04 березня 2025 р. № 400/12117/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаУправління Державної міграційної служби в Миколаївській області в особі Вознесенського відділу, вул. Кібріка, 8, м. Вознесенськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 56501,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
23 грудня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові виконати вимоги щодо обміну пошкодженого паспорта-книжечки громадянина України позивача на паспорт-книжечку зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ);
зобов'язання відповідача обміняти пошкоджений паспорт-книжечку громадянина України позивача, виданий Веселинівським РВ УМВС України в Миколаївській області 12.03.2002, на паспорт-книжечку зразка 1994 року відповідно до Положення № 2503-ХІІ, без сканування заяви і фото, без обробки моїх персональних даних відповідно до статей 6, 8, 11 Закону України «Про захист персональних даних».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що 26.11.2024 він звернувся до структурного підрозділу відповідача про оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки замість пошкодженого без обробки персональних даних, без застосування засобів електронного реєстру, без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР відповідно до Положення № 2503-ХІІ. 10.12.2024 позивач отримав відмову у задоволенні його заяви. На думку позивача, вказана відмова є протиправною, оскільки:
законодавство дає право вибору громадянину між отримання паперового паспорта чи ID-картки;
відсутність форми заяви на отримання паспорта-книжечки не може нівелювати його право на отримання відповідного паспорта;
Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок № 456), до вимог позивача не має відношення, бо стосовно нього відповідне судове рішення не було ухвалено;
він не надає згоду на обробку персональних даних у спосіб, яким діє відповідач.
У відзиві на позовну заяву від 22.01.2025 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити. Відзив умотивовано тим, що ця справа не є типовою відносно зразкової справи № 806/3265/17, оскільки у цій справі позивач просить обміняти пошкоджений паспорт, а у зразковій справі позовні вимоги стосувались видання нового паспорта громадянина України. Крім цього, відповідач наголосив на тому, що позивач не звернувся до відповідача із сформованою в установленому порядку заявою та з доданими до не документами згідно з вимог чинного законодавства. Позивач не підтвердив документально свою причетність до будь-якої релігійної організації, що має в своїх канонах заборону щодо оформлення документів з наданням біометричних даних та присвоєння УНЗР.
У відповіді на відзив від 11.02.2025 позивач підтримав свої позовні вимоги, закцентувавши увагу на тому, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус» і постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення паспорта громадянина України». Він подав відповідачу усі передбачені пунктом 17 Положення № 2503-ХІІ. Крім цього, позивач звернув увагу на те, що у позовній заяві відсутня згадка про будь-які його релігійні переконання. Його позовні вимоги ґрунтуються на праві громадянина України не давати згоду на обробку персональних даних і, як наслідок, отримати послугу Державної міграційної служби України без обробки персональних даних, без обліку громадянина в засобах Державного демографічного реєстру, без присвоєння унікального незмінного номера реєстру замість імені.
Відповідач правом на подання заперечень не скористався.
24.12.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі та про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
26.11.2024 позивач подав відповідачу заяву про оформлення і видачу йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ без обробки персональних даних у електронний спосіб, без застосування засобів електронного реєстру, без присвоєння йому унікального номера запису в Єдиному демографічному реєстрі. До цієї заяви він додав пошкоджений паспорт громадянина України та дві фотокартки розміром 3,5х4,5 сантиметри.
Листом від 04.12.2024 № 4822.1-1776/4822.1-24 відповідач відмовив в оформлені та видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки. Позивача було повідомлено, що для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, необхідно звертатись до територіального підрозділу УДМС та подати заяву про видачу паспорта громадянина України та перелік необхідних документів, визначених Тимчасовим порядком № 456.
Вважаючи, що відмова у задоволенні вищевказаної його заяви є протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою та другою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Пунктом 1 статі 5 Закону України «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 9-11 Положення про паспорт України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення № 2503-ХІІ), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, Положенням № 2503-ХІІ передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Пунктами 13, 16-18 Положення № 2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх пунктом 3 якого передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.
Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме: додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 № 161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.
Водночас форма і зміст заяви про видачу паспорта громадянина України, що визначена додатком 1 до Тимчасового порядку № 456, є такими ж як і в додатку 1 до вищенаведеного наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320.
Обидві ці форми передбачають зазначення заявником виключно тих персональних даних, які зазначаються у паспорті громадянина України зразка 1994 року.
Пунктом 3 частини сьомої статті 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджуються громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) встановлено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Верховний Суд, аналізуючи законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини, неодноразово вказував, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. Водночас дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим (постанови від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21).
Отже, у цьому випадку рішення про відмову у видачі документа приймається за результатами перевірки повноти поданих заявником документів, однак мова не йдеться про ненадання заявником таких документів взагалі.
Реалізація волевиявлення особи на обмін паспорта, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, паспорта, що підлягає обміну; двох фотокарток розміром 35х45 мм; документів, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну.
З наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу.
Суд встановив, що 26.11.2024 позивач звернувся до Вознесенського відділу Державної міграційної служби України в Миколаївській області із заявою щодо вирішення питання про видачу паспорта у формі книжечки, у зв'язку з пошкодженням наявного у нього паспорта-книжечки.
Як слідує з листа-відповіді відповідача від 04.12.2024 № 4822.1-1776/4822.1-24 заява позивача була розглянута як його звернення саме на видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач не звертався до відповідача із заявою, сформованою відповідно до вимог Положення № 2503-XII, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка,
Зміст поданої позивачем заяви свідчить, що він просив видати паперовий паспорт державного зразка, хоча фактично позивач звертався за обміном старого паспорта у зв'язку з його пошкодженням.
Водночас, звертаючись до уповноваженого суб'єкта із відповідною заявою з метою її належного вирішення та визначення процедури оформлення документа заявник має чітко визначити за якою послугою він звертається: видача, обмін або оформлення замість втраченого, вкраденого або пошкодженого паспорта.
Оскільки позивач у своїй заяві просив саме видати, а не обміняти паспорт, у листі-відповіді від 04.12.2024 № 4822.1-1776/4822.1-24 відповідач надав роз'яснення щодо необхідного переліку документів за процедурою оформлення та видачі паспорта.
Варто також зауважити, що Положенням № 2503-ХІІ встановлено різний перелік документів, які подаються для одержання (видачі) та обміну паспорта.
Разом з тим, з листа відповідача від 04.12.2024 № 4822.1-1776/4822.1-24, з якими висловлює незгоду позивач, слідує, що рішень за результатами розгляду його заяви відповідач не приймав, і воно за своєю суттю є відповіддю на його звернення із роз'ясненням положень порядків, якими врегульовано питання оформлення паспорта, а не рішенням про відмову у його видачі в розумінні частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI, з яким позивач пов'язує підстави звернення до суду із цим позовом, тобто не є тими розпорядчими документами, з прийняттям яких виникають правові наслідки для позивача.
Таким чином розгляд заяви позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз'ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням його прав з боку відповідача.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.02.2024 у справі № 280/5678/22.
Поряд із цим, визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту його порушеного права не може бути застосований судом при вирішенні спірних правовідносин, позаяк недотримання позивачем вимог в частині подання заяви неналежної форми, яка не містить всіх необхідних даних, які зазначаються в паспорті (сімейний стан тощо), що унеможливлює прийняття рішення уповноваженим суб'єктом про його оформлення та суперечить процедурі, визначеній Положенням № 2503-XII.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності при розгляді заяви позивача.
Крім того, помилковими є твердження позивача в частині необхідності застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки ця справа не відповідає ознакам зразкової.
Так, у зразковій справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду вказала на ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Водночас у цій справі відповідач не приймав рішення про відмову позивачу у видачі паспорту у вигляді книжечки, зокрема, з підстав ненадання особою згоди на обробку персональних даних.
Також позивач у справі № 806/3265/17, на відміну від цієї справи, звертався до уповноваженого суб'єкта із повним переліком документів, які необхідні для видачі вперше паспорта у формі книжечки, а не обміну.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 238, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва 5А, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ 37844163) відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Повний текс рішення складено 04 березня 2025 року