму 46089,40 гривень.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 09.06.2020 р. ОСОБА_1 була користувачем земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_1 загальною площею 2631,0 кв.м., кадастровий номер 6810400000:20:001:0050. Термін дії даного договору - 10 років, тобто до 03.03.2030 р.
На вказаній земельній ділянці розташовувалось належне ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухоме майно: незавершене будівництво автостоянки в комплексі з мийкою автомобілів, відсоток готовності будівництва - 23%.
11 червня 2021 року відповідачем було відчужено зазначений об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 . Відповідно право власності на об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було припинено.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.02.2022 у справі №676/6777/21 визнано з 11 червня 2021 року правовідносини за договором від 09.06.2020 р. оренди земельної ділянки, кадастровий номер - 6810400000:20:001:0050, загальною площею 2631,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради за індексним номером: 52780178 від 23.06.2020 р., номер запису про інше речове право: 36996323, припиненими для ОСОБА_1 .
Головне управління ДПС у Хмельницькій області винесло податкове повідомлення-рішення від 04.12.2024 №913641-2410-2209-UA68020110000071202, яким нарахувало ОСОБА_1 орендну плату за 2022 рік у сумі 46089,40 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За змістом пп.пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.
Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди..
Згідно з пп. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПК України).
У ч.ч. 1 та 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Наведені норми потрібно розуміти так, що у разі виникнення в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, відбувається заміна сторони у зобов'язанні.
Аналогічну правову позицію, що у розумінні наведених положень законодавства у разі виникнення в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні, і що після відчуження об'єктів нерухомості позивачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов'язання із такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості, викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 19.02.2020 у справі №908/1645/18, від 27.02.2020 у справі № 804/4665/18.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 04.12.2024 №913641-2410-2209-UA68020110000071202 є протиправним, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує таке.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач у позові просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
У відзиві відповідач зазначає про відсутність підстав для стягнення з Головного управління ДПС у Хмельницькій області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, оскільки вони не є обгрунтованими та не підтвердженими.
Щодо зазначеної заяви суд зазначає та враховує таке.
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат належить:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 15.12.2024; акт здачі-приймання виконаних послуг від 23.12.2024; ордер ВХ №1085403.
Оцінюючи подані документи, якими обґрунтовано реальність надання послуг, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем у позовній заяві розмір правничої допомоги (5000,00 грн) є неспівмірними з предметом розгляду справи №560/19437/24, адже предмет спору в цій справі не є значно складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви у справі №560/19437/24 вимагала значного обсягу часу та за своїми характеристиками була віднесена до обсягу складних справ.
Суд вважає, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 1000,00 грн, яку слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, тому ці витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 04.12.2024 №913641-2410-2209-UA68020110000071202.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя О.О. Михайлов