Справа № 420/20464/24
03 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог
До суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДСУНС в Одеській області), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі.
- зобов?язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області виплатити ОСОБА_1 її середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 30 вересня 2023 року по 13 червня 2024 року, не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
II. Позиція сторін
На обґрунтування вказаних позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач проходила службу у відповідача і на теперішній час виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. У зв'язку з тим, що під час проходження служби відповідачем не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/33561/23 відповідачем 13 червня 2024 року була виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 82 873,57 грн. Разом з тим, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення, що стало підставою звернення до суду.
05.08.2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позову покликаючись на помилковість застосування позивачем положень статті 117 КЗпП України, оскільки пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а саме, Кодекс цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою КМУ від 11.07.2013 № 593, а трудове законодавство підлягає застосуванню субсидіарно у тих випадках, коли нормами спеціального законодавства спірні правовідносини не врегульовані. Отже, норми статті 116 та статті 117 КЗпП України є загальними і не поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення особи зі служби цивільного захисту оскільки такі правовідносини врегульовані спеціальним законодавством.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 04.07.2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 16.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ж ухвалою зобов'язано відповідача разом з відзивом на позов надати суду належним чином: накази про прийняття та звільнення позивача зі служби; пояснення з доказами та нормативно-правовим обґрунтуванням підстав нарахування/не нарахування та/або не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період. довідку про середню заробітну плату, обчислену виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому було звільнено позивача, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 № 100.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 проходила військову службу в ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, наказом ГУ ДСУНС в Одеській області від 04 вересня 2023 №635 “по особовому складу» виключена з кадрів ДСНС України з 04.09.2023 р. та знята з усіх видів забезпечення та вважати такою, що справи та посаду здала. (а.с. 6-7)
26 лютого 2024 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 420/33561/23 зобов'язано ГУ ДСУНС в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно індексацію грошового забезпечення у повному обсязі, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а за період з 01 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року включно індексацію грошового забезпечення у повному обсязі, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, а також компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
13.06.2024 р. на виконання даного судового рішення відповідачем перераховано на картковий рахунок позивача індексацію грошового забезпечення у розмірі 82 873,57 грн. та компенсацію втрати частини доходів у розмірі 64 000,56 грн., що підтверджується банківськими виписками ( а.с. 11).
У зв'язку із несвоєчасним проведенням повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України.
V. Норми права, які застосував суд
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01 липня 1949 року № 95 «Про захист заробітної плати», ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі Інструкція № 623), якою передбачено
- грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. (пункт 3 розділу І Інструкції № 623).
- грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби. ( пункт 9 розділу І Інструкції № 623)
- грошове забезпечення, що належить особам рядового і начальницького складу і своєчасно їм не виплачено або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, упродовж якого особи рядового і начальницького складу мали право на нього. Заяви та скарги осіб рядового і начальницького складу щодо грошового забезпечення беруть на облік і розглядають в установленому чинним законодавством порядку. ( пункт 13 розділу І Інструкції № 623).
- індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України. ( пункт 14 розділу І Інструкції № 623).
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (тут і далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За положеннями частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
VI. Оцінка суду
З огляду на вищевказані норми законодавства питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні особи з служби цивільного захисту не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні викладався, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 460/10582/21, від 14.07.2022 у справі № 620/3095/20, від 28.10.2020 у справі №240/222/20, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 09.10.2020 у справі №580/3988/19, від 03.08.2021 у справі № 580/278/19.
Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Як встановлено судом, спір у цій справі виник у зв'язку з тим, що відповідач у день звільнення позивача - 04.09.2023 року, не виплатив належне йому грошового забезпечення, а саме індексацію грошового забезпечення.
13.06.2024 р. на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року по справі № 420/33561/23 відповідачем була сплачена позивачу індексація грошового забезпечення у розмірі 82 873,57 грн. ( а.с. 11).
Враховуючи, що відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України треба розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником, до дня, що передує припиненню нарахування (п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц), періодом затримки розрахунку при звільненні позивача є 05.09.2023 року ( наступна дата після звільнення 04.09.2023 р.) по 12.06.2024 року (дата, яка передує даті отримання спірної виплати 13.06.2024 р.).
Щодо нормативно-правового регулюванням спірних відносин, то з урахуванням період затримки розрахунку з 05.09.2023 р. по 12.06.2024 р. до вказаних спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями.
За правовою позицією, висловленою Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Верховним Судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
При цьому суд зазначає, що встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.
Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував, що дійшовши висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на суди покладено обов'язок визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 у справі № 140/2006/19, від 26 листопада 2020 року у справі №520/1365/2020, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20.
Зокрема, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19 Верховний Суд констатував, що статтею 117 КЗпП України покладено обов'язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2023 року у справі № 240/9022/20.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Відповідно до п.1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки виданої т.в.о. ГУ ДСНС України в Одеській області про середній заробіток ОСОБА_1 грошове забезпечення позивача за липень 2024 р. склало 31 042,40 грн., та за серпень 2024 р. 34 754,40 грн., середньоденний заробіток за 1 календарний день становить 1061,24 грн.(65 796,80 грн. /62) (а.с. 35)
Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що в межах визначеного ст.117 КЗпП України шестимісячного строку середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні, з 05.09.2023 р. по 12.06.2024 р. становить 195 268,16 грн. (1061,24 грн. * 184 дн.).
При цьому, суд вважає помилковою позицію позивача щодо сплатити на його користь середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, а саме « з 30 вересня 2023», оскільки як зазначалось вище початком періоду затримки розрахунку при звільненні є 05.09.2023 року, тобто наступна дата після звільнення 04.09.2023 р.
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, відповідно до пункту 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір» є звільненим від сплати судового збору, а відтак судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (вул. Прохорівська, буд. 6, м. Одеса, 65091, ЄДРПОУ 38643633) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі.
Зобов?язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області виплатити ОСОБА_1 її середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 05 вересня 2023 року по 12 червня 2024 року у сумі 195 268,16 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 16 копійок ) без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна