Справа № 420/9837/23
03 березня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року у справі № 420/9837/23, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
3обов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 01.07.2021 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000.00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 14.07.2023 року.
24.02.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року у справі № 420/9837/23, шляхом:
«стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суми доплати пенсії за період з 01 липня 2021 року по 28 лютого 2022 року в розмірі 6885 (шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 76 копійок».
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заяву необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За змістом ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Тобто, суд лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року у справі № 420/9837/23, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 01.07.2021 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000.00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач відповідно до заяви просить фактично змінити зміст резолютивної частини рішення, а саме: «стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суми доплати пенсії за період з 01 липня 2021 року по 28 лютого 2022 року в розмірі 6885 (шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 76 копійок».
Тобто, ОСОБА_1 фактично просить змінити суть резолютивної частини зазначеного рішення суду, яке набрало чинності.
Разом з тим, спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду справи.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Зміна на підставі ст.378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Суд вважає за необхідне врахувати, що встановлені судом обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до ст.378 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання.
В свою чергу, зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Тим більше, що в резолютивній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року у справі № 420/9837/23 сума коштів, що підлягають виплаті, не була конкретизована.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-394а14, в постанові Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 279/7157/15-а та в постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №281/1618/14-а.
Водночас, за приписами ч.1 ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року у справі № 420/9837/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко