Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 березня 2025 року № 520/30942/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, в якому просила суд скасувати постанову про накладання за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 30-ДПС від 09.10.2024 року відповідача, Північно - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44730367, адреса: вул.Матвійчука Юліана, 119 м. Полтава), на позивача, фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адміністративного штрафу у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, як необґрунтовану фактичними обставинами та постановлену на припущеннях відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про накладання за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 30-ДПС від 09.10.2024 року Північно - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, на думку позивача, підлягає скасуванню.
Північно - Східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області 22.08.2024 було проведено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Міжрегіональним управлінням отримано копію акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Харківській області від 22.08.2024 року № 39387/20/06/ РРО/ НОМЕР_1 відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) разом з іншими матеріалами перевірки.
Відповідно до зазначеного акту перевіркою встановлено допущення до праці продавця без оформлення належним чином, а саме наказом, договором про працю.
Північно - Східе міжрегіональне управління державної служби з питань праці листом №ПНС/2/12776-24 від 03.09.2024 повідомило позивача про отримання акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Харківській області від 22.08.2024 року № 39387/20/06/ РРО/2213321841 та запропоновано, у разі наявності зауважень, заперечень до акту перевірки, надати інформацію до Північно- Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на електронну пошту: khrkv@dsp.gov.ua або у паперовому вигляді на фактичну адресу: проспект Науки, будинок 9, місто Харків, 61165.
23.09.2024 від позивача надійшло повідомлення до Міжрегіонального управління, де зазначалось, що жодних пояснень позивач надати не може, у зв'язку з неотриманням акту перевірки.
Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці на листом №ПНС/2/14320-24 від 02.10.2024 повідомлено позивача, що розгляд матеріалів та акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Харківській області від 22.08.2024 року №39387/20/06/РРО/ НОМЕР_1 Головного управління ДПС у Харківській області призначено на 08 жовтня 2024 року о 14:30, за адресою: проспект Науки, 9, поверх 4, м. Харків. Позивачу було запропоновано прийняти участь в адміністративному провадженні, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законодавством формі.
Північно - Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці прийнято постанову про накладення штрафу № 30-ДПС від 09.10.2024 року на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 80000,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Згідно з частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
У постанові від 17.04.2024 року у справі №560/3981/23 Верховний Суд зазначив, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб'єкт, уповноважений його накладати напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України.
Вказану позицію також підтримано постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі №120/17056/23.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються зокрема на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Суд зазначає, що специфіка спірних правовідносин щодо притягнення до відповідальності згідно ст. 265 КЗпП України, полягає у відсутності документального оформлення трудових відносин та встановлені факту допуску осіб до роботи без документального оформлення. Вказане визначає предмет доказування та коло доказів по справі.
Згідно зі ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За визначенням ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Так, посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області 22.08.2024 було проведено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 22.08.2024 року № 39387/20/06/ РРО/ НОМЕР_1 .
Відповідно до зазначеного акту перевіркою встановлено допущення до праці продавця без оформлення належним чином, а саме наказом, договором про працю.
Тобто, у ході фактичної перевірки ГУ ДПС у Харківській області, у місці проведення позивачем господарської діяльності, було виявлено особу, який фактично виконував роботу продавця на об'єкті перевірки.
Так, в акті перевірки було зафіксовано, що продавець ОСОБА_2 здійснив продаж підакцизних товарів на суму 340,00 грн. При цьому, встановлено порушення щодо не проведення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів на суму 340,00 грн. через РРО/ПРРО та не надання відповідного розрахункового документа.
За таких обставин, встановлено порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимоги статті 24 КЗпП України.
При цьому, оформлення таких трудових відносин шляхом підписання трудового договору, видання відповідного наказу чи розпорядження роботодавця чи уповноваженого ним органу, позивачем проведено не було, з огляду на що суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо порушення позивачем вимоги ч. 4 ст. 24 КЗпП України.
Позивач посилалась на те, що дозволів на продаж товарів в магазині не надавала даному чоловікові, тільки бути присутнім в приміщені магазину на час її відсутності.
Виходячи з посилань позивача, склалась ситуація коли особа продала товар, який належить позивачу без дозволу, проте позивачем не доведено вчинення дій щодо звернення до відповідних органів з приводу вказаних обставин.
Таким чином, вказані посилання позивача є необґрунтованими.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Північно - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (вул.Матвійчука Юліана, 119, м. Полтава, 36014) про скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.