03 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7636/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки про вартість неотриманого речового майна.
Ухвалою судді від 26.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.37-38).
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно наказу від 22.07.2024 року №212 він був виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , речове майно позивач не отримував. Водночас позивач зазначає, що при звільненні йому не була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно, тож згодом він звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та виплатити йому компенсацію за неотримане майно. Однак відповідач не здійснив відповідних розрахунків і не надав довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі за весь період служби. На основі цього позивач стверджує що, відповідач допустив протиправні дії і порушив його право на отримання указаної компенсації.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (а.с.42-43). Відповідач стверджує, що позивач проходив службу за призовом під час мобілізації (в особливий період), тому не мав права під час звільнення на отримання спірної компенсації. Також вказує, що абзацом 11 пункту 29 розділу V Інструкції №232 «Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період» передбачено наступне - у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження за наявними матеріалами, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у період з 19.06.2022 по 22.07.2024 у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №212 від 22.07.2024 р. позивача з 22.07.2024 р. виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення (а.с.44).
05.09.2024 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив надати йому довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі за весь період служби та виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, позаяк при звільненні з військової служби цих коштів позивач не отримував (а.с.7-8).
Листом від 03.11.2024 року за №1553/11986 позивачу відмовлено у задоволенні його заяви з посиланням на те, що пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 «Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період» передбачено наступне - у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються, а тому право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відсутнє (а.с.9).
Позивач не погоджуючись з відмовою військової частини НОМЕР_1 , звернувся до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011-XII(далі Закон № 2011-XII).
Згідно частини другої статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання, а також, на день виключення зі списків особового складу військової частини, має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначаються Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за № 767/28897 (далі - Інструкція № 232).
Розділом V Інструкції № 232 визначено особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період.
За приписами абзацу 10 пункту 29 розділу V Інструкції № 232 при звільненні військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період вони вибувають з майном особистого користування. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини.
Відповідно до пункту 16 розділу III Інструкції № 232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
Відповідно до абзацу 11 пункту 29 розділу V Інструкції №232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Відповідно до абзацу 3 пункту 28 розділу ІІ Інструкції №232 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається у власність.
Таким чином, єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно, видане у особисте користування видається у власність, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, до яких позивач не відносився. Інші категорії військовослужбовців отримують предмети речового майна у користування (носіння).
Враховуючи викладене, в особливий період не передбачено, при звільненні військовослужбовців з військової служби, видачу не отриманого речового майна особистого користування, а тому і виплату відповідної грошової компенсації.
Таким чином, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -
У задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повне судове рішення виготовлене 03.03.2025.
Сторони:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ),
Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА