Справа № 420/37135/24
03 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166), Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 та згідно позовної заяви в редакції від 16.12.2024 року ОСОБА_1 звертається із позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області та просить суд:
визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДФС в Одеській області рішення №150 від 29.09.2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
зобов'язати ГУ ДПС в Одеській області поновити реєстрацію Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку третьої групи датою анулювання реєстрації платника єдиного податку з дати, яку встановить суд в ході судового розгляду;
визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДПС в Одеській області рішення, яке оформлене повідомленням №4779/4/15-32-55-06-09 від 12.03.2020 року про невизнання поданих декларації платника єдиного податку третьої групи;
визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДПС в Одеській області рішення, яке оформлене повідомленням №30236/6/15-32-24-11-06 від 05.08.2024 року про невизнання поданих декларації платника єдиного податку третьої групи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на запит про отримання інформації позивачкою було отримано лист ГУ ДПС в Одеській області №122/ЗПІ/15-32-24-11-06 від 03.09.2024 року. З листом було надано рішення ГУ ДФС в Одеській області №150 від 29.09.2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку в зв'язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (абзац 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України) на підставі відомостей (висновків) щодо наявності податкового боргу від підрозділу погашення податкового боргу від 29.09.2017 року №512/11/15-32-17-02-07 з направленням на адресу (66011, с. Серби, Кодимський район, Одеська область, без зазначення вулиці та номера будинку) і повідомленням про вручення "2.11.17" за трек-номером №6504406734366 (підпис не відповідає ОСОБА_1 ). Однак, позивачка заперечує отримання рішення №150 від 29.09.2017 року та стверджує, що з його змістом вона ознайомилася лише після надходження листа від 03.09.2024 року, отже саме з цього моменту слід відліковувати строк звернення до суду.
Також з додатками до листа №122/ЗПІ/15-32-24-11-06 від 03.09.2024 року було отримано рішення ГУ ДПС в Одеській області, яке оформлене повідомленням №4779/Ч/15-32-55-06-09 від 12.03.2020 року про невизнання поданих декларацій платника єдиного податку третьої групи, які були прийняті:
1. 01.05.2018 року за перший квартал 2018 року (що підтверджується квитанцією за №9089186282),
2. 09.08.2018 року - за півріччя 2018 року (що підтверджується квитанцією за №9166434585),
3. 11.02.2019 року - за 2018 рік (що підтверджується квитанцією за №9310371042).
Згідно з повідомленням №4779/Ч/15-32-55-06-09 від 12.03.2020 року, ГУ ДПС в Одеській області вважає, що вищевказані декларації платника єдиного податку, у порушення вимог статті 48 ПК України, не відповідають обраному режиму оподаткування.
Також у позові зазначено, що на виконання вимог податкового законодавства були подані податкові декларації платника єдиного податку, які були прийняті наступним чином:
1. 01.07.2023 року за перший квартал 2022 року (що підтверджується квитанцією №9311921869);
2. 01.07.2023 року за півріччя 2022 року (що підтверджується квитанцією №9311921889);
3. 01.07.2023 року - за три квартали 2022 року (що підтверджується квитанцією №9311921876);
4. 09.07.2023 року за 2022 рік (що підтверджується квитанцією №9311996718);
5. 09.07.2023 року за півріччя 2023 року (що підтверджується квитанцією №9164686024);
6. 04.10.2023 року - за три квартали 2023 року (що підтверджується квитанцією №9258587820);
7. 16.01.2024 року - за 2023 рік (що підтверджується квитанцією №9374136423);
8. 12.04.2024 року - за перший квартал 2024 року (що підтверджується квитанцією №9091802831).
Проте, 17.08.2024 року (згідно з відстеженням треку штрих-коду Укрпошти 0600949281407) від ГУ ДПС в Одеській області було отримано рішення, оформлене повідомленням №30236/6/15-32-24-11-06 від 05.08.2024 року, в якому зазначено, що відповідно до пунктів 49.11, 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, в результаті перевірки наявності та достовірності обов'язкових реквізитів податкової звітності (пункт 49.8 статті 49 ПК України) подані декларації вважаються неподаними у зв'язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: в порушення вимог пункту 48.4 статті 48 ПК України податкову декларацію подано з недостовірними значеннями обов'язкового реквізиту "звітний (податковий) період" (не відповідає обраному режиму оподаткування).
Вважаючи протиправним рішення №150 від 29.09.2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи, а також повідомлення №4779/4/15-32-55-06-09 від 12.03.2020 року про невизнання поданих декларації платника єдиного податку третьої групи та №30236/6/15-32-24-11-06 від 05.08.2024 року про невизнання поданих декларації платника єдиного податку третьої групи, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Доводи позову мотивовані тим, що у рішенні Головного управління ГУ ДФС в Одеській області №150 від 29.09.2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 5% доходу зазначено, що підставою для такого рішення стала наявність податкового боргу протягом двох послідовних кварталів. Однак, у тексті рішення відсутня детальна інформація про проведену перевірку, зокрема, дата її проведення, конкретні порушення законодавства та точна сума податкового боргу, яка стала підставою для анулювання реєстрації. Посилання на норми абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України не замінює конкретних доказів, на підставі яких було прийнято таке рішення. Згідно з наданими контролюючим органом відомостями, рішення №150 від 29.09.2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку було ухвалено на підставі існування податкового боргу у сумі лише 0,74 гривні, що суперечить вимогам абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення. Отже, згідно названого абзацу платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів в останній день другого із двох послідовних кварталів у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 ПК України (шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а саме 1020 гривень. Крім того, позивачка зазначила, що контролюючим органом не надано доказів надходження платнику повідомлень про наявність податкового боргу та про прийняття рішення про анулювання реєстрації.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Разом із позовною заявою подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно ч. 5 ст. 262 КАС України.
Щодо питання дотримання позивачкою строку звернення до суду з даним позовом, суд в ухвалі від 13.01.2025 року зазначив, що вказане питання буде вирішено після відкриття провадження у справі з урахуванням позиції відповідача з цього питання.
Також ухвалою від 13.01.2025 року суд витребував від Головного управління ДПС в Одеській області докази по справі, а саме: усі матеріали, що стосуються спірних правовідносин, зокрема щодо реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи; анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи; статусу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку; щодо підстав невизнання поданих декларацій платника єдиного податку третьої групи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період 2017-2024 рр., тощо.
28.01.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Як зазначено у відзиві, згідно з інформацією ІКС ДПС, ФОП ОСОБА_1 зареєстрована 23.10.2015 року, як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області, з 01.04.2016-30.09.2017 застосувала спрощену систему оподаткування (платник єдиного податку третьої групи зі ставкою 5%). Згідно з інформацією ГУ ДПС в Одеській області, рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 29.09.2017 № 150 анульовано реєстрацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 30.09.2017, яке надіслано платнику за податковою адресою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та 02.11.2017 вручено поштовою службою.
Відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 подавала податкові декларації платника єдиного податку третьої групи за звітні періоди 2018 року та платнику направлявся лист від 12.03.2020 № 4779/Ч/15-32-55-06-09 щодо невідповідності поданої звітності обраному режиму оподаткування. Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2017 перебуває на загальній системі оподаткування та не зареєстрована як платник єдиного податку, у платника податків не виникає обов'язку зі сплати єдиного податку та подання податкової декларації платника єдиного податку та подання податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця. ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимог Кодексу зобов'язана подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого вона є. Платником податків, також, було порушено пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону № 2464, а саме відсутня подача «Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску» за 2017, 2019, 2020 рік.
Разом із відзивом відповідачем подано копію рішення ГУ ДФС в Одеській області від 29.09.2017 № 150 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання адресатом 02.11.2017; повідомлення №4779/4/15-32-55-06-09 від 12.03.2020 року з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання адресатом 21.03.2020; повідомлення №30236/6/15-32-24-11-06 від 05.08.2024 року.
04.02.2025 року позивачкою подано відповідь на відзив.
У відповіді на відзив зазначено, що податкова служба через електронний кабінет продовжувала приймати податкову звітність та зараховувати сплачені податки, що свідчить про відсутність послідовності та суперечливість дій податкового органу і підтверджує, що фактично позивач продовжував вважатися платником єдиного податку.
Також позивачка заперечувала отримання рішення №150 від 29.09.2017 року та повідомлення №4779/4/15-32-55-06-09 від 12.03.2020 року, згідно наданих відповідачем рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Ознайомившись зі змістом позовних вимог та підстав позову, а також доводами відповідача, згідно відзиву, суд дійшов висновку про необхідність витребування доказів по справі.
Предметом спору у зазначеній справі є правомірність рішення №150 від 29.09.2017 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи, а також повідомлення №4779/4/15-32-55-06-09 від 12.03.2020 року про невизнання поданих декларації платника єдиного податку третьої групи та №30236/6/15-32-24-11-06 від 05.08.2024 року про невизнання поданих декларації платника єдиного податку третьої групи.
Як встановлено судом, рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 29.09.2017 № 150 анульовано реєстрацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 30.09.2017.
Підставою прийняття вказаного рішення зазначено наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (аб.8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ). Документи, які підтверджують наявність підстав для анулювання реєстрації платний єдиного податку: відомості (висновки) щодо наявності податкового боргу від підрозділу погашення податкового боргу від « 29» вересня 2017 р. №512/11/15-32-17-02-07.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні вищевказані документи, які підтверджують наявність підстав для анулювання реєстрації платний єдиного податку, тобто відомості (висновки) щодо наявності податкового боргу від підрозділу погашення податкового боргу від « 29» вересня 2017 р. №512/11/15-32-17-02-07.
З огляду на зазначене, з метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі, суд дійшов висновку про необхідність витребування від Головного управління ДПС в Одеській області відомостей (висновки) щодо наявності податкового боргу від підрозділу погашення податкового боргу від « 29» вересня 2017 р. №512/11/15-32-17-02-07 щодо ФОП ОСОБА_1 .
Також з метою вирішення питання дотримання позивачкою строку звернення до суду з даним позовом, суд вважає необхідним витребувати від Головного управління ДПС в Одеській області наступну інформацію разом з письмовими доказами, а саме:
Яким чином ФОП ОСОБА_1 виконувала свій податковий обов'язок протягом 2017-2024 рр.; які податки та збори сплачувала, за якими ставками та системою оподаткування; надати інтегровані картки ФОП ОСОБА_1 за 2017-2014 рр.;
Які існують докази того, що ФОП ОСОБА_1 було відомо про прийняте рішення ГУ ДФС в Одеській області від 29.09.2017 № 150; чи була протягом 2017-2024 рр. комунікація з контролюючим органом стосовно сплати податків та зборів, використання системи оподаткування; тощо; чи проводились протягом 2017-2024 рр. податкові перевірки ФОП ОСОБА_1 .
У відповідності з ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
При цьому, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі, зокрема, направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення.
Згідно ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Аналогія закону - це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 08.06.2022 року по справі № 2-591/11 дійшла висновку, що саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
На думку суду, витребування судом доказів є подібним до направлення судом до іншого суду доручення щодо збирання доказів, у зв'язку із чим, суд вважає доцільним застосування у даному випадку аналогії закону та зупинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України.
Враховуючи положення п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України, суд вважає необхідним зупинити провадження у справі до надходження витребуваних доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 72, 79-80, 94, 120, 236, 256 КАС України,
Витребувати від Головного управління ДПС в Одеській області докази наявності податкового боргу ФОП ОСОБА_1 на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме відомості (висновки) щодо наявності податкового боргу від підрозділу погашення податкового боргу від « 29» вересня 2017 р. №512/11/15-32-17-02-07, а також письмові докази стосовно того яким чином ФОП ОСОБА_1 виконувала свій податковий обов'язок протягом 2017-2024 рр.; які податки та збори сплачувала, за якими ставками та системою оподаткування; надати інтегровані картки ФОП ОСОБА_1 за 2017-2014 рр.; які існують докази того, що ФОП ОСОБА_1 було відомо про прийняте рішення ГУ ДФС в Одеській області від 29.09.2017 № 150; чи була протягом 2017-2024 рр. комунікація з контролюючим органом стосовно сплати податків та зборів, використання системи оподаткування; тощо; чи проводились протягом 2017-2024 рр. податкові перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду витребувані докази у 10-денний строк від дати отримання цієї ухвали.
Зупинити провадження у справі № 420/37135/24 - до отримання витребуваних судом доказів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.А. Радчук