Іменем України
04 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/4/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
01 січня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Котік Олесі Станіславівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУПФУ в Хмельницькій області) з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.12.2024 № 123950003238 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26.12.2024, зарахувавши до її загального страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1987 у Ворошиловградському державному педагогічному інституті ім.Т.Г.Шевченка.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 26.12.2024 звернулася до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.
Позивачці відмовлено у призначенні пенсії, так як вона не має 31 років стажу, період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1987 не зараховано.
Представник позивача зазначає, що позивачем до пенсійного органу було надано належні докази (копію диплому і копію довідки), якими підтверджено період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1987 у Ворошиловградському державному педагогічному інституті ім.Т.Г.Шевченка, тому, на думку представника позивача, відповідачем неправомірно не зараховано цей період до загального трудового стажу позивача.
Представник позивача вважає, що твердження відповідача про те, що термін навчання позивача перевищує встановлений термін є необґрунтованим, оскільки законодавством не передбачено обмеження терміну навчання.
Вважає, що таке рішення відповідача порушує право позивачки на пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази у відповідача.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив до суду не надав. Витребувані судом докази відповідачем не надано, тому суд розглядає справи за наявними доказами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей72-76,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком від 26.12.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.12.2024 № 123950003238 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
Згідно з вказаним рішенням, вік заявниці 60 років 06 місяців, страховий стаж 30 років 08 місяців 03 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: навчання з 01.09.1981 по 27.06.1987 згідно диплому від 27.06.1987 серії НОМЕР_2 , оскільки період навчання перевищує загальновстановлений термін навчання та перетинається з періодами роботи.
Відповідно до диплому від 27.06.1987 серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 у 1981 році вступила і в 1987 році закінчила повний курс навчання у Ворошиловградському державному педагогічному інституті ім.Т.Г.Шевченка за спеціальністю: географія. Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 27.06.1987 присвоєно кваліфікацію і звання вчителя географії середньої школи.
Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 12.08.1986 та серії НОМЕР_4 від 12.08.1986 прізвище позивачки після шлюбу - ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» від 15.10.2024 №55 ОСОБА_1 навчалась у Ворошиловградському державному педагогічному інституті ім.Т.Г.Шевченка з 1981 по 1987 рік, закінчила повний курс за спеціальністю географія (диплом НОМЕР_2 від 27.06.1987).
Трудова книжка серії НОМЕР_5 від 30.05.1984 в межах спірного періоду містить запис про роботу позивача у Біловодській райсільгосптехниці: з 25.05.1984 по 28.12.1984 робочою на стадіоні (запис №1 та №2).
Згідно з записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_6 від 02.03.1985 позивач прийнята до колгоспу «Даниловський», з 23.01.1985 по 17.09.1991 працювала вихователем дитсадка (запис №1 та №2).
З приводу спірних правовідносин суд зазначає таке.
Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій […] регулюються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд звертає увагу, що Закон України №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року.
До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-ХІІ).
Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно статті 62 Закону №1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших документів.
Згідно пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (надалі також - Порядок № 590).
Підпунктом «і» частини 1 пункту 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і таке інше), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на рабфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною 2 пункту 109 Порядку № 590 передбачено, що при призначенні пенсій по старості періоди, вказані у підпункті «і», зараховуються до стажу за умови, якщо цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба у складі Збройних сил СРСР, або інша служба, вказана в підпункті «к».
Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
Зазначеною Інструкцією визначено, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху.
Відтак, про період навчання особи вноситься запис у трудову книжку при навчанні на денних відділеннях. Вказаною інструкцією не було передбачено внесення записів до трудових книжок за умови навчання на вечірній (заочній формі), а тому весь період навчання за денною (очною) формою навчання у вищому навчальному закладі зараховується до страхового стажу особи.
Як убачається з рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1987, оскільки період навчання перетинається з періодами роботи.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Доказів зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періодів роботи, які перетинаються з навчанням, відповідачем не надано.
Відтак, суд приходить до висновку, що періоди роботи та навчання з 01.09.1981 по 27.06.1987 підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 в одинарному розмірі, з урахуванням перетину періодів роботи та навчання.
Твердження відповідача про те, що термін навчання позивача перевищує встановлений термін є необґрунтованим, оскільки законодавством не передбачено обмеження терміну навчання.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії із зазначених у рішенні підстав.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо зарахування вказаного періоду навчання до страхового стажу позивача, позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоду навчання у Ворошиловградському державному педагогічному інституті ім.Т.Г.Шевченка 01.09.1981 по 27.06.1987 підлягають задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 1211,20 грн.
З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1211,20 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.12.2024 № 123950003238 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26.12.2024, зарахувавши до її загального страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1987 у Ворошиловградському державному педагогічному інституті ім.Т.Г.Шевченка.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 (тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Захарова