Справа № 420/8669/23
04 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Лебедь В.Є., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні , в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 06.04.2023 року №278954 (о/с) про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_1 оргли;
визнати протиправним та скасувати рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 06.04.2023 року №51032500066727 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської республіки ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію Державної прикордонної служби України про протиправність і скасування рішення від 06.04.2023 року №278954 (о/с) про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформацію про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_2 на ім'я громадянина Азербайджану ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2023, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31.10.2024 року Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 420/8669/23 скасовано.
Справу № 420/8669/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 03.12.2024 року прийнято до свого провадження справу №420/8669/23.
06.12.2024 року (вх. №ЕС/71986/24) представником відповідача до канцелярії суду подано письмові пояснення.
13.01.2025 року (вх. №ЕС/3825/25) представником позивача до канцелярії суду подано письмові пояснення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що , - ? / ? ? . , , . , ? ? ? ? , ? , ? ?. , - ?.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
10.01.2007 громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 звернувся до ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну у відповідності до пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію» на підставі того, що його брат - ОСОБА_2 , 1979 р.н., перебуває у громадянстві України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 07.06.2005 Біляївським РВ УМВС України в Одеській області).
02.11.2007 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області було надано дозвіл на імміграцію № НОМЕР_4 у відповідності до пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію».
07.11.2007 громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 було документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_5 .
04.11.2014 громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 звернувся із заявою про обмін посвідок на постійне проживання у зв'язку із зміною персональних даних, а саме прізвища « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_5 » на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2014 у справі № 522/9451/14-ц.
Громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 здійснено обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_5 на посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_6 від 04.11.2014 з персональними даними « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20. Посвідка на постійне проживання від 04.11.2014 у зв'язку з непридатністю для подальшого використання 11.01.2019 була обміняна на посвідку № НОМЕР_2 .
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 06.04.2023 № 278954 (о/с) про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_6 на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну виданий 02.11.2007; вилучено посвідки на постійне проживання в Україні, видані на підставі вказаного дозволу на імміграцію, у тому числі у порядку обміну серії ОД № 2461, серії ІН № 077071 та № 900002251.
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 06.04.2023 № 51032500066727 скасовано ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2918 № 321.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закону України «Про імміграцію».
За приписами статті 1 Закону України від «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України від «Про імміграцію» квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.
Статтею 6 Закону України від «Про імміграцію» визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Стаття 9 Закону України від «Про імміграцію» встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію.
Відповідно до статті 12 Закону України від «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Закону України від «Про імміграцію» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 1983), який визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію (пункт 1).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції або є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Згідно з пунктом 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Пунктом 23 Порядку № 1983 передбачено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Підставою для прийняття рішення від 06.04.2023 № 278954 (о/с) стала інформація, викладена у висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки Гулієву ( ОСОБА_3 , який затверджено начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області 06.04.2023р.
Висновком встановлено, що у ході перевірки дійсності поданих громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 документів та законності надання йому дозволу на імміграцію в Україну встановлено, що 24.05.2011 на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство» рішення УМВС України в Одеській області від 30.05.2005 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2 , 1979 р.н., було скасовано у зв'язку з тим, що громадянство України було набуто шляхом обману, та подання свідомо фальшивого документу, а саме: рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2004 про встановлення факту постійного проживання на території України на законних підставах з травня 1990 року. При цьому паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 07.06.2005 Біляївським РВ УМВС України в Одеській області в зв'язку з набуттям громадянства, підлягає вилученню та знищенню, оскільки громадянство було набуто ОСОБА_2 шляхом обману. Тобто на дату подачі документів громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 мав незаконно виданий паспорт громадянина України, який не підтверджував факт належності до громадянства України.
Отже, у висновку вказано, що дозвіл на імміграцію надано на підставі документів, що втратили чинність, що є підставою для скасування дозволу на імміграцію на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Тобто, на дату подачі документів громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.06.2007 його брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав незаконно виданий паспорт громадянина України, який не підтверджував факт належності до громадянства України. Зважаючи на вказане, дозволи на імміграцію, було надано на підставі документів, що втратили чинність.
З особової картки ОСОБА_3 від 10.01.2007 року вбачається, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну у відповідності до п.4 ч.2 Закону України “Про імміграцію» на підставі того, що його брат - ОСОБА_2 , 1979 р.н., перебуває у громадянстві України (паспорт гр. України серії НОМЕР_3 виданий 07.06.2005 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області) та до якої додано паспорт громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданий 07.06.2006 року Біляївським РВ ГУМВС України в Одеській області.
Отже, обставина, яка стала підставою отримання дозволу на імміграцію громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_6 стало те, що його повнорідний брат ОСОБА_2 є громадянином України. При цьому, громадянство України повнорідного брата ОСОБА_2 отримано шляхом обману, на підставі підробленого рішення суду та з 2005 року скасовано.
Суд бере до уваги те, що позивач є батьком дітей, які є громадянами України, а вимушений виїзд позивача з території України може позбавити родину законного джерела доходу, а оскаржувані рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області тягнуть за собою порушення інтересів дітей, проте відповідні обставини не мають відношення до предмету цього спору.
При цьому, наявність у позивача дітей, які є громадянами України є підставою наново звернутися до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію та в подальшому отримати посвідку на постійне проживання відповідно до чинного Законодавства України.
У постанові від 04.09.2020 у справі № 120/1859/19-а Верховний Суд вказав, що відповідно до пункту 23 Порядку № 1983 територіальні органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізують свої повноваження шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається питання.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2025 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.