Справа № 420/6089/25
04 березня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.02.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому позивач просить: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неприйняття рішення стосовно його - ОСОБА_1 , заяви від 18.02.2025 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; - зобов'язати ХРТЦКСП розглянути його - ОСОБА_1 , заяву від 18.02.2025 року про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення за результатами такого розгляду.
Разом із позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ХРТЦКСП вчиняти дії, пов'язані з його направленням на проходження військово-лікарської комісії, прийняттям наказу про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі.
Ухвалою суду від 28.02.2025 року на підставі ч.7 ст.154 КАС України заяву про забезпечення позову повернуто без розгляду, у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст.152 КАС України щодо її змісту, а саме - не надано документу, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
03.03.2025 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ХРТЦКСП вчиняти дії, пов'язані з направленням його - ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії, прийняттям наказу про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі. До заяви долучено квитанцію №3534-9155-6797-6674 від 03.03.2025 року про сплату судового збору у розмірі 908,40 грн.
Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У заяві про забезпечення позову позивач зазначив, що він є військовозобов'язаним та має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а тому бажає скористатися своїм правом, однак за протиправною бездіяльності відповідача не може реалізувати це право. З метою захисту своїх прав він звернувся до суду із цим позовом.
Зазначає, що в подальшому відносно нього можуть бути прийняті рішення про його мобілізацію, направлення на навчання до військової частини, в тому числі в зону бойових дій, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та значно ускладнить виконання рішення суду.
У заяві ОСОБА_1 зазначив, що у разі його призову він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на його користь, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Заявник вважає, що разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не наддасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим. Без вжиття заходів забезпечення позову, мобілізація може спричинити негативні наслідки.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст.151 КАС України встановлено, зокрема, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
У той же час забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення позовних вимог або досягнення іншої мети, не пов'язаної із забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та позовну заяву, судом встановлено, що підставою для забезпечення позову заявник посилається на правову позицію, що викладена у позові. Таким чином, питання пов'язані з вимогами позивача щодо протиправності допущеної бездіяльності - є предметом доказування у даній справі.
Суд вважає, що у разі задоволення заяви позивача про забезпечення позову, суд фактично наддасть оцінку обставинам справи без розгляду справи по суті, що не відповідає завданню та меті правового інституту забезпечення позову.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 826/7496/18, від 20.01.2021 року у справі №ЗПП/320/23/20 забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії (п.25-29 постанови від 20.01.2021 року).
Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 року по справі №440/3038/24 зазначив, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначив, що в протилежному випадку відносно нього можуть бути прийняті рішення та вчинені дії щодо його призову під час мобілізації.
Досліджуючи питання очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Таким чином, військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
ОСОБА_1 являється військовозобов'язаним, якого наразі не призвано на військову службу, тобто він не набув статусу військовослужбовця.
За таких обставин в разі задоволення позову виконання рішення суду в частині розгляду відповідачем заяви від 18.02.2025 року про надання відстрочки від призову за мобілізацією та прийняття за результатом такого розгляду рішення - є можливим.
Суд вважає, що відсутня підстава для забезпечення позову, яка передбачена п.1 ч.2 ст.150 КАС України (невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду).
При цьому суд вважає, що підстава для забезпечення позову, яка передбачена п.2 ч.2 чт.150 КАС України (очевидна протиправність дій відповідача) у цьому випадку відсутня, оскілки очевидна протиправність дій відповідача має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо). Позивач посилається на очевидність ознак протиправності відповідача, тобто на обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та наявність яких має встановлюватися судом під час розгляду адміністративної справи, та ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, тому таке обґрунтування вимог заяви є безпідставним.
ОСОБА_1 не надано до суду будь-яких об'єктивних доказів, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує, саме, очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.150, 151,152,154,248 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва