Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 березня 2025 року Справа № 520/4364/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить:
- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо, які полягають у невиплаті/відмові виплати грошових коштів у розмірі 62000,00 гривні за рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/28293/23 на протязі з 2023 року по 2025 роки ОСОБА_1 .
- стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Харківській област на користь ОСОБА_1 грошови кошти у розмірі 62000,00 гривні за рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/11914/22 які на протязі з 2023 року по 2025 роки не виплачені.
- накласти на керівника суб'єкта владних повноважень / начальника ГУ Пенсійного Фонду в Харківській області Баєву Г.О. за систематичне невиконання судових рішень № 520/28293/23 Харківського окружного адміністративного суду, штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб / Тобто, від 60 560 грн до 121 120 грн (3 років злісного ухиляння від виконання рішення суду).
- винести окрему ухвалу, направити до правоохоронного органу для внесення відомостей до ЄРДР щодо неправомірних а можливо навіть злочинних дій/привласнення грошових коштів у розмірі 62000,00 гривен начальника ГУ Пенсійного Фонду в Харківській області ОСОБА_2 по справі № 520/28293/23, в діях якої вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідно до вимог ст. 364, 382 КК України ( невиконання рішення суду службовою особою), зловживання владою та службовим становищем, службова недбалість, перевищення службових повноважень/ що має наслідки та ненесенний ущерб.
Вважаю, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, виходячи з наступних мотивів.
Харківський окружний адміністративні суду своїм рішенням від 26.11.2023 у справі № 520/11914/22, зокрема зобов'язав головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 на підставі Довідок за №132 та №132-1 від 25.11.2020, виданих Державною фіскальною службою України, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Харківський окружний адміністративні суду своїм рішенням від 30.11.2023 у справі № 520/28293/23, зокрема зобов'язав головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області додатково до розміру пенсії поновити та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з 01 липня 2021 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 гри згідно Постанови КМУ № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Дані обставини установлено із матеріалів справи та комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» Харківського окружного адміністративного суду.
Не погодившись із бездіяльність відповідача щодо невиплати нарахованих сум пенсії згідно з судових рішень від 26.01.2023 та від 30.11.2023, позивач звернувся із даним позов до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення вищевказаних сум заборгованості з виплати пенсії за минулий час.
Отже, фактичною підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з виплати пенсії є невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2023 у справі № 520/11914/22 та від 30.11.2023 у справі № 520/28293/23.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Відповідного до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 (справа №640/12697/21) вказав, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Положеннями статті 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі №520/20688/23 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він може звернутися до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто у порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.028.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19, від 28.02.2023 у справі №260/1898/22.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21.11.2019 року у справі № 802/1933/18-а та від 29.07.2021 року у справі № 460/350/19.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A.303-A; пункт 29).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляну на викладене вище приходжу до переконання про те, що вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому, а відтак у відкритті провадження у цій справі необхідно відмовити.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16 грудня 2021 року), №400/822/20 (постанова від 31 січня 2022 року), №233/3744/17 (постанова від 20 квітня 2022 року), № 818/1346/16 (постанова від 30 червня 2022 року).
Керуючись ст. ст. 170, 248, 256, 287, 293, 295 КАС України, -
у відкритті провадження ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала складена та підписана суддею 03.03.2025.
Суддя М. І. Садова