Справа № 560/2049/25
іменем України
03 березня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького відділу Державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області про зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить зобов'язати Хмельницький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити з Єдиного реєстру боржника відомості щодо позивача як боржника у виконавчому провадженні № 62470541 з виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 28.02.2020 року по справі № 569/3372/20.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про виключення із Єдиного реєстру боржників відомостей про нього як боржника у виконавчому провадженні № 62470541 з виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 28.02.2020 року у справі № 569/3372/20.
Листом відповідача від 03.02.2025 року за вих. № 4948 позивачу відмовлено у виключені відомостей про з Єдиного реєстру боржників у зв'язку із відсутністю передбачених законом підстав та роз'яснено, що відомості про боржника виключаються із такого реєстру одночасно із винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану на підставі пунктів 1,3,11 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» або постанови передбаченої ч. 1 ст. 40 цього Закону.
Позивач вважає, що відомості про нього як боржника мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників, оскільки виконавчий документ був повернутий стягувану на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 18.04.2023 року, у зв'язку із чим стягувач мав право повторно пред'явити виконавчий документ до примусового виконання протягом трьох місяців з дня повернення. Однак, повторно виконавчий документ стягувачем до виконання у визначений Законом № 1404-VIII строк пред'явлено не було.
Ухвалою від 11.02.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами ст. 287 КАС України без повідомлення учасників.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області Головчак М.М. від 28.02.2020 року по справі № 569/3372/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді конфіскації автомобіля марки «Mercedes Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN - НОМЕР_2 (країна реєстрації - Польща).
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 420,40 грн.
06.07.2020 року державним виконавцем Красилівського ВДВС у Хмельницькому районі відкрито виконавче провадження № 62470541 з виконання зазначеної постанови суду про конфіскацію автомобіля.
В межах цього виконавчого провадження про позивача як боржника були внесені відомості до Єдиного реєстру боржників.
Внаслідок того, що транспортний засіб, який підлягає конфіскації, не розшукано, постановою державного виконавця від 18.04.2023 року зазначене виконавче провадження завершено на підставі п.7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий документ повернуто стягувачу - Поліській митниці Держмитслужби.
Красилівський ВДВС у Хмельницькому районі припинено шляхом приєднання Хмельницького ВДВС у Хмельницькому районі (відповідач).
31.01.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про позивача як боржника у виконавчому провадженні № 62470541 з виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 28.02.2020 року по справі № 569/3372/20.
Листом Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 03.02.2025 року за вих. № 4948 позивачу відмовлено у виключені відомостей про нього з Єдиного реєстру боржників у зв'язку із відсутністю передбачених законом підстав та роз'яснено, що відомості про боржника виключаються із такого реєстру одночасно із винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» або постанови передбачено ч. 4 ст. 40 цього Закону або в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Також, зазначеним листом позивача проінформовано, що повторно вищезазначений виконавчий документ (постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 28.02.2020 року у справі № 569/3372/20) для виконання органам державної виконавчої служби стягувачем не пред'являвся та згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) та облікових книг станом на 03.02.2025 року відкриті виконавчі провадження, за якими позивач значиться боржником, відсутні.
Позивач вважає, що відомості про нього як боржника мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону №1404-VIII, реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.
Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1404-VIII, Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
За приписами ч. 7 ст. 9 Закону №1404-VІІІ, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Згідно ч. 5 ст. 37 Закону №1404-VІІІ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
За приписами ч. 1, 2, 4, 5 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
З матеріалів справи суд встановив, що виконавчий документ був повернутий стягувачу (Поліській митниці) на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 18.04.2023, а виконавче провадження №62470541 завершено.
Отже, стягувач мав право повторно пред'явити спірний виконавчий документ до примусового виконання протягом трьох місяців з дня повернення. Однак, повторно виконавчий документ стягувачем до виконання у визначений Законом № 1404-VIII строк пред'явлено не було.
Відтак, стягувачем пропущений встановлений Законом строк пред'явлення спірного виконавчого документу до виконання.
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5).
Згідно з пунктом 2 Положення №2432/5, єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6 Розділу X Положення №2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.
В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
Не підлягають внесенню до Єдиного реєстру боржників відомості про боржників: які є державними органами, органами місцевого самоврядування; які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців; за рішенням немайнового характеру (крім рішень про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, під час виконання яких винесено постанову про накладення штрафу на боржника).
Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону №1404-VIII;
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Як встановлено вище, 18.04.2023 відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, що не перешкоджало стягувачу повторно пред'явити до виконання виконавчий лист у строки визначені ст. 12 Закону № 1404-VIII.
Між тим, виконавчий лист повторно стягувачем не було пред'явлено до виконання у визначений Законом № 1404-VIII строк. Отже, на час розгляду справи в суді на примусовому виконанні вказаний виконавчий документ не перебуває.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень, який є стягувачем у спірному виконавчому провадженні, та найбільш зацікавленою особою у його виконанні, протягом тривалого проміжку часу не вчинив активних дій з метою пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Проте, протягом цього часу відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників.
Таким чином, суд вважає, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників за відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв'язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред'явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.
Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Водночас збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до вимог ч.5 ст.59 Закону № 1404-VІІІ, арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, судове рішення є правовою підставою про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.
Разом з цим, судом не встановлено протиправності дій відповідача по відношенню до позивача, оскільки як на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу підстави для виключення позивача з Єдиного реєстру боржників були відсутні, так і на момент звернення позивача до відповідача, будь яких законодавчих механізмів, які передбачали б можливість виключення позивача з Єдиного реєстру боржників як боржника у виконавчому провадженні №62470541, чинним законодавством не встановлено.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а тому їх необхідно задовольнити.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Зобов'язати Хмельницький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити з Єдиного реєстру боржника відомості щодо ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні № 62470541 з виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 28.02.2020 року по справі № 569/3372/20.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03 березня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Хмельницький відділ Державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області (вул. Тернопільська, 13/2,Хмельницький,Хмельницька область,29018 , код ЄДРПОУ - 35014284)
Головуючий суддя В.К. Блонський