Рішення від 04.03.2025 по справі 420/29380/24

Справа № 420/29380/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 директора Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25428977) щодо неналежного розгляду "Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію" від 07.09.2024 року, ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 );

- зобов'язати Одеський ліцей № 121 Одеської міської ради (в особі директора Семенюк Людмили Миколаївни) (код ЄДРПОУ 25428977) розглянути "Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію" від 07.09.2024 року ОСОБА_1 у відповідності до висновків суду.

Також в позові позивачем заявлено клопотання про встановлення судового контролю, а саме зобов'язати суб'єкт владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 07.09.2024 року подав інформаційний запит на отримання публічної інформацію до відповідача, через електрону пошту з ЕЦП, який стосувався відкритих даних, так і можливих особистих даних його дитини ОСОБА_3 . Так, у запиті позивач просив Одеський ліцей № 121 Одеської міської ради надати копії наступних документів: довідки, щодо отримання ОСОБА_4 доходу ( заробітної плати , премії та таке інше ) за своїм місцем роботи за 2022,2023,2024 роки; наказу про взяття на роботу ОСОБА_4 ; посадової інструкції ОСОБА_4 ; наказу керівника закладу освіти, щодо створення комісія її складу (голова та члени комісії), а також графік проведення оцінювання та перелік завдань з навчальних предметів щодо екстернатного проходження навчального процесу за 2022 рік навчальний рік; наказу керівника закладу освіти, щодо створення комісія її складу (голова та члени комісії), а також графік проведення оцінювання та перелік завдань з навчальних предметів щодо екстернатного проходження навчального процесу за 2023 рік навчальний рік; наказу керівника закладу освіти, щодо створення комісія її складу (голова та члени комісії), а також графік проведення оцінювання та перелік завдань з навчальних предметів щодо екстернатного проходження навчального процесу за 2024 рік навчальний рік; протоколів оцінювання результатів навчання в якому відображено данні щодо ОСОБА_3 за 1 клас, 2 клас, 3 клас, щодо екстернатного проходження навчального процесу( в разі наявності); індивідуальний навчальний план щодо екстернатного проходження навчального процесу який використовує ОСОБА_4 освітньої декларації щодо ОСОБА_3 ( в разі наявності).

Позивач зазначає, що 17.09.2024 року він зателефонував до відповідача та в телефонному режимі директором навчального закладу повідомлено, що вона не буде надавати на запит документи щодо вчителя та своєї діяльності, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Позивач вважає такі дії директора ліцею Семенюк Людмили противоправними, тому що відомості про ОСОБА_4 доходу ( заробітної плати , премії та таке інше ) за своїм місцем роботи за 2022, 2023, 2024 роки, наказ про взяття на роботу ОСОБА_4 , посадові інструкції ОСОБА_4 , наказ керівника закладу освіти, щодо створення комісія її складу (голова та члени комісії), а також графік проведення оцінювання та перелік завдань з навчальних предметів щодо екстернатного проходження навчального процесу за 2022, 2023, 2024 навчальний рік, індивідуальний навчальний план щодо екстернатного проходження навчального процесу, який використовує ОСОБА_4 , є публічною інформацією і жодне застосування до неї норми ст. 63 Конституції України є неприпустимим зі сторони директора ліцею школи ОСОБА_2 . Щодо отримання інформації про доньку, а саме протоколів оцінювання результатів навчання, в якому відображено данні щодо ОСОБА_3 за 1 клас, 2 клас, 3 клас, щодо екстернатного проходження навчального процесу (в разі наявності), освітньої декларації щодо ОСОБА_3 ( в разі наявності), то таке право передбачено в позивача ст. 141 Сімейного Кодексу.

Позивач зазначає, що всі документи, які просить у відповідача знаходяться виключно у нього. Запитувана інформація позивачем вже сформована відповідачем і повинна бути готова, лише потребувала виготовлення копії та направленню запитувачу. Відповідач не надав відповіді на інформаційний запит на публічну інформацію на протязі 5 днів, жодних листів про перенесення строків розгляду також не надавав.

На думку позивача, такі дії зі сторони відповідача мають ознаку явного знехтування директором ліцею права на доступ до публічної інформації.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 24.09.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/29380/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

09.10.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Вказана позиція відповідача обґрунтована наступним.

Так, відповідач вказує, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. З характеру запитуваної інформації вбачається що вона не є публічною, тобто, не зафіксована заздалегідь та не є доступною для кожного, не становить суспільний інтерес, не є інформацією про стан довкілля, аварії чи катастрофи, не направлена на отримання інформації щодо, наприклад, проведення Ліцеєм освітніх програм та їх результатів тощо. Зокрема, документи та відомості про громадянку ОСОБА_4 заборонені до розголошення її особистою на те заявою, у разі розголошення буде порушено її особисті немайнові права та інтереси, що є недопустимим. Крім того, інша інформація що не стосується ОСОБА_4 містить відомості про інших осіб, які також не підлягають розголошенню, оскільки буде виникати порушення особистих прав та інтересів осіб, відомості про яких містяться у запитуваних позивачем документах. Запитувана позивачем інформація має конфіденційний характер, оскільки складає відомості про особисту інформацію щодо інших осіб, які Ліцей не має права розголошувати третім особам.

Також, відповідач зазначає, що визначене поняття "суб'єкт владних повноважень" не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб'єктів, зазначених у п.1 ч.1 ст.13 ЗУ "Про доступ до публічної інформації". У зв'язку з цим, такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов'язки розпорядника інформації, у тому числі обов'язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації. Ліцей у розумінні ст.13 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" не є суб'єктом владних повноважень, а позовні вимоги звернуті до директора ліцею - Семенюк Людмили Миколаївни, не до ліцею безпосередньо. Посадові особи розпорядника інформації не можуть нести відповідальність за ненадання/безпідставну відмову у наданні, наданні неповної інформації за запиту про надання публічної інформації, у той час, як подібні вимоги, що викладені у позові повинні були звернуті безпосередньо до розпорядника інформації. Крім того, у відповіді Департаменту освіти та науки Одеської міської ради від 13.08.2024 року, яку долучив до позову ОСОБА_1 чітко вказується де саме перебуває інформація, якою цікавиться позивач: Департамент освіти та науки Одеської міської ради та науки Одеської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 або на їхньому офіційному сайті. В даному випадку, твердження позивача про те, що ліцей порушив його права на отримання інформації, тим самим, на думку позивача, ліцей має бути притягнутий до відповідальності та його має бути зобов'язано надати запитувану інформацію у порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", є невірним тлумаченням порядку отримання інформації на запит про надання публічної інформації.

На думку відповідача, норми та положення Закону України "Про доступ до публічної інформації" в конкретному випадку не розповсюджується за виникненні взаємовідносини між позивачем та ліцеєм, оскільки позивач фактично до ліцею не направляв запиту про надання публічної інформації, натомість, направив тільки заяву, яка містить певну історію подій та вимогу надати копії документів, що не стосується описаних подій, але стосуються інших осіб, а також інших дітей. Таким чином, у відповідності до норм Закону України "Про звернення громадян", строк на надання відповіді на запити громадян та їх звернення складає тридцять календарних днів з дня отримання відповідного запиту/звернення, що означає, що відповідь на запит ОСОБА_1 має бути йому надана Ліцеєм не пізніше 09.10.2024 року, що також є самостійною обставиною, яка підтверджує відсутність будь-якого порушення прав та інтересів ОСОБА_1 з боку ліцею.

У висновку, ліцей вважає, що не порушив жодних прав позивача, надав відповідь на його заяву у відповідності до повноважень та вимог чинного законодавства, без будь-якого порушення норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про інформацію", зокрема тому, що до ліцею фактично не було направлено запиту на отримання публічної інформації, таку назву має лише сам документ, але запитувана інформація не є публічною, містить персональні дані без згоди на розголошення яких, передача їх у будь-якій формі третім особам суворо заборонена, у зв'язку із чим позовні вимоги до ліцею безпідставні та не підлягають задоволенню.

10.10.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій позивач просить суд прийняти відмову ОСОБА_1 від частини позивних вимог, а саме словосполучення:

- ОСОБА_2 директора - щодо вимоги неналежного розгляду Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію";

- (в особі директора Семенюк Людмили Миколаївни) - щодо вимоги зобов'язати Одеський ліцей розглянути його.

Також позивач просить суд позивні вимоги розглядати в наступній редакції:

- визнати неправомірною бездіяльність Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25428977) щодо неналежного розгляду " Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію" від 07.09.2024 року, ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 );

- вирішити питання судових витрат.

10.10.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач підтвердив факт отримання запиту ОСОБА_1 від 07.09.2024 через електронну пошту. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: - уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; - інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим; - інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг. Відповідач сам про це зазначає у відзиві, але в то й же час посилається на заяву громадянки ОСОБА_4 чим підтверджує що дана особа є працівником даного закладу. Позивач вважає, що вправі отримувати будь-які відомості про осіб закладу, щодо їх діяльності і методик навчання та їх фінансових статків ( зарплат), і жодна заява працівника не може його обмежити в доступі до такої публічної інформації. Вся інформація, яка запитується знаходиться виключно у відповідача.

Також позивач вказує, що відповідач у відзиві зазначив про те, що запит на інформацію стосується відомостей, які складають конфіденційну інформацію, що не підлягає розголошенню без згоди осіб, які фігурують у цих документах та батьків дітей, які також фігурують в запитуваних документах. Вказане, на думку позивача, свідчить про обмеження його в отриманні відомостей про його дитину. Позивач зазначає, що має право на отримання відомостей про свою дитину, яке регламентовано ст.141 Сімейним кодексу, крім цього, він як батько має пересвідчитись, що дитина здобуває освіту в спосіб, який він вважає за потрібний. Позивач вказує, що відповідач не надав запитувану інформацію, що стосується його доньки, а саме: копії протоколів оцінювання результатів навчання в якому відображено данні щодо ОСОБА_3 за 1клас, 2 клас, 3 клас , щодо екстернатного проходження навчального процесу (в разі наявності); копію освітньої декларації щодо ОСОБА_3 ( в разі наявності). Такі документи мають бути виключно у відповідача, якщо дитина в них навчалась або навчається.

15.10.2024року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що позивач залишив поза уваги той факт, що особиста інформація про особу, незалежно від того чи є вона працівником організації, учнем, кимось із батьків учнів, є особистою інформацією, є конфіденційною інформацією, не є публічною інформацією, та вказівки позивача що для нього не має значення наявність заборони на розголошення особистих даних про особу є показом неповаги до особистих немайнових прав людини, що є непорушними. Запитувана позивачем інформація має конфіденційний характер, оскільки складає відомості про особисту інформацію щодо інших осіб, які ОСОБА_5 не має права розголошувати третім особам.

Також відповідачем зазначено, що позивач вказує про те, вся інформація, яка запитується знаходиться виключно у відповідача, але, на думку відповідача, позивач залишає поза уваги відповідь Департаменту освіти та науки Одеської міської ради від 13.08.2024 року, яку він же й долучив до позову та в якій чітко вказується де саме перебуває інформація, якою цікавиться позивач, а саме Департамент освіти та науки Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна,134 або на їхньому офіційному сайті. Також, ліцей звертає увагу, що не є розпорядником бюджетних коштів. Заробітна плата усім працівникам закладу освіти нараховується КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» відповідно штатного розпису, погодженого Департаментом освіти та науки Одеської міської ради.

Крім того, відповідачем звернено увагу на те, що позивачем запитувалась інформація, яка є конфіденційною, стосується не його самого, а інших осіб, зокрема ОСОБА_4 , яка в свою чергу не надала згоду на розголошення щодо неї інформації, крім того, інші документи містять інформацію стосовно інших дітей та осіб, які також не надавали згоди на розголошення щодо них їх особистих даних, вкотре наголошуємо, що запитувана позивачем інформація не є публічною, не становить суспільний інтерес та не підпадає під перелік інформації, яка визнана законом публічною. Крім того, у межах тих даних та в обсязі, яка була дозволена Ліцею до розголошення останнім було надано відповідь позивачеві. Мати дитини ОСОБА_6 заборонила Ліцею розголошувати будь-які дані щодо дитини ОСОБА_1 , оскільки, за її заявою, наразі на судовому розгляді перебуває судова справа №523/10535/21, щодо питання позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав на дитину у зв'язку із психотравматичним впливом батька на дитину насиллям, відсутності будь-якої участі у вихованні дитини та зацікавленості у її житті. Дані обставини були пояснені ОСОБА_1 як обставини, у зв'язку з якими ліцей не може надати ОСОБА_1 копії документів, які він запитував.

17.10.2024 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що в своїх заперечення відповідач посилається на заборону матір'ю дитини ОСОБА_6 розголошувати будь-які дані щодо дитини ОСОБА_1 , оскільки, за її заявою, наразі на судовому розгляді перебуває судова справа №523/10535/21, щодо питання позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав на дитину. Позивач вказує, щ жодних доказів що дитина є учнем ліцею відповідач не надав, як жодних доказів існування такої заяви зі сторони матері дитини ОСОБА_6 . У справі №523/10535/21 судом першої інстанції відмовлено повністю у позивних вимогах ОСОБА_6 . Також позивач вказує, що рішенням суду 523/4314/24, яке набуло законної сили 05.08.2024 року і наразі відбуваються виконавчі дії , на ОСОБА_6 покладено обов'язок судом. - зобов'язати ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) повідомити ОСОБА_1 , про важливі факти із життя дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надання відомостей, інформації про місце навчання та успіхів дитини з моменту здобуття середньої освіти до набрання рішення в даній справі законної сили ( за минулий період), шляхом надсилання листа на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 - зобов'язати ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) повідомляти ОСОБА_1 , про важливі факти із життя дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надання відомостей, інформації про факти захворювання та лікування дитини, шляхом надсилання листа на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 не пізніше ніж за 2 дні з моменту настання відповідної події в житті дитини, до повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_3 - зобов'язати ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) повідомляти ОСОБА_1 , про важливі факти із життя дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (надання відомостей, інформації про успіхи у навчанні дитини) кожного першого та шостого місяця року, шляхом надсилання листа на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , до повноліття дитини13.02.2033 року. - зобов'язати ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) повідомляти ОСОБА_1 , про важливі факти із життя дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надання відомостей інформації про факти зміни місця навчання дитини, шляхом надсилання листа на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 не пізніше ніж за 2 дні з моменту настання відповідної події в житті дитини, до повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, позивач наголошує, що частиною сьомою статті 6 Закон України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню в доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

24.10.2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач наполягає, що ліцей не має права розголошувати будь-які відомості стосовно ОСОБА_7 , так як ліцею були надані заяви матері дитини про заборону розповсюдження будь-якої інформації про її доньку, та/або неї, а також про ненадання згоди на розповсюдження, відправку, пересилання будь-якої інформації щодо її доньки, та/або неї, в тому числі її заяв, звернень, чи будь-яких інших документів, які вона надавала до закладу освіти, оскільки це є конфіденційною інформацію, про що було неодноразово повідомлено позивачеві.

Відповідач також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 було зроблено запит до ліцею від 04.09.2024 року на отримання конфіденційної інформації стосовно ОСОБА_7 та третіх осіб. На перший запит ліцеєм була надана відповідь, що підтверджує факт навчання ОСОБА_3 в закладі освіти, а також дана інформація що класоводом його доньки з першого класу є ОСОБА_4 , але позивач вводить суд в оману щодо ненадання інформації про його доньку. Просимо зважити на те, що на розгляді Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа №420/28429/24 за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень через його незадоволеність отриманою інформацією. Проте позивач написав другу позивну заяву вже маючі певну інформацію, справа по якій перебуває наразі в розгляді. Більш того, відповідь на його запит від 07.09.2024 року була надана у передбачений чинним законодавством порядок, направлена відповідь засобами поштового зв'язку - Укрпоштою на вказану ним адресу реєстрації у строки визначені Законом України "Про звернення громадян", так як запит від 07.09.2024 року не є запитом на доступ до публічної інформації, зокрема, тому що не несе жодного суспільного інтересу для суспільства.

На думку відповідача, позивач дійшов помилкових висновків щодо порушення ліцеєм його права на інформацію, оскільки відповідь на запит було надано, у відповіді викладені відомості в межах яких можливо було цю відповідь надати, при цьому, не порушивши права інших осіб, зокрема, ОСОБА_6 та безпосередньо самої дитини на нерозголошення персональної особистої інформації відносно них.

Ухвалою від 28.10.2024 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог у справі № 420/29380/24 та ухвалив розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог, а саме:

- визнати неправомірною бездіяльність Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25428977) щодо неналежного розгляду "Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію" від 07.09.2024 року, ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 );

- зобов'язати Одеський ліцей № 121 Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25428977) розглянути "Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію" від 07.09.2024 року ОСОБА_1 у відповідності до висновків суду.

- вирішити питання судових витрат.

25.10.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

28.10.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач зазначає, що 25.10.2024 року він отримав через Укрпошту відповідь директора ліцею Семенюк Людмила Миколаївна на його запит від 07.09.2024 року. Таким чином у зв'язку із зміною фактичних обставин, а саме надання відповіді на запит зі сторони відповідача, що є предмет спору, позивач вважає за необхідне змінити предмет позову з бездіяльності відповідача на дії, та викладає позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати неправомірними дії Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25428977) щодо неналежного розгляду «Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію» від 07.09.2024 року ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 );

- зобов'язати Одеський ліцей № 121 Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25428977) розглянути «Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію» від 07.09.2024 року ОСОБА_1 повторно у відповідності до висновків суду;

- вирішити питання судових витрат.

Ухвалою від 30.10.2024 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову у справі № 420/29380/24 та продовжив розгляд справи за позовними вимогами:

- вирішити питання судових витрат.

Ухвалою від 30.10.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

15.11.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому продубльовано доводи які були викладені у раніше поданому відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях. Також відповідачем звернено увагу, що позивачеві неодноразово було наголошено на причини неможливості надати заявлені документи, а саме тому, що у них є відомості про інших дітей та осіб, на розголошення яких необхідна відповідна особиста згода цих осіб, а також батьків дітей, однак, якби позивач просив надати йому витяг з наказу та інших документів, що конкретно стосуються його доньки та у разі наявності згоди матері доньки на розголошення цієї інформації, ліцей надав би заявнику такі відомості. Проте мати дитини написала заяву про ненадання згоди на розповсюдження, відправку, пересилання будь-якої інформації що стосується неї та/або її дитини, але ця заява може бути долучена до справи за рішенням суду.

15.11.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено, що Сімейний Кодекс вказує на рівність батьків, їх прав, в той же час заклад освіти вважає, що заява матері є пріорітетнішою напевно для них. Шкільний заклад освіти не має право в обмежені батьків в доступі до інформацію про їх дитину на підставі заяви одного із батьків, бо їх права рівні і це визначено законом.

08.01.2024 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що ліцей не навів жодних законних підстав, щоб обмежити батька в доступі до інформації про дитину, а за цих обставин Держава України втрутилась у приватне та сімейне життя сім'ї позивача, чим порушила ст. 8 Конвенції з прав людини в доступі до інформації про дитину.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 24.01.2018 року (повторно).

07.09.2024 року позивач звернувся до Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради з інформаційним запитом на отримання публічної інформації шляхом направлення на електронну пошту, в якому просив надати:

- копію довідки, щодо отримання ОСОБА_4 доходу ( заробітної плати , премії та таке інше ) за своїм місцем роботи за 2022, 2023, 2024 роки;

- копію наказу про взяття на роботу ОСОБА_4 ;

- копію посадової інструкції ОСОБА_4 ;

- копію наказу керівника закладу освіти, щодо створення комісія її складу (голова та члени комісії), а також графік проведення оцінювання та перелік завдань з навчальних предметів щодо екстернатного проходження навчального процесу за 2022 рік навчальний рік;

- копії протоколів оцінювання результатів навчання в якому відображено данні щодо ОСОБА_3 за 1 клас, 2 клас, 3 клас, щодо екстернатного проходження навчального процесу( в разі наявності);

- індивідуальний навчальний план щодо екстернатного проходження навчального процесу який використовує ОСОБА_4 ;

- копію освітньої декларації щодо ОСОБА_3 ( в разі наявності).

Також просив надати відповідь на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту.

В якості додатку позивачем надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 .

Листом від 08.10.2024 року № 4 Одеський ліцей № 121 Одеської міської ради повідомив позивача, що: «Адміністрація ОДЕСЬКОГО ЛІЦЕЮ №121 отримала Вашого листа від 07.09.2024 року, який зареєстрований 09.09.2024 року № 04.

На Ваші три питання, стосовно ОСОБА_4 , класовода 3-А класу, відповідаємо, що ОСОБА_4 в своїй заяві забороняє розповсюдження будь-якої інформації її професійної діяльності та майнових справ, тому що це порушення її права на конфіденційність.

Відповіді на інші питання надати неможливо, тому що в копіях документів є прізвища інших осіб, а також ліцеїстів, які не дозволяють розповсюдження інформації, де є їхні дані, спираючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації та Закону України «Про інформацію».

Щодо індивідуального навчального плану та свідоцтва досягнень за 1й та 2й клас, доводжу до Вашого відома, шановний ОСОБА_8 : ОСОБА_6 заперечує щодо надання інформації, яка стосується її доньки ОСОБА_9 .

Освітня декларація, відповідно наказу МОН від 12.01.2016 № 8, заповнюється заявником, якщо він мешкає «на неконтрольованих територіях» (додаток 4 до Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах (пункт 9 розділу ІІ).».

Позивач звернувся до суду, так як вважає, що його права на отримання інформації порушені відповідачем, оскільки відповідач не належним чином розглянув його запит та не надав запитувані документи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно п.7 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно з ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про доступ до публічної інформації2, Законом України «Про захист персональних даних».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про інформацію» №2657-XII (далі - Закон №2657-ХІІ) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно положень статті 5 Закону № 2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 2657-ХІІ ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Положеннями статті 9 Закону №2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно з ст. 1 Закону №2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 3 цього Закону закріплює гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Згідно з вказаною статтею, право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до частин четвертої - сьомої статті 6 Закону № 2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України «Про основи національного спротиву»). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім випадків, визначених зазначеним Законом.

Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону №2939-VІ розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Ч. 5 ст. 10 Закону №2939-VІ передбачено, що відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Згідно частини другої статті 13 Закону № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-VІ, доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною першою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частин другої - шостої статті 19 Закону № 2939-VI, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним.

Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Строк розгляду запитів на інформацію визначено статтею 20 Закону.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 21 Закону №2939-VІ, інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої - шостої статті 22 Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Стаття 23 Закону №2939-VІ передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів (ч. 1 ст. 24 Закону №2939-VІ).

З наведених норм Закону №2939-VІ вбачається, що розпорядники інформації зобов'язані надавати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, за винятком випадків, передбачених частиною першою статті 22 Закону №2939-VІ.

Суд зазначає, що законом чітко передбачено випадки, в яких не може бути обмежено доступ до інформації, а також відомості, які не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону № 2939-VI.

При аналізі відповідних справ ЄСПЛ та вітчизняні суди застосовують «трискладовий тест», щоб визначити, чи було обґрунтованим обмеження в доступі до інформації.

«Трискладовий тест» є юридичною конструкцією - засобом перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації. Іншими словами, обмеження доступу до публічної інформації без застосування «трискладового тесту» є незаконним і порушує право особи на інформацію.

«Трискладовий тест» є умовною назвою, яка прямо не згадана в українському законі. «Трискладовий» тому, що складається з трьох складових-умов, наявність яких (усіх разом) вимагається для обмеження доступу до інформації.

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації «трискладового тесту».

Для визначення можливості обмеження доступу до інформації застосовується «трискладовий тест» за частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI. Якщо розпорядник інформації встановив, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова).

Наступний крок - потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров'я населення може обмежуватись доступ до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримано запитувану інформацію конфіденційно, чи стосується така інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя.

Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.

Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь - розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив.

Якщо відповідь на це питання негативна, розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації. Якщо відповідь на це питання позитивна, розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом у її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації. При негативній відповіді розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації .

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації, є застосовування до такої інформації «трискладового тесту».

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18.

Таким чином, обов'язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність передбачених частиною другою статті 6 згаданого Закону підстав обмеження у доступі. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Таку ж правову позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18, від 14.05.2020 у справі № 9901/589/19 та від 04.02.2021 року у справі № 9901/598/19.

Велика палата ЄСПЛ у рішенні від 08.11.2016 у справі «Угорський гельсінський комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary) (заява №18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункти 158-170):

- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії із суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;

- природа інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам «трискладового тесту», тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;

- роль запитувача. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов'язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;

- готовність та доступність інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

Про необхідність застосування «трискладового тесту» підтверджено також ЄСПЛ, зокрема у пункті 25 рішення у справі «Аврамчук проти України»(AVRAMCHUK v. UKRAINE) від 05.10.2023 (заява № 65906/13), де Суд зробив висновок, що судами не було надано жодних пояснень, чому частина 5 статті 6 Закону № 2939-VI або його «трискладовий тест» не були застосовані до справи заявника. Це також призвело до того, що суди не намагалися збалансувати потенційні інтереси, тобто інтерес заявника в доступі до інформації, що становить суспільний інтерес, і необхідність захисту прав приватних осіб.

Отже, надаючи відповідь на запит позивача про отримання інформації, суб'єкт владних повноважень повинен дотримуватись балансу між інтересами заявника в доступі до інформації, що становить суспільний інтерес, та необхідністю захисту прав приватних осіб.

Тобто в такому разі відбувається зіставлення публічних та приватних інтересів і завданням суду є з'ясування того, який інтерес переважає.

Судом встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з відмовою Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради надати інформацію на поданий позивачем запит.

Як встановлено судом, 07.09.2024 року позивач звернувся до Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради з інформаційним запитом на отримання публічної інформації, шляхом направлення на електронну пошту, в якому просив надати:

- копію наказу про взяття на роботу ОСОБА_4 ;

- копію посадової інструкції ОСОБА_4 ;

- копію освітньої декларації щодо ОСОБА_3 ( в разі наявності).

На думку відповідача, норми та положення Закону України "Про доступ до публічної інформації" в даному випадку не розповсюджується на взаємовідносини між позивачем та ліцеєм, оскільки ліцей у розумінні ст.13 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" не є суб'єктом владних повноважень, а з характеру запитуваної інформації вбачається що вона не є публічною, тобто, не зафіксована заздалегідь та не є доступною для кожного, не становить суспільний інтерес, не є інформацією про стан довкілля, аварії чи катастрофи, не направлена на отримання інформації щодо, наприклад, проведення Ліцеєм освітніх програм та їх результатів тощо.

Тому позивачу було надано відповідь у порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян", в якій відповідач на три питання стосовно ОСОБА_4 , класовода 3-А класу, повідомив, що ОСОБА_4 в своїй заяві забороняє розповсюдження будь-якої інформації її професійної діяльності та майнових справ, тому що це порушення її права на конфіденційність. Також відповідач вказав, що відповіді на інші питання надати неможливо, тому що в копіях документів є прізвища інших осіб, а також ліцеїстів, які не дозволяють розповсюдження інформації, де є їхні дані, спираючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації та Закону України «Про інформацію». Щодо індивідуального навчального плану та свідоцтва досягнень за 1-й та 2-й клас, відповідач вказав, що ОСОБА_6 заперечує щодо надання інформації, яка стосується її доньки ОСОБА_9 . Освітня декларація, відповідно наказу МОН від 12.01.2016 № 8, заповнюється заявником, якщо він мешкає «на неконтрольованих територіях» (додаток 4 до Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах (пункт 9 розділу ІІ).

Суд не погоджуються з доводами відповідача з огляду на таке.

Для встановлення правомірності відмови відповідачем у наданні запитуваної позивачем інформації необхідно з'ясувати чи є запитувана інформація публічною у розумінні Закону № 2939-VI та визначити особливості порядку її надання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" №10 інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: - уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; - інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим; - інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.

Судом встановлено, що відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.5,-1.7, 1.10 Статуту Одеського ліцею №121 Одеської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Одеської міської ради №997-VII від 28.9.2022, Одеський ліцей №121 Одеської міської ради (далі - Заклад) є закладом освіти, заснованим на власності територіальної громади міста Одеси і створений відповідно до чинного законодавства України.

Заклад провадить освітню діяльність за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку, на таких рівнях повної загальної середньої освіти: початкова освіта (1-4 класи) - перший рівень повної загальної середньої освітні що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом: початкової освіти; базова середня освіта (5 - 9 класи) - другий рівень повної загальної середньої освітк,- що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом базової середньої освіти; профільна середня освіта (10 - 11 (12) класи) - третій рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом профільної середньої освіти.

Засновником Закладу є Одеська міська рада (далі - Засновник), Управління Закладом у межах повноважень, визначених чинним законодавством України, здійснює Департамент освіти та науки Одеської міської ради (далі - Уповноважений орган).

Заклад є юридичною особою, має печатку, бланки, штампи зі своїм найменуванням і а символікою. Заклад має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Заклад с неприбутковою бюджетною установою.

Завданнями Закладу є: всебічний розвиток, навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти протягом жита, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації.

Таким чином, Одеській ліцей №121 є розпорядником публічної інформації відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону, оскільки є закладом, який виконує делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень щодо надання освітніх послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням його обов'язків.

Згідно ст. 6 Закону не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Виходячи з наведених правових норм, суд доходить висновку, що Одеський ліцей № 121 Одеської міської ради є розпорядником публічної інформації, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що знаходиться у володінні такого закладу, зокрема, щодо виконання своїх обов'язків із надання освітніх послуг та щодо використання бюджетних коштів.

Отже, з урахуванням наведених приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувана позивачем інформація ( копія довідки, щодо отримання ОСОБА_4 доходу (заробітної плати, премії та таке інше) за своїм місцем роботи за 2022, 2023, 2024 роки) є публічною, тобто такою, що стосується розпорядження бюджетними коштами, відтак не може бути обмежена.

Запитувана позивачем інформація (копія наказу про взяття на роботу ОСОБА_4 ; копія посадової інструкції ОСОБА_4 ; копія наказу керівника закладу освіти щодо створення комісії її складу (голова та члени комісії), а також графік проведення оцінювання та перелік завдань з навчальних предметів щодо екстернатного проходження навчального процесу за 2022 рік навчальний рік; копія наказу керівника закладу освіти щодо створення комісії її складу (голова та члени комісії), а також графік проведення оцінювання та перелік завдань з навчальних предметів щодо екстернатного проходження навчального процесу за 2023 рік навчальний рік; копія наказу керівника закладу освіти щодо створення комісія її складу (голова та члени комісії), а також графік проведення оцінювання та перелік завдань з навчальних предметів щодо екстернатного проходження навчального процесу за 2024 рік навчальний рік) також є публічною і не входить до переліку інформації з обмеженим доступом, оскільки такі відомості пов'язані з організацією діяльності закладу, який надає освітні послуги, тому відповідач як розпорядник інформації, зобов'язаний був відповідно до вимог статті 14 Закону № 2939-VI надати достовірну, точну та повну інформацію запитувачу.

Крім того, слід також зазначити, що згідно частини другої статті 13 Закону № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Згідно ст. 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Отже, з аналізу вищезазначених положень можна зробити висновок, що якщо в організації, установи або навіть приватної компанії є інформація, необхідна для суспільства, особа має право отримати цю інформацію, а розпорядник зобов'язаний її надати.

Перелік видів інформації, що може бути предметом суспільного інтересу, не є вичерпним.

З огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття. Гнучкість законодавства в цьому аспекті виправдано надає судам можливість визначати, чи є конкретна інформація суспільно необхідною, з врахуванням індивідуальних обставин справи.

Постанова ВАСУ №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» визначає критерії, за якими судді повинні визначати суспільний інтерес.

Інформацію вважають суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє: - дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідності роз'яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії; - дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ; - виявленню ризиків для здоров'я людей, для громадської безпеки і порядку, запобігання їм та їх наслідкам; - виявленню шкідливих для людини наслідків діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб; - викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників; - інноваціям, науковим дослідженням; - економічному розвитку, підприємницькій діяльності, інвестиціям; виявленню фактів введення громадськості в оману.

Оцінюючи запитувану позивачем інформацію на предмет наявності суспільного інтересу, зважаючи на те, що інформація, яку просив надати позивач стосується надання закладом освіти освітніх послуг, то, з огляду на її характер, така інформація є суспільно необхідною (становить суспільний інтерес) й не може бути обмежена у доступі та, відповідно, надається у відповідь на запит, а тому відмова відповідача у задоволенні запиту не ґрунтується на нормах закону.

Суд також відхиляє доводи відповідача, що розповсюдження будь-якої інформації про професійну діяльність та майнові справи ОСОБА_4 є порушенням її права на конфіденційність, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» об'єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Оскільки ОСОБА_4 є посадовою особою закладу освіту, тому інформація, яка стосується здійснення нею повноважень у сфері освіти, не може бути конфіденційною.

Згідно із частиною сьомою статті 6 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Також відповідач вказав, що відповіді на інші питання надати неможливо, тому що в копіях документів є прізвища інших осіб, а також ліцеїстів, які не дозволяють розповсюдження інформації, де є їхні дані, спираючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації та Закону України «Про інформацію».

Таким чином, суд доходить висновку, що якщо в копіях документів дійсно є прізвища інших осіб, відповідач повинен був надати ці документи, закривши інформацію про третіх осіб, а не відмовляти повністю.

Слід зазначити, що до конфіденційної віднесено, зокрема: інформацію про національність особи, її освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адресу проживання, дату і місце народження (частина друга статті 11 Закону України "Про інформацію"); інформацію про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, яка стала відома особі у зв'язку з виконанням нею професійних або службових обов'язків (стаття 40 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"); відомості щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, ходу його виконання та одержаних результатів (стаття 895 Цивільного кодексу України); відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, крім відомостей про взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (пункт 70.15.2 статті 70 Податкового кодексу); інформація щодо осіб, які звернулися до кризового центру про допомогу (частина третя статті 8 Закону України "Про попередження насильства в сім'ї"); інформацію, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (частина перша статті 56 Митного кодексу України); первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних (частина перша статті 21 Закону України "Про державну статистику"); відомості про місце проживання або місце перебування особи (частина восьма статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"); матеріали заявки фізичної чи юридичної особи на реєстрацію сорту та результати експертизи сорту рослин (стаття 23 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин"); дані про особу, взяту під захист у кримінальному судочинстві (стаття 15 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"); дані про працівника суду або правоохоронного органу, взятого під захист (стаття 10 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів"); первинні (персональні) та інші дані, отримані у процесі проведення перепису населення (частина перша статті 16 Закону України "Про Всеукраїнський перепис населення"); відомості, що подаються заявником на визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, інформацію про факт подання заяви про визнання особою, яка має право на захист в Україні (частина десята статті 7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"); інформацію про пенсійні внески, пенсійні виплати та суму пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника пенсійного фонду; з пенсійних депозитних рахунків фізичної особи; про умови та стан виконання договорів страхування довічної пенсії (частина третя статті 53 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення"); відомості про особисте життя громадян, одержані із звернень громадян (стаття 10 Закону України "Про звернення громадян").

Однак, відповідач не зазначає, які саме відомості містяться в запитуваних документах, які можуть бути віднесені до конфіденційної.

Відповідач жодним чином не обґрунтував, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право заявника знати цю інформацію.

Щодо запиту про надання копій протоколів оцінювання результатів навчання в якому відображено данні щодо ОСОБА_3 за 1 клас, 2 клас, 3 клас, щодо екстернатного проходження навчального процесу (в разі наявності); індивідуального навчального плану щодо екстернатного проходження навчального процесу який використовує ОСОБА_4 ; копію освітньої декларації щодо ОСОБА_3 ( в разі наявності), суд зазначає наступне.

Листом від 08.10.2024 року № 4 Одеський ліцей № 121 Одеської міської ради повідомив позивача, що ОСОБА_6 (мати дитини) заперечує щодо надання інформації, яка стосується її доньки ОСОБА_9 .

Суд не погоджується з доводами відповідача з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою донькою позивача, яка на даний час проживає з матір'ю.

У справі №523/10535/21 судом відмовлено у задоволенні позивних вимог ОСОБА_6 у позбавленні ОСОБА_1 батьківських прав на дитину.

Також рішенням суду у справі №523/4314/24 зобов'язано ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) повідомити ОСОБА_1 про важливі факти із життя дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавати відомості, інформацію про місце навчання та успіхів дитини з моменту здобуття середньої освіти до набрання рішення в даній справі законної сили шляхом надсилання листа на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - зобов'язано ОСОБА_6 повідомляти ОСОБА_1 про важливі факти із життя дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надання відомостей, інформації про факти захворювання та лікування дитини, шляхом надсилання листа на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 не пізніше ніж за 2 дні з моменту настання відповідної події в житті дитини, до повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - зобов'язано ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) повідомляти ОСОБА_1 про важливі факти із життя дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (надання відомостей, інформації про успіхи у навчанні дитини) кожного першого та шостого місяця року, шляхом надсилання листа на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , до повноліття дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - зобов'язано ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) повідомляти ОСОБА_1 про важливі факти із життя дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надання відомостей інформації про факти зміни місця навчання дитини шляхом надсилання листа на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 не пізніше ніж за 2 дні з моменту настання відповідної події в житті дитини, до повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначає, що має право на отримання відомостей про свою дитину, він як батько має пересвідчитись, що дитина здобуває освіту в спосіб, який він вважає за потрібний. Позивач вказує, що відповідач не надав запитувану інформацію, що стосується його доньки.

Згідно ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України" Про доступ до публічної інформації", крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.

Суб'єкт відносин, пов'язаних з персональними даними, подає запит щодо доступу (далі - запит) до персональних даних володільцю персональних даних.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про захист персональних даних» відмова у доступі до персональних даних допускається, якщо доступ до них заборонено згідно із законом.

Відповідно до ст.ст.141,157 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 4 Конвенції Про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20.09.2006 року, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним і такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини; якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Згідно ст. 2 Конвенції для цілей цієї Конвенції "контакт" означає, серед іншого, надання інформації такій особі про дитину або дитині про таку особу.

Тобто, діюче законодавство спрямоване на захист прав батьків щодо контакту зі своїми дітьми шляхом, зокрема, надання інформації про дитину і керівним у вирішенні спорів з даного питання визначає найвищий інтерес самої дитини.

Обставин, в даній справі, які б вказували на те, що контакт з дитиною шляхом надання інформації батьку про дитину не відповідає найвищим інтересам дитини, судом не встановлено, як і не встановлено наявність будь-яких обмежувальних приписів щодо позивача по справі.

Згідно ст. 6 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так у справі Богданов проти України Європейський суд зазначив, що відмова працівників поліції розкрити заявнику інформацію про місцеперебування його сина призвела до неможливості для заявника скористатися своїм правом на доступ до дитини та на інформацію про особисті обставини дитини протягом близько п?яти місяців. Європейський суд звернув увагу, що судові рішення на національному рівні не містили оцінки негативних практичних наслідків оскаржуваного нерозкриття для батьківських прав заявника, яких він формально не був позбавлений і які не були обмежені, у тому числі право на доступ до його дитини та до відомостей про неї.

Європейський суд зазначив, що працівники поліції та суди не навели достатнього обґрунтування для виправдання надання переваги правам на приватне життя матері дитини, а не батьківським правам заявника, і не оцінили, чи було це здійснено в найкращих інтересах дитини. Процес ухвалення рішень не передбачав встановлення справедливого балансу конкуруючих прав та інтересів. З огляду на це Європейський суд констатував порушення статті 8 Конвенції.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність передбачених ст. 17 ЗУ «Про захист персональних даних» та частиною другою статті 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» підстав обмеження у доступі.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було обґрунтовано наявність підстав для обмеження запитуваної інформації, чому відповідач надав перевагу заяві матері, а не батьківським правам заявника.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем вчинені протиправні дії щодо неналежного розгляду «Інформаційний Запит на отримання публічної інформацію» від 07.09.2024 року ОСОБА_1 .

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо ненадання запитуваної інформації та документів є порушенням права позивача на отримання повної інформації на запит, реалізація якого визначена ч. 2 ст. 34 Конституції України та Законом №2939-VI, а тому є підставою для визнання протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду інформаційний запиту ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) на отримання публічної інформації від 07.09.2024 року.

Для повного відновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) на отримання публічної інформації від 07.09.2024 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача зобов'язати суб'єкт владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за приписами вказаної норми покладення на суб'єкта владних повноважень зобов'язань подати звіт про виконання рішення є правом, а не обов'язком суду. Наразі у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконає рішення суду, а позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів в обґрунтування необхідності встановлення судового контролю.

Відтак суд вважає за необхідне відмовити у встановленні судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 гривень, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради (вул. Толстого, 1, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ: 25428977) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25428977) щодо неналежного розгляду інформаційний запиту ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) на отримання публічної інформації від 07.09.2024 року.

Зобов'язати Одеський ліцей № 121 Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25428977) повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) на отримання публічної інформації від 07.09.2024 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення в частині зобов'язання Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 25428977) повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 ) на отримання публічної інформації від 07.09.2024 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, допустити до негайного виконання.

Стягнути з Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради (вул. Толстого, 1, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ: 25428977) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Відмовити ОСОБА_1 у встановленні судового контролю шляхом зобов'язання Одеського ліцею № 121 Одеської міської ради подати звіт про виконання рішення суду з дня набрання ним законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.03.2025 року.

Суддя Г. В. Лебедєва

Попередній документ

125577735

Наступний документ

125577737

Інформація про рішення:

№ рішення:	125577736
№ справи:	420/29380/24
Дата рішення:	04.03.2025
Дата публікації:	06.03.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (17.04.2025)
Дата надходження:	19.09.2024
Предмет позову:	про визнання протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду інформаційного запиту

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ЛЕБЕДЄВА Г В

відповідач (боржник):

ОДЕСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 121 ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

позивач (заявник):

Крепосняк Володимир Ігорович