Справа № 420/6149/25
04 березня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 ДПСУ щодо незастосування при обчисленні та виплаті йому - ОСОБА_1 , грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану щорічну відпустку показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 року;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити йому - ОСОБА_1 , грошове забезпечення за період служби: з 01.01.2020 по 31.12.2020 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року; за період служби з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2021 року; за період служби з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2022 року; за період служби з 01.01.2023 по 20.05.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» станом на 01 січня 2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити йому - ОСОБА_1 , матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди служби: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2020, за період служби з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2021, за період служби з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2022, з період служби з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2023, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи відповідає заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач вважаючи порушеними свої права щодо невиплати в належному розмірі грошового забезпечення у період з 01.01.2020 по 20.05.2023 із застосуванням меншого посадового окладу та окладу за військовим званням, звернувся до суду з цим позовом.
Однак 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481, що набрала законної сили 20.05.2023, якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто саме з 20.05.2025 грошове забезпечення повинно розраховуватися виходячи з розміру 1762 гривні.
Між тим, позивач у змісті позову не викладає правового обґрунтування протиправності дій відповідача щодо виплати йому грошового забезпечення із посадового окладу 1762 гривні за 20 травня 2023 року.
Крім того позивач в обґрунтування позову зазначає, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, діє редакція пункту 4 постанови №704.
Однак позивач не наводить правових обґрунтувань позовних вимог за період з 01.01.2020 по 28.01.2020.
Позивачу необхідно навести правове обґрунтування своїх позовних вимог або надати позов з уточненими позовними вимогами.
Водночас, згідно з ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право не лише на перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 20.05.2023 року, а також компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період служби з 01.01.2020 по 20.05.2023 року.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки на день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини з ним проводяться усі розрахунки, в такому наказі містяться відомості про нарахування військовослужбовцю компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
Позивач копію наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 до позову не долучив. Інших доказів на підтвердження нарахування та виплати йому компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період служби з 01.01.2020 по 20.05.2023 року не надано.
Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки.
Згідно з абз.1 п.6 Розділу XXIII (Виплата грошової допомоги для оздоровлення) Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260) розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до абз.3 п.7 Розділу XXIV (Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) Порядку №260 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Позивач не долучив до позову копії наказів про надання йому грошової допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, з дати підписання яких визначається розмір таких виплат, що є спірним в межах заявлених позовних вимог. При цьому, самостійно за вказаними доказами позивач до відповідача не звертався, у клопотанні про витребування доказів судом не зазначав.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
До позову позивач долучив заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в обґрунтування якої зазначив, що до звернення за правовою допомогою та отримання відповіді від в/ч він не знав про порушення своїх прав, а тому строк звернення слід обчислювати з дня отримання відповіді в/ч - з 08.01.2025 року.
Також в обґрунтування заяви позивач просить врахувати, що перебування на військовій службі зумовило об'єктивну неможливість зайнятись вирішенням власних проблем. В свою чергу, грошове забезпечення є однією із соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям.
Серед іншого позивач посилається на тлумачення положення частини другої статті 233 в Рішеннях Конституційного Суду № 8-рп/2012 від 15.10.2013, в якому зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Розглянувши подану заяву про поновлення строку звернення, позов та долучені до нього докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з тим, частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022 встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно з правової позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 07.09.2023 року у справі №620/1201/23 - зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
До 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, відповідно перехідні положення щодо продовження строків на час дії карантину не міг стосуватися вказаної норми, яка не передбачала будь-яких строків. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Тобто такий строк повинен обчислюватися з 19.07.2022 року.
Однак Верховний Суд дійшов висновку, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, у тому числі у випадку положень ст.233 КЗпП України, якими не встановлювався будь-який строк.
Постановою КМУ «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Також у постанові від 28.09.2023 по справі №140/2168/23 з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
На підстав ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №620/1201/23 та від 28.09.2023 по справі №140/2168/23, та вважає, що саме з дати виключення в списків особового складу частини та всіх видів забезпечення обчислюється тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Оскільки на день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини з ним проводяться усі розрахунки та його повідомляють про виплату йому усіх належних сум. Отже у разі незгоди зі розміром виплат виключений зі списків особового складу військовослужбовець повинен був бути обізнаним про виплачене не у повному розмірі грошове забезпечення.
Позивач заявляє, що 05.03.2024 його виключено із особового складу в/ч НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Таким чином, з урахуванням того, що з 01.07.2023 року завершений строк дії карантину, з 01.07.2023 року обчислюється тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
В такому разі, звертаючись до суду з цим позовом через підсистему «Електронний суд» 27.02.2025 року, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Також у постанові від 09.11.2023 по справі №520/12478/22 Верховний Суд дійшов висновку, що дата отримання відповіді не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
На підставі викладеного суд вважає, що дата отримання листа від відповідача не може пов'язуватись із датою початку обчислення строку звернення з цим позовом до суду.
Крім того суд вважає неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом проходження позивачем військової служби, оскільки згідно з копією долученого до позову військового квитка серії НОМЕР_2 після проходження військової служби у відповідача в/ч НОМЕР_1 до 05.02.2024 року, позивач також проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 до 05.07.2024 року.
Однак позивач в обґрунтування поважності пропуску строку не заявляє та не надає доказів проходження ним військової служби в період з 06.07.2024 по дату звернення до суду з цим позовом 27.02.2025 року.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням інших причин поважності його пропуску, а саме об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Згідно зі ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.
Суд вважає необхідним залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, та роз'яснює, що недоліки повинні бути усунуті шляхом надання до суду: 1) належним чином оформленого позову; 2) належних доказів в обґрунтування позовних вимог; 3) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням інших причин поважності його пропуску.
Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі. Вимоги до адміністративного позову викладені у 160, 161 КАС, згідно яких, крім іншого, саме у позовній заяві повинні бути зазначені ім'я позивача та відповідача, третіх осіб, зміст позовних і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Саме належним чином оформлений позов, який вважається поданим у день первинного, відправляється сторонам, тому не може бути уточненим, доповненим, тощо, оскільки саме за поданим належним чином оформленим позовом суд вирішує питання про відкриття провадження по справі за вимогами викладеними у позові.
У разі неотримання судом позову на виконання ухвали суду та відсутності повідомлень іншими засобами зв'язку суд буде вирішувати питання про повернення позову у вказані строки.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 248 КАС України, суддя -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність в десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Е.В. Катаєва