04 березня 2025 р. № 400/589/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54008,
прозобов'язання вчинити певні дії,
21 січня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням відповідача від 21.06.2024 № 143250020101 йому відмовлено у призначені пенсі за віком. Однак, на думку позивача, вказане рішення є протиправним, оскільки при його прийняті відповідач необґрунтовано не врахував періоди його роботи в колгоспі з 1976-1977, 1979-1980, 1987-1988 відповідно до трудової книжки колгоспника, в якій зазначено неповну дату народження позивача, і в якій деякі записи незасвідчені підписом голови колгоспу та печаткою. Також відповідач неправомірно не взяв до уваги періоди його роботи, вказані у вкладиші до його трудової книжки на тій підставі, що на її титульному аркуші не зазначено повну дату народження позивача. Відповідні періоди роботи він підтвердити довідками не може, оскільки відповідні роботодавці знаходяться на тимчасово окупованій території.
У відзиві на позовну заяву від 07.02.2025 відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні повністю. Відзив умотивовано тим, що відповідач правомірно не врахував стажі роботи позивача, які зазначені у в неналежно оформлених трудовій книжці колгоспника та вкладиші до трудової книжки позивача. Страховий стаж позивача склав 12 років 4 місяці 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також відповідач додатково закцентував увагу на тому, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (без виклику сторін у судове засідання) та витребувано у відповідача докази.
До відзиву на позовну заяву від 07.02.2025 відповідач додав витребуванні в нього докази.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі її обставини в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
На першій сторінці трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , заповнену 03.03.1977, та у вкладиші в трудову книжку колгоспника серія НОМЕР_2 , заповненого 30.06.1994, зазначено неповну дату народження позивача, а саме: лише рік його народження.
Крім цього, записи у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 за 1987 і 1988 рік не засвідчені підписом голови колгоспу та печаткою підприємства.
У трудовій книжці колгоспника позивача, заповненої 03.09.1980, запис № 21 про звільнення не засвідчено печаткою підприємства.
14.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення йому пенсії за віком, тобто коли йому вже виповнилося 65 років. Згідно з розписки-повідомлення до цієї заяви позивач додав, зокрема, трудову книжку і трудову книжку колгоспника.
Вищенаведена заява позивача була розглянута відповідачем, який 21.06.2024 прийняв рішення № 143250020101 про відмову у призначенні пенсії (далі - Рішення № 143250020101).
Вказане рішення про відмову аргументовано тим, що позивач не має право на призначення пенсії, оскільки у нього відсутній необхідний страховий стаж, визначений частиною третьою статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 15 років. Відповідно до поданих позивачем документів до страхового стажу не зараховані періоди:
1976-1977, 1979-1980, 1987-1988 років згідно з трудовою книжкою колгоспника від 03.03.1977 № 7/43, оскільки на титульній сторінці зазначено не повну дату народження; крім того, в записах щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) не засвідчено підписом голови колгоспу та печатки за кожен рік;
військової служби з 08.11.1977 по 22.11.1979 згідно з довідкою від 19.01.2024 № 4030, оскільки в підставах її видачі зазначено військовий квиток;
з 18.08.1987 по 31.05.1988 згідно з трудовою книжкою від 03.09.1980, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства; крім того, відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів);
з 30.06.1994 по 03.12.1995 згідно з вкладишом до трудової книжки від 30.06.1994 № НОМЕР_3 , оскільки на титульній сторінці зазначено неповну дату народження.
Вважаючи Рішення № 143250020101 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Він переконаний, що відповідачі порушили його право на отримання пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом тридцять шостим статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування.
Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV цей Закон набирав чинності з 01.01.2004.
Тому страховий стаж за період до 01.01.2004 обчислюється на підставі документів і в порядку, визначених законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, періоди роботи позивача до 31.12.2003 можуть бути зараховані до страхового стажу лише на підставі документів і в порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з частинами першою та другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Отже, періоди роботи позивача у 1976-1977, 1979-1980, 1987-1988 роках, в період з 18.08.1987 по 31.05.1988 та з 30.06.1994 по 03.12.1995 згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» можуть бути зараховані до страхового (трудового) стажу на підставі документів, що їх підтверджують;
Відповідно до пункту 25 Примірного статуту колгоспу, затвердженого постановою Центральним комітетом КПРС і Радою Міністрів СРСР від 28.11.1969 № 910, тривалість і розпорядок робочого дня у колгоспі, порядок надання вихідних днів, щорічних оплачуваних відпусток, а також мінімум трудової участі в громадському господарстві працездатних колгоспників регулюються Правилами внутрішнього розпорядку колгоспу.
На кожного члена колгоспу ведеться «Трудова книжка колгоспника» єдиного зразка (абзац п'ятий пункту 3 Примірного статуту колгоспу, затвердженого постановою Центральним комітетом КПРС і Радою Міністрів СРСР від 28.11.1969 № 910).
Згідно з пунктами 1 і 2 Основних положень про порядок видачі і введення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, схвалених Союзною радою колгоспів 14.03.1975, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу.
Наявні у колгоспників трудові книжки раніше встановленого зразка обміну на нові не підлягають.
Відповідно до пункту 5 Основних положень про порядок видачі і введення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, схвалених Союзною радою колгоспів 14.03.1975, у трудову книжку колгоспника вносяться дані про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак страховий стаж роботи у колгоспах до 31.12.2003 встановлюється на підставі відповідних записів трудової книжки, зокрема у такому її виді як трудова книжка колгоспника, а за її відсутності або відповідних записів у ній - на підставі інших документів, виданих за місцем роботи (колгоспом або його правонаступником), а також архівними установами.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 120/2366/21-а.
Відповідно до абзацу першого пункту 2.9, абзацу першого пункту 4.1 Інструкції про порядок введення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (чинна до 17.08.1993), а також абзацу першого пункту 2.10 абзацу першого пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110:
у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається;
у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 09.06.2021) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з абзацом першим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки, зокрема трудової книжки колгоспника, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що невірне заповнення записів про дату народження позивача у трудовій книжці колгоспника від 03.03.1977 № 7/43 та у вкладиші до трудової книжки від 30.06.1994 № 0511529, не засвідчення підписом голови колгоспу та печаткою підприємства записів щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів), а також не засвідчення печаткою підприємства запису про звільнення, не можуть бути підставами для незарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Відтак протиправно не зарахував відповідні періоди роботи позивача (за 1976-1977, 1979-1980, 1987-1988 роки, за період з 30.06.1994 по 03.12.1995, до його страхового стажу, а отже Рішення № 143250020101 є протиправним.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача за сукупності наступних умов:
1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;
2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;
3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;
4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 і від 04.08.2020 у справі № 340/2074/19.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд не має можливості достовірно стверджувати, що у разі зарахування до страхового стажу позивача за 1976-1977, 1979-1980, 1987-1988 роки, за період з 30.06.1994 по 03.12.1995, що він відповідатиме усім умовам, необхідним для призначення йому пенсії віком.
Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, а саме:
визнати протиправним і скасувати Рішення № 143250020101;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.06.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
Відповідно до підпункту 2, абзацу п'ятого підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань:
планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;
організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства;
забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат.
Таким чином, належним відповідачем в адміністративних справах щодо призначення (перерахунку, переведення) пенсій є орган Пенсійного фонду України, який здійснює пенсійні виплати пенсіонеру, тобто орган Пенсійного фонду України, на обліку якого перебуває пенсіонер.
Оскільки позивач проживає в Миколаївській області, і він подав заяву про призначення йому пенсії за віком до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області, тому саме цей орган Пенсійного фонду України є належним відповідачем щодо вищевказаних позовних вимог.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Платіжною інструкцією від 21.01.2025 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1211,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21.06.2024 № 143250020101 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) від 14.06.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ: 13844159) судовий збір у розмірі 1211 (Одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Повний текс рішення складено 04 березня 2025 року