04 березня 2025 року справа №320/28375/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Повного товариства “Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтер-Ріелті і компанія»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Повне товариство «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті і компанія» (далі - ПТ «Донкредит», позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №01269824025 від 22.02.2024р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на 71 141 001,55грн, з яких сума за податковим зобов'язанням 64 889 321,51грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6 251 680,04 грн.
- визнати протиправним та скасувати повністю - податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №01269924025 від 22.02.2024р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з військового збору на 4 148 425,92грн., з яких сума за податковим зобов'язанням 3 824 224,14грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 324 201,78 грн.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПТ «Донкредит» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2019р. по 30.09.2023р., валютного законодавства за період з 01.07.2019р. по 30.09.2023р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2019р. по 30.09.2023р. та іншого законодавства за відповідний період. За результатами перевірки ГУ ДПС у м.Києві складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ПТ «Донкредит» №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 від 19.01.2024р. (далі - Акт перевірки).
На підставі Акту перевірки податковим органом винесено спірні повідомлення-рішення №01269824025 від 22.02.2024р. та податкове повідомлення-рішення №01269924025 від 22.02.2024р. Позивач вважає прийняті податкові повідомлення - рішення незаконними та таким, що підлягають скасуванню.
При цьому, позивач посилається на недотримання податковим органом приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України №727 від 20 серпня 2015 року, при складанні Акту перевірки.
В противагу висновкам ГУ ДПС у м.Києві про невиконання ПТ «Донкредит» функції податкового агента щодо утримання та перерахування до бюджету ПДФО з доходу отриманого від реалізації заставного майна, позивач вказав, що за операціями з реалізації заставного рухомого майна (техніки) ПТ «Донкредит», відповідно до п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168 ПК України, з урахуванням п.п.164.2.20 п.164.2. ст.164, п.167.1 ст.167, п.171.2 «а» ст.171, п.п.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, виступав як податковий агент, нараховував, утримував та сплачував (перераховував) до бюджету податок з доходу фізичних осіб, відповідно до п.п.173.1., п.п. 167.2. ПК України , за ставкою 5 % бази оподаткування.
В той же час, за операціями з реалізації заставного рухомого майна (золото (брухт) ПТ «Донкредит» відповідно до п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164 ПК України, п.п.165.1.25. п.165.1 ст.165 ПК України, п.п.173.3. ст.173 ПК України, як посередник, частково виконував функції податкового агента, а саме: подавав до контролюючого органу інформації про суму доходу, із зазначенням коду ознаки доходів 149, та не нараховував (не утримував) ПДФО.
Крім того, на думку позивача, описані у позові зауваження щодо неналежного складання акта перевірки в частині відсутності обґрунтування здійснених донарахувань ПДФО, в повній мірі можуть застосовуватися і до відображених донарахувань військового збору.
На переконання позивача, вищенаведені доводи ПТ «Донкредит», в свою чергу, також свідчать про відсутність підстав для застосування до платника податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій.
У позовній заяві ПТ «Донкредит» наполягає на тому, що контролюючий орган необґрунтовано визначив товариству суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 64 889 321,51грн. та суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 3 824 224,14грн., а також протиправно застосував до товариства штрафні санкції.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на те, що за висновками Акту перевірки Головного управління ДПС у м. Києві встановлені порушення:
-пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, и. 167.1 ст. 167, п.171.2 «а» ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України від 02.12.2010 № 2755-І (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету у сумі 64 889 321,51 грн.;
-пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. 1.2 пп.1.3 та пп. 1.6 п. 16№ підрозділу 10 розділу XX, пп. 164.2.6 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 «а» ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України від 02.12.2010 № 2755-І (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження зобов'язання з військового збору у сумі 3 824 224,14 гривень.
У Акті перевірки контролюючим органом констатовано, що ПТ «Донкредит» укладалися договори про надання фінансового кредиту з фізичними особами під заставу майна. До перевірки надано типовий договір про надання ломбардом фінансового кредиту та заставу майна.
При цьому, податковий орган стверджує, що оригінали договорів під час перевірки на запит ГУ ДПС у м.Києві ломбардом не надані.
Відповідно до умов типового договору про надання фінансового кредиту та застави майна: Кредитодавець (ПТ «Донкредит») зобов'язується надати Позичальнику (фізична особа) грошові кошти в позику під заставу майна (надалі - Кредит/фінансовий кредит) та сплатити проценти (плату за користування кредитом), на наступних умовах: Фінансовий кредит надається шляхом перерахування коштів Кредитодавцем на банківську картку Позичальника або шляхом видачі готівки (п.3 Договору). Забезпеченням зобов'язань за Договором є заклад майна згідно опису. Предмет застави оцінюється за взаємною угодою Заставодавця та Заставодержателя (п.12 Договору). Предмет застави передається у володіння Заставодержателя до моменту повного виконання зобов'язань Заставодавця за цим Договором або до припинення права застави у випадках, визначених чинним законодавством. Заставодержатель відповідає за збереження предмету застави згідно чинного законодавства. У разі недостатності суми проведеного платежу Позичальника для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, сума платежу погашає вимоги Кредитодавця згідно з ст.534 ЦК України (п.15 Договору). По закінченню терміну дії договорів фінансового кредиту ПТ «Донкредит» за умовами договору ПТ «Донкредит» набуває право звернення стягнення на Предмет застави.
При цьому, у зв'язку з виконанням договору про надання ломбардом фінансового кредиту у фізичної особи-позичальника виникає дохід у вигляді основної суми кредиту, що залишилася неповернутою кредитору - ломбарду.
ГУ ДПС у м.Києві зроблено висновок на підставі наданих пояснень та документів ПТ «Донкредит», що звернення стягнення на предмет застави (дорогоцінних металів) здійснюється шляхом набуття на нього права власності та подальшої реалізації (продажу) до Національного Банку України на підставі договорів на поставку брухту дорогоцінних металів від 19.01.2016р. №188/2016 та від 20.01.2021р. №61/2021.
Таким чином, податковий орган стверджує, що коли ломбардом реалізовано заставлене майно, ломбард є податковим агентом відносно доходу позичальника у вигляді суми коштів від реалізації заставленого предмету рухомого майна.
ГУ ДПС у м.Києві посилається на ст.25 ЗУ «Про заставу майна», яка передбачає, що у разі, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.
Податковий орган зауважує про те, що у разі неповернення грошових коштів у вигляді фінансового кредиту у термін, встановлений договором, сума такого кредиту включається до загально місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку та оподатковується на загальних підставах. При цьому, контролюючий орган зазначає також, що доходом платника податку є також сума різниці, яка розрахована та повернута платнику відповідно до ст.25 ЗУ «Про заставу».
ГУ ДПС у м.Києві посилаючись на надані до перевірки регістри бухгалтерського обліку, зазначає, що дохід від реалізації заставленого майна у перевіряємому періоді становив 401 091 597,76 грн.
При цьому, за твердженням податкового органу ПТ «Донкредит» не виконано функцію податкового агента щодо утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб ПТ «Донкредит» з доходу отриманого від реалізації заставленого майна.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити ПТ «Донкредит» у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач надав до суду відповідь на відзив ГУ ДПС у м.Києві у даній справі, в якій, як і у позові, відмітив порушення контролюючим органом Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України №727 від 20 серпня 2015 року, при складанні Акту перевірки.
Також ПТ «Донкредит» у відповіді на відзив заперечувало порушення податкового законодавства, як за операціями з реалізації заставного рухомого майна (золото (брухт), тому що відповідно до п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164, п.п.165.1.25 п.165.1 ст.165, п.п.173.3 ст.173 ПК України, як посередник, частково виконує функції податкового агента, а саме тільки стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу, із зазначенням коду ознаки доходів 149, та не нараховує (не утримує) ПДФО; так і за операціями з реалізації заставного рухомого майна (техніки), оскільки відповідно до п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168, з урахуванням п.п.164.2.20 п.164.2. ст.164, п.167.1 ст.167, п.171.2 «а» ст.171, п.п.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, виступав як податковий агент, нараховував, утримував та сплачував (перераховував) до бюджету податок з доходу фізичних осіб, відповідно до п.п.173.1., п.п. 167.2. ПК України, за ставкою 5 % бази оподаткування.
Окремо, ПТ «Донкредит» вказало на помилковість висновку податкового органу про наявність правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з військового збору, навівши аргументи тотожні тим, що вказані товариством у позові.
ГУ ДПС у м.Києві не скористалося правом на надання заперечень.
Позивачем надано до суду заяву про долучення до матеріалів справи висновку експерта, складеного на замовлення позивача, в якій ПТ «Донкредит», посилаючись на ст.44 КАС України, просило долучити до матеріалів справи №320/28375/24 висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №264/26, складений 30.06.2024р.
Також ПТ «Донкредит» подано заяву про стягнення витрат, які пов'язані із проведенням судової економічної експертизи у даній судовій справі, в якій позивач просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (Код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь товариства судові витрати у розмірі 215 000,00 грн., які пов'язані із проведенням судової економічної експертизи.
ГУ ДПС у м.Києві надано до суду заперечення на заяву позивача про долучення висновку експерта та на заяву позивача про стягнення витрат, які пов'язані із проведенням судової економічної експертизи, в яких відповідач вказав на те, що питання, вирішені під час проведення судової економічної експертизи, є питаннями права і не належать до завдань економічної експертизи, а також стверджував про те, що відшкодування витрат за проведення експертизи обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. У зв'язку з чим, податковий орган просив відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним клопотань.
Позивачем надано до суду пояснення у зв'язку з поданням ГУ ДПС у м.Києві заперечень на заяву позивача про долучення висновку експерта та заяви про стягнення витрат, які пов'язані із проведенням судової економічної експертизи, в яких ПТ «Донкредит» не погодилось із доводами відповідача та просило суд долучити до матеріалів справи №320/28375/24 висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №264/26, складений 30.06.2024р., та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (Код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь товариства судові витрати у розмірі 215 000,00 грн., які пов'язані із проведенням судової економічної експертизи.
ГУ ДПС у м.Києві надано додаткові пояснення у даній справі стосовно розрахунку сум, нарахованих ПТ «Донкредит» у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 22.02.2024 №01269824025, №01269924025.
ПТ «Донкредит» також надано до суду письмові пояснення, в яких позивач відзначив, що додаткові пояснення ГУ ДПС у м.Києві від 02.12.2024р. фактично повторюють дані, які зазначені податковим органом в Акті перевірки та не містять нової інформації щодо предмету доказування у даній справі.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 30 липня 2024 року о 14 год. 30 хв.
23.07.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.
24.07.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
30.07.2024 у судовому засіданні вислухавши думку сторін, суд вирішив надати час позивачу на підготовку відповіді на відзив 15 днів та 5 днів представнику відповідача надання заперечень за 5 днів до судового засідання, суд на місці ухвалив відкласти судове засідання до 16.09.2024 до 14:00.
14.08.2024 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
15.08.2024 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
11.09.2024 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення.
16.09.2024 в судовому засіданні вислухавши думку представників сторін, суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача зобов'язати представника відповідача забезпечити явку Голуб Л. на судове засідання. Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.10.2024 на 14:30.
28.10.2024 у судовому засіданні судом проведено допит свідка ОСОБА_1 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи до 05.12.2024 до 15:00.
03.12.2024 від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення.
04.12.2024 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі.
05.12.2024 у судовому засіданні секретар судового засідання доповідає про явку сторін: сторони у судове засідання не прибули, позивач подав клопотання про перенесення судового засідання. Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та відкласти розгляд справи на 21 січня 2025 року на 15:30. Повідомити учасників справи про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, шляхом надсилання повісток про виклик до суду.
11.01.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення судових витрат, які пов'язані із проведенням судової економічної експертизи у справі №320/28375/24.
21.01.2025 справа знята з розгляду у зв'язку з перебуванням судді головуючого судді у відпустці.
Судове засідання призначене на 17 лютого 2025 року на 15:30. Зобов'язано секретаря судового засідання повідомити учасників справи про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, шляхом надсилання повісток про виклик до суду.
17.02.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Повне товариство «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті» і Компанія», позивач, зареєстровано як юридична особа приватного права 30.06.1999р. та отримало ліцензію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на фінансові послуги з надання коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту та включено до Державного реєстру фінансових установ.
Судом встановлено, що ПТ «Донкредит» має свідоцтво серії ЛД №98 від 10 вересня 2004 року на підставі розпорядження Комісії № 2281 від 10 вересня 2004 р. та здійснює свою діяльність, надаючи послуги згідно з ліцензією, виданою Нацкомфінпослуг на підставі розпорядження № 195 від 21 січня 2016 року. Розпорядженням Нацкомфінпослуг № 163 від 26 січня 2017 року строк дії вищевказаної ліцензії переоформлено на безстроковий.
У статутних документах ПТ «Донкредит» визначено, що предметом діяльності позивача є надання фінансових кредитів виключно під заставу рухомого майна.
Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є надання фінансових кредитів фізичним особам (позичальникам) під заставу рухомого майна: офісної/побутової техніки (мобільний телефон, ноутбук, планшет тощо) та ювелірних, побутових виробів з дорогоцінних металів.
ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ПТ «Донкредит» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2019р. по 30.09.2023р., валютного законодавства за період з 01.07.2019р. по 30.09.2023р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2019р. по 30.09.2023р. та іншого законодавства за відповідний період.
За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ПТ «Донкредит» №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 від 19.01.2024р. (далі - Акт перевірки).
ПТ «Донкредит» не погодилось із висновками Акта перевірки та звернулось до ГУ ДПС у м. Києві із запереченнями.
Судом встановлено, що за результатами розгляду заперечень та за висновками Акта перевірки ПТ «Донкредит» отримало, у тому числі, спірні податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві №01269824025 від 22.02.2024р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на 71 141 001,55грн, з яких сума за податковим зобов'язанням 64 889 321,51грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6 251 680,04грн. та податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві №01269924025 від 22.02.2024р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з військового збору на 4 148 425,92грн., з яких сума за податковим зобов'язанням 3 824 224,14грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 324 201,78грн.
ПТ «Донкредит», не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, зверталось до ДПС України із двома скаргами на податкові повідомлення-рішення №01269824025 від 22.02.2024р., №01269924025 від 22.02.2024р.
За результатами розгляду вказаних скарг, ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги №12394/6/99-00-06-01-03-06 від 29.04.2024р. та рішення про результати розгляду скарги №12395/6/99-00-06-01-03-06 від 29.04.2024р., якими вищестоящий контролюючий орган залишив обидві скарги ПТ «Донкредит» без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №01269824025 від 22.02.2024р., №01269924025 від 22.02.2024р. - без змін.
Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у м.Києві №01269824025 від 22.02.2024р., №01269924025 від 22.02.2024р., звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.
V. Норми права
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У пп. 75.1.2. п.75.1 ст. 75 ПК України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року №727 (зі змінами та доповненнями) (надалі - Порядок №727), ставляться вимоги щодо акту документальної перевірки, складеного результатами податкової перевірки.
Так, пунктом 1 Розділу ІІ «Основні вимоги до оформлення документальних перевірок» Порядку №727 передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень довідка документальної перевірки.
Зокрема, п. 3-5 Розділу ІІ «Основні вимоги до оформлення документальних перевірок» Порядку №727 встановлено: « 3. Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи). 4. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.5. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів». Приписами Розділу ІІІ «Зміст акта (довідки) документальної перевірки» Порядку №727 також встановлено детальні вимоги до змісту Акту перевірки.
П.81.3. ст.81 ПК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи-платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Відповідно до п.85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ст.85 ПК України.
Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п.85.7 ст.85 ПК України).
У 85.8 ст.85 ПК України вказано, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Згідно з п.п.11 п. 3 Розділу ІІІ «Зміст акта (довідки) документальної перевірки» Порядку №727 загальні положення акту (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити такі дані, зокрема: інформацію про запити, які у разі потреби надані (надіслані) платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо. Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу;
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п.14.1.54 .14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.
При цьому, у пп.14.1.100 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що ломбардна операція - операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.
Згідно з ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Ст.19 ЗУ «Про заставу» визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Стаття 20 ЗУ «Про заставу» передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ч.2 ст.575 Цивільного кодексу України закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч.1 ст.589 Цивільного кодексу України в редакції до змін, внесених згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020).
Згідно із ч.1 ст.589 Цивільного кодексу України в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020р., у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням - дії, зокрема, пов'язані з виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння, в тому числі прийманням під заставу ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів.
Згідно із ст.8 ЗУ «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» золотий запас України створюється Національним банком України і є державною власністю. Управління золотим запасом України здійснюється Національним банком України у межах повноважень, визначених законодавством. Золотий запас формується шляхом закупівлі афінованого золота в зливках у фізичних та юридичних осіб, резидентів та нерезидентів за рахунок коштів Національного банку України. Золотий запас України зберігається у Державній скарбниці Національного банку України та на металевих рахунках, відкритих Національним банком України в центральних банках інших країн та комерційних банках, в тому числі в іноземних. Національний банк України організовує діяльність Державної скарбниці України.
Пунктом 1.2 «Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами», затвердженого 26.04.2005 озпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №3981, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2005 за №565/10845, яке втратило чинність 01.01.2022 (далі - Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами), у цьому Положенні поняття вживаються у такому значенні: ломбард - ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду; супутні послуги ломбарду - послуги, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання.
У п.3.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами зазначено, що до супутніх послуг ломбарду, якщо інше не встановлено законом, належать: оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору; надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією; реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору.
Відповідно до ч.1-2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.
Відповідно до пп..14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;
(Підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами № 190-IX від 04.10.2019, № 466-IX від 16.01.2020).
Згідно з пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
Ст.18 ПК України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Ст.22 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Відповідно до п.23.1 ст.23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
Ст.25 ПК України визначено, що ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.
Згідно з п.29.1 ст.29 ПК України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Відповідно до п.162.1. ст.162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов'язання; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
П.163.1 ст.163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Ст.164 ПК України встановлює, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. (пп..164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України).
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп..164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України).
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (164.1.3. п.164.1 ст.164 ПК України).
Відповідно до п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ним брухт дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України. Під час виплати доходів за зданий (проданий) платником податку брухт дорогоцінних металів особа, яка його закуповує, вважається податковим агентом та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати за ставкою, встановленою цим розділом.
Відповідно до п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Згідно з п.п.165.1.25 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів (код 7204 згідно з УКТ ЗЕД), брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України;
(Підпункт 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 в редакції Законів № 4238-VI від 22.12.2011, №5083-VI від 05.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).
Абз. другий п.173.3 ст.173 ПК України встановлює, що у разі продажу (обміну) об'єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.
Відповіно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Абз. перший п.176.2 ст.176 ПК України встановлює, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно до п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до п.173.1. ст.173 ПК України дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної, ринкової вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).
(Абзац пункту 173.1 статті 173 в редакції Закону № 5413-VI від 02.10.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 354-IX від 05.12.2019 - щодо набрання чинності змін див. пункт 1 розділу II)
Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Відповідно до п.167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно з п.167.2 ст.167 ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до ч.3, 5 ст.137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до ч.6 ст.137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Відповідно до ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
VI. Оцінка суду
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У пп. 75.1.2. п.75.1 ст. 75 ПК України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що документальна перевірка проводиться на підставі первинних документів (в тому числі документів фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів).
Однак, як вбачається з Акта перевірки відповідач робить висновок про порушення позивачем податкового законодавства насамперед посилаючись на типовий договір про надання ломбардом фінансового кредиту та заставу майна, не наводячи, навіть,реквізитів цього документа.
Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду з 01.07.2019р. по 30.09.2023р. товариство керувалось договорами про надання фінансового кредиту та застави, які є Додатками №1, №2 до наказу ПТ «Донкредит» №169 від 25.09.2018р., до наказу ПТ «Донкредит» №55 від 11.05.2019р., до наказу ПТ «Донкредит» №32 від 01.04.2020р., до наказу ПТ «Донкредит» №140 від 29.08.2019р., до наказу ПТ «Донкредит» №114 від 15.10.2020р., до наказу ПТ «Донкредит» №149/1 від 30.12.2020р.», до наказу ПТ «Донкредит» №20 від 04.02.2022р., до наказу ПТ «Донкредит» №47 від 06.05.2021р., до наказу ПТ «Донкредит» № 70 від 23.08.2023р.
На стор. 12 Акту перевірки контролюючий орган зазначив, що оригінали договорів під час перевірки на запит ГУ ДПС у м.Києві від 26.12.2023р. №б.н. ломбардом не надані.
Судом досліджено зміст Акту перевірки та його додатків. У пункті 2.6. Акту перевірки вказано, що узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки» наведено у Додатку №4 до Акта перевірки, що є його невід'ємною частиною.
Суд звертає увагу на те, що до Акту перевірки додається Додаток №2 «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки ПТ «Донкредит» (код 30416462)». У Додатку №2 наведена назва документів, які охоплені даною перевіркою за період з 01.07.2019 по 30.09.2023 серед яких:
- за Розділом «Дохід та фінансовий результат до оподаткування»: 1.Податкові декларації з податку на прибуток підприємства з додатками. 2.Оборотно-сальдові відомості та картки по бухгалтерських рахунках 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «НМА», 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 15 «Капітальні інвестиції, 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші активи», 20«Виробничі запаси», 22 «МШП», 23 «Виробництво», 25 «Напівфабрикати», 26 «Готова продукція», 28 «Товари», 30 «Готівка», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти», 35 «Поточні фінансові інвестиції», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 38 «Резерв сумнівних боргів», 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки), 46 Неоплачений капітал», 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 50 «Довгострокові позики», 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями», 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди», 60 «Короткострокові позики», 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками і платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням», 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», 74 «Інші доходи», 79 «Фінансові результати», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 95 «Фінансові витрати», 97 «Інші витрати». 3.Договори (угоди) з додатками, акти виконаних робіт, банківські виписки тощо. 3. Договори (угоди) з додатками, акти виконаних робіт, банківські виписки, відомості нарахування заробітної плати, табелі робочого часу тощо.
- за розділом «Податок на доходи фізичних осіб, військовий збір: .Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» за формою №1 ДФ. 2.Оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам, виписки банку, акти виконаних робіт, відомості нарахування заробітної плати, трудові книжки, накази по підприємству, штатний розклад тощо.
Судом було допитано в якості свідка головного державного інспектора відділу перевірок небанківських фінансових установ управління податкового аудиту фінансових операцій ГУ ДПС у м. Києві, державного службовця 6 рангу Голуб Ларису, якою проводилась перевірка та було складено і підписано Акт перевірки.
Свідок вказала на те, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки ПТ «Донкредит» була відповідальною за перевірку наявності податкових порушень за податком на прибуток. Свідок підтвердила, що досліджувала первинні документи та договірну документацію позивача, зокрема, пов'язані із перевіркою відображених у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за перевіряємий період, на який мало вплив здійснення операцій з надання коштів у позику під заставу майна. Всі необхідні для перевірки документи були надані платником податків, тому окремих запитів про надання документів вона не складала. Підтвердила, що перевіркою повноти визначених ПТ «Донкредит» показників у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку», за період з 01.07.2019р. по 30.09.2023р. не встановлено їх заниження чи завищення. Також свідок пояснила, що виявлені нею під час проведеної перевірки порушення ПТ «Донкредит» норм податкового законодавства не стосуються цього судового спору. Свідок акцентувала на тому, що не була відповідальною за виявлення податкових порушень за податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Таким чином суд робить висновок, що заперечення відповідачем обставин надання товариством договорів, первинної документації не відповідає дійсності та спростовується змістом самого Акту перевірки, складеного контролюючим органом, а також показами свідка ОСОБА_2 .
Крім того, суд зазначає, що на стр.3 Акту перевірки у п.2.7 податковий орган вказав, що в ході проведення перевірки платнику податків запити не надавалися, а у п.2.8. зазначив про те, що в ході проведення перевірки запити не надсилалися.
Однак, позивач вказав на те, що в останній день проведення перевірки - 12 січня 2024р. о 14 год. 18 хв. засобами електронної пошти від ГДІ відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного від управління ДПС у м. Києві Олени Заборовець надійшла фотокопія (не підписана КЕП/УЕП) запиту про надання, серед іншого, «договорів про надання фінансового кредиту на заставу майна».
Позивач не відмовився надати документи у відповідь на вищевказаний запит, не зважаючи на не дотримання контролюючим органом порядку і строків його направлення.
Судом встановлено, що на запит ПТ «Донкредит», у т.ч., надало ГУ ДПС у м. Києві вибірково за різні періоди та за різними типами застави копії договорів про надання фінансового кредиту та застави для їх дослідження та повідомило, що всі договори фінансового кредиту та застави є типовими і змінними умовами договорів є лише: процентна ставка; опис предмета застави; сума та строк кредитування.
Договори фінансового кредиту та застави, які були надані на вищевказаний запит, надавались позивачем ГУ ДПС у м.Києві до заперечень на Акт перевірки №/26-15-07-08-02/30416462 від 19.01.2024 р. та ДПС України до скарг на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві №01269824025 від 22.02.2024р., №01269924025 від 22.02.2024р.
Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року №727 (зі змінами та доповненнями) (надалі - Порядок №727), ставляться вимоги щодо акту документальної перевірки, складеного результатами податкової перевірки.
Так, пунктом 1 Розділу ІІ «Основні вимоги до оформлення документальних перевірок» Порядку №727 передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень довідка документальної перевірки.
Зокрема, п. 3-5 Розділу ІІ «Основні вимоги до оформлення документальних перевірок» Порядку №727 встановлено: « 3. Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи). 4. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.5. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів». Приписами Розділу ІІІ «Зміст акта (довідки) документальної перевірки» Порядку №727 також встановлено детальні вимоги до змісту Акту перевірки.
Оскільки, спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі Акту перевірки, з аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що правомірність спірних податкових повідомлень-рішень прямо залежить від правомірності Акту перевірки відповідача, зокрема від його точності, обгрунтованості, однозначності та послідовності викладених в ньому висновків.
Акт документальної перевірки має бути результатом аналізу податковим органом діяльності платника податку в напрямках та за періоди, що визначається наказом уповноваженої особи на перевірку та направлення на перевірку, та містити чіткі та зрозумілі висновки про встановлення/відсутність порушень законодавства в сфері нарахування та сплати податків, дотримання податкового обліку, подання звітності тощо.
Окрім того, висновки Акту перевірки мають бути підкріплені доказами, що були предметом аналізу під час податкової перевірки, а сам Акт перевірки має мати посилання на кожен з проаналізованих доказів.
Відтак, наявність неточностей, необгрунтованості, неоднозначності, відсутність посилання на конкретні документи, що аналізувались під час перевірки, а також відсутність логічної послідовності висновків Акту перевірки призводять до розумного сумніву щодо законності складання спірних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, саме акт перевірки є основним носієм доказової інформації про виявлені порушення платника податків при проведенні податкової перевірки, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.06.2022р. у справі №813/3286/13-а.
П.81.3. ст.81 ПК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи-платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Відповідно до п.85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ст.85 ПК України.
Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п.85.7 ст.85 ПК України).
У 85.8 ст.85 ПК України вказано, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Згідно з п.п.11 п. 3 Розділу ІІІ «Зміст акта (довідки) документальної перевірки» Порядку №727 загальні положення акту (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити такі дані, зокрема: інформацію про запити, які у разі потреби надані (надіслані) платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо. Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу;
Як вже було зазначено вище, обов'язок платника податків зберігати первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов'язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів.
Суд наголошує на тому, що наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку.
З урахуванням зазначених в акті перевірки висновків, контролюючим органом не було здійснено заходів для правильного, повного, об'єктивного та законного винесення податкових повідомлень-рішень.
Суд зазначає, що висновки контролюючого органу були зроблені з порушенням вимог вимоги Порядку №727 про що правомірно зазначив позивач, вказавши про те, що в Акті перевірки: 1) відсутні посилання на первинні документи, конкретні регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, або інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків; 2) не зазначено конкретний період та конкретну господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; не зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, не наведені регістри бухгалтерського обліку, кореспонденція рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору, докази, що підтверджують наявність факту порушення; 3) відсутні відомості або таблиці, що мають містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції); 4) відсутні дані щодо об'єктів оподаткування, ставок податку в розрізі податкових періодів.
Таким чином суд доходить висновку про те, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не було в повному обсязі дотримано процедуру проведення перевірки ПТ «Донкредит».
Відтак, відсутність аналізу первинних документів та посилання на них в акті перевірки призвело до необґрунтованості висновків відповідача.
З огляду на викладене, акт перевірки відповідача не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, адже відсутній аналіз договірних, первинних документів та посилання на них в акті перевірки.
Тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можуть відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податку рішення про допуск (не допуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що прийняттю вищевказаних спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ГУ ДПС у м. Києві стосовно того, що перевіркою повноти визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб за період 01.07.2019 по 30.09.2023 встановлено його заниження, а саме не утримано податок від реалізації заставного майна в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання. Так, при укладанні договору позики, ломбард виконує частку функцій, покладених на податкового агента Податковим кодексом України, а саме, нараховує і виплачує позичальнику дохід. Тобто, під час реалізації закладеного майна ломбард, на підставі визначених договором фінансового кредиту умов, реалізовує майно, яке на праві власності належить заставодавцю. Отже, коли ломбардом реалізовано заставлене майно, ломбард, є податковим агентом відносно доходу позичальника у вигляді суми коштів від реалізації заставленого предмету рухомого майна. У зв'язку з невиконанням договору про надання ломбардом фінансового кредиту, у фізичної особи-позичальника виникає оподаткований дохід у вигляді основної суми кредиту, що залишилася неповернутою кредитору - ломбарду. Такий дохід позичальника має форму відповідної суми грошових коштів від реалізації заставленого предмета рухомого майна, що належало заставодавцю. Ломбард є податковим агентом відносно доходу позичальника у вигляді суми коштів від реалізації заставленого предмета рухомого майна, розмір якого дорівнює основній сумі кредиту, яка залишилася неповернутою кредитору - ломбарду.
За таких обставин, ГУ ДПС у м.Києві наголошує на тому, що ПТ «Донкредит» при реалізації майна фізичних осіб повинно було утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.
Як було вищезазначено судом, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
При цьому, згідно з п.14.1.54 .14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.
При цьому, у пп.14.1.100 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що ломбардна операція - операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.
Згідно з ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Ст.19 ЗУ «Про заставу» визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Стаття 20 ЗУ «Про заставу» передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ч.2 ст.575 Цивільного кодексу України закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч.1 ст.589 Цивільного кодексу України в редакції до змін, внесених згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020).
Згідно із ч.1 ст.589 Цивільного кодексу України в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 738-IX від 19.06.2020р., у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням - дії, зокрема, пов'язані з виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння, в тому числі прийманням під заставу ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів.
Згідно із ст.8 ЗУ «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» золотий запас України створюється Національним банком України і є державною власністю. Управління золотим запасом України здійснюється Національним банком України у межах повноважень, визначених законодавством. Золотий запас формується шляхом закупівлі афінованого золота в зливках у фізичних та юридичних осіб, резидентів та нерезидентів за рахунок коштів Національного банку України. Золотий запас України зберігається у Державній скарбниці Національного банку України та на металевих рахунках, відкритих Національним банком України в центральних банках інших країн та комерційних банках, в тому числі в іноземних. Національний банк України організовує діяльність Державної скарбниці України.
Пунктом 1.2 «Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами», затвердженого 26.04.2005 розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №3981, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2005 за №565/10845, яке втратило чинність 01.01.2022 (далі - Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами), у цьому Положенні поняття вживаються у такому значенні: ломбард - ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду; супутні послуги ломбарду - послуги, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання.
У п.3.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами зазначено, що до супутніх послуг ломбарду, якщо інше не встановлено законом, належать: оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору; надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією; реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору.
Судом досліджені надані позивачем окремі документи щодо операцій із заставленим майном.
Так, за договорами на поставку брухту дорогоцінних металів №188/2016 від 19.01.2016, №64/2021 від 20.01.2021, укладених між Національним Банком України (Покупець) та Повним товариством «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті» і Компанія» (Постачальник), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти брухт дорогоцінних металів (п.1.1 договору). Одержувачем цінностей за договором є Державна скарбниця України (п.1.3 договору). За п.2.7 договору Постачальник зобов'язаний складати опис цінностей, що містяться у посилці, до якого у порядку зростання проб, починаючи з найнижчої повинні заноситися номери договорів про надання фінансового кредиту/квитанцій на скуплені цінності.
Згідно з Договором про надання фінансового кредиту та застави № ДОН0320000791 від 21.03.2021, де Кредитодавець (Заставодержатель): Повне товариство «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті», Позичальник (Заставодавець): ОСОБА_3 , уклали договір про нижченаведене: п.1. Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові грошові кошти в позику під заставу майна (надалі - Кредит/фінансовий кредит) , а Позичальник зобов'язується повернути фінансовий кредит та сплатити проценти (плату за користування кредитом) на наступних умовах: 1.1. Дата надання кредиту: 21.03.2021 року. 1.2.Розмір (сума) кредиту: 1 320 грн. 1.3. Процентна ставка за користування кредитом: 1.3.1. з 21.03.2021 по 08.04.2021 користування кредитом - 0,59%; 1.3.2. з 09.04.2021 по 15.04.2021 користування кредитом - 0,841%; 1.4. Плата по кредиту (сума нарахованих процентів за весь строк користування кредитом) - 225,72грн. 1.5. Строк кредитування - 26 днів; 1.6. Дата повернення кредиту і сплати процентів: 15.04.2021 року; 1.7. Загальна вартість кредиту (сума загального розміру кредиту та загальних витрат за кредитом) - 1545,72грн. п.2. Рекомендована дата повернення кредиту в повному обсязі та оплати процентів в сумі 148,01 грн. - 08.04.2021 року. п.3. Кредит надається шляхом видачі готівкових коштів Позичальнику. п.4. У разі відсутності змін щодо строку кредитування та дати повернення кредиту, встановлених Договором, розмір процентних ставок, встановлений п. 1.3. Договору, залишається незмінним. п.12.Застава. Забезпечення зобов'язань Позичальником за Договором є заклад майна згідно опису. Предмет закладу оцінюється за взаємною угодою Заставодавця та Заставодержателя. Найменування та опис предмета застави - обручка (брухт дорогоцінних металів), метал - золото, проба - 585, загальна вага - 1,65гр, чиста вага 1,65гр., оціночна вартість предмету застави - 1320,05грн. п.13. Оцінка майна проведена фахівцем Кредитодавця із застосуванням внутрішньої методики оцінки заставного майна та за рахунок Кредитодавця. п.14. Позичальник (Заставодавець) гарантує, що він є власником Предмета застави та повноважний розпоряджатися ним, що Предмет застави не заставлений за іншими договорами, будь-яким чином не обтяжений і не є об'єктом спору. п.15. Позичальник (Заставодавець) за Договором передає в заставу (заклад) Кредитодавцю (Заставодержателю) майно (надалі - «Предмет застави»), найменування та опис якого наведені в п.12 Договору. Підписуючи Договір, Заставодавець підтверджує, що опис та оцінка Предмета застави, які зазначені у п.12 Договору, здійснені за взаємною згодою Сторін. Предмет застави є забезпеченням виконання зобов'язань Заставодавця щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування, в порядку та на умовах, визначених Договором. Предмет застави передається у володіння Заставодержателя до моменту повного виконання зобов'язань Заставодавця за цим Договором або до припинення права застави у випадках, визначених чинним законодавством. Заставодержатель відповідає за збереження предмету застави згідно чинного законодавства. п.16. Сторони узгодили, що зобов'язання Позичальника (Заставодавця) за цим Договором обмежуються вартістю Предмета застави. п.19. Звернення стягнення. У разі невиконання Позичальником (Заставодавцем) зобов'язання щодо повернення кредиту та/або процентів за користування ним y строк, передбачений п.1.6. Договору, Кредитодавець (Заставодержатель) набуває право звернення стягнення па Предмет застави (в т. ч. Право перетворити його на брухт). Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави шляхом реалізації Застоводержателем Предмета застави від імені Заставодавця третім особам. Застоводавець доручає Застоводержателю самостійно, на власний розсуд обрати форми, канали, методи та способи реалізації Предмета застави третім особам. При зверненні стягнення Предмет застави залишається у власності Заставодавця до моменту реалізації такого предмета застави третій особі. Якщо при реалізації Предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог Заставодержателя, різниця повертається Заставодавцю. Повернення різниці відбувається на підставі поданої Заставодавцем заявки на повернення коштів, з зазначенням поточного рахунку Заставодавця та після проведення звірки розрахунків по даному Договору фінансового кредиту та застави. п.29. Цей Договір складений на підставі та регулюється внутрішніми Правилами надання коштів y позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Кредитодавця. Підписанням цього договору Позичальник підтверджує, що з Внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Кредитодавця, а також з інформацією, зазначеною в частині другій статті 12 3У «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про електронну комерцію» Позичальник ознайомлений. п.30 Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту повного виконання зобов'язань Позичальника або до припинення права застави у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.1-2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Згідно з ст.104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.
Як було вищезазначено судом, позивачем надано до суду заяву про долучення до матеріалів справи висновку експерта, складеного на замовлення позивача, в якій ПТ «Донкредит» ,посилаючись на ст.44 КАС України, просило долучити до матеріалів справи №320/28375/24 висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №264/26, складений 30.06.2024р.
Судом враховано висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №264/26, складений 30.06.2024р. судовим експертом Кузнєцовою Галиною Олександрівною Приватного підприємства «Галаексперт». Згідно з яким, за результатами проведення судової економічної експертизи у цій справі не підтверджуються документально висновок контролюючого (податкового) органу, викладений в Акті перевірки №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 від 19.01.2024р. - не підтверджуються нормативно та документально висновки Акта перевірки від 19.01.2024 №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 щодо порушення Повним товариством «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті і компанія» п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168 з урахуванням п.п.164.2.20 п.164.2. ст.164, п.167.1 ст.167, п.171.2 «а» ст.171, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, саме з підстав зазначених в Акті перевірки, в результаті чого встановлено заниження зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі 64 889 321,51 грн., оскільки, зокрема, за операціями з реалізації заставного рухомого майна (золото (брухт) ПТ «Донкредит», у відповідності до п.п.164.2.18, п.п.165.1.25., п.п.173.3., як посередник частково виконує функції податкового агента, а саме тільки стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу, із зазначенням коду ознаки доходів 149 та не нараховує (не утримує) ПДФО оскільки, у відповідності до п.п.164.2.18 ПКУ, дохід, отриманий платником податку за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України, не є базою оподаткування ПДФО, та сума доходу, отримана платником податку за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, у відповідності до п.п.165.1.25.
При цьому, у висновку експерта детально зазначаються наявні у цій справі документи, якими, у тому числі, підтверджуються наступне щодо операцій за договором №ДОН0320000791 від 21.03.2021:
за відомістю аналітичного обліку по забалансовому рахунку 06 «Гарантії та забезпечення отримані» за період з 21.03.2021 по 30.09.2023 за договором № ДОН0320000791 від 21.03.2021 (золото) наведені наступні операції:-21.03.2021 надходження (вага) - 1,650грам, оціночна вартість - 1320,05грн.; -20.05.2021 видаток (вага) - 1,650грам, оціночна вартість - 1320,05грн.; -кінцевий залишок - 0,00.
за відомістю аналітичного обліку по забалансовому рахунку 025 «Матеріальні цінності довірителя» за період з 21.03.2021 по 30.09.2023 за договором № ДОН0320000791 від 21.03.2021 (золото) наведені наступні операції: 20.05.2021 рух у ломбарді: надходження (вага) - 1,650 грам, оціночна вартість - 1320,05 грн.; 21.05.2021 передача в дорогу: надходження (видаток) (вага) - 1,650грам, оціночна вартість - 1320,05 грн.; 24.05.2021 прийом цінної посилки: надходження (видаток) (вага) - 1,650 грам, оціночна вартість - 1320,05 грн.; 24.05.2021 прийом до центрального сховища: надходження (видаток) (вага) - 1,650 грам, оціночна вартість - 1320,05 грн.; 04.06.2021 передача на реалізацію комісіонеру: видаток (вага) - 1,650 грам, оціночна вартість - 1320,05 грн.;-кінцевий залишок - 0,00
за відомістю аналітичного обліку по забалансовому рахунку 0242 «Товари, передані на комісію» за період з 21.03.2021 по 30.09.2023 за договором № ДОН0320000791 від 21.03.2021 (золото) наведені наступні операції: 04.06.2021 передача на реалізацію комісіонеру: надходження (вага) - 1,650 грам, надходження - 1571,39 грн., кінцевий залишок - 1571,39 грн. ; 08.06.2021 коригування переданого заставного майна: надходження (вага) - (-) 0,009 грам, (-) 8,66грн., кінцевий залишок - 1562,73грн. ; 08.06.2021 реалізація заставного майна: видаток (вага) - 1,641 грам, оціночна вартість - 1562,73грн.; кінцевий залишок -0,00.
за відомістю аналітичного обліку по рахунку 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами (в національній валюті)» за період з 21.03.2021 по 30.09.2023 за договором № ДОН0320000791 від 21.03.2021 наведені наступні операції: 21.03.2021 надходження (вага) - 1,650грам, сума кредита - 1320,00 грн.; 20.05.2021 видаток (вага) - 1,650 грам, сума кредита - 1320,00 грн.; кінцевий залишок - 0,00.
згідно видаткового чеку ФН 3000120622 від 21.03.2021 видано фінкредит за договором № ДОН0320000791 в сумі 1320,00 грн.;
за відомістю аналітичного обліку по рахунку 6852 «Розрахунки за наданими та простроченими кредитами» за період з 21.03.2021 по 30.09.2023 за договором № ДОН0320000791 від 21.03.2021 наведені наступні операції: 20.05.2021 рух у ломбарді: надходження (вага) - 1,650грам, сума кредита - 1320,00грн.; 04.06.2021 передача на реалізацію комісіонеру: видаток (вага) - 1,650грам, сума кредита - 1320,00грн.; кінцевий залишок - 0,00.
у Опису цінностей № 15 від 04.06.2021 (золото) ПТ «Донкредит» (Додатку 1 до Договору на поставку брухту дорогоцінних металів від 20.01.2021 № 64/2021) стр.42, супровідним листом на адресу Національного банку України (Державна скарбниця України) вих. № 2767 від 04.06.2021 наведено: Договір про надання фінансового кредиту - № ДОН0320000791 від 21.03.2021; найменування цінностей - обручка, проба 585;-ціна 952,36грн., загальна вага - 1,650 грам, сума - 1571,39грн.;
Рекламацією № 587 від 07.06.2021 Державної скарбниці України до акта про остаточне приймання цінностей зменшено загальну масу посилки;
за відомістю аналітичного обліку по рахунку 6854 «Розрахунки із заставодавцями з реалізації майна» за період з 21.03.2021 по 30.09.2023 за договором № ДОН0320000791 від 21.03.2021, розрахунком за договором застави № ДОН0320000791 від 21.03.2021 на 30.09.2023 наведені наступні операції: вартість реалізованого заставного майна: сума кредита - 1320,00грн., відсотки - 225,72грн.; сума реалізації - 1562,73грн.;вид предмета застави - золото; дата реалізації - 08.06.2021; сума заборгованості на кінець періоду (сума до повернення заставодавцю): 17,01грн.
Суд також доходить висновку, що первинними документами та обліковими регістрами підтверджуються господарські операції по договору фінансового кредиту та застави №ДОН0320000791 від 21.03.2021 та відображення господарської операції в бухгалтерському обліку, а саме підтверджують документально (серед іншого): видачу фінансового кредиту із забезпеченням заставою (золотом), з наведеною оціночною вартістю - 21.03.2021; передачу на реалізацію комісіонеру - 04.06.2021; реалізацію предмета застави (золото) Національному банку України (Державній скарбниці України) посередником - 08.06.2021; погашення суми заборгованості по кредиту за рахунок реалізації заставного майна, переданого до НБУ - 08.06.2021.
Відповідно до пп..14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;
(Підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами № 190-IX від 04.10.2019, № 466-IX від 16.01.2020).
Згідно з пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
Ст.18 ПК України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Ст.22 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Відповідно до п.23.1 ст.23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
Ст.25 ПК України визначено, що ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.
Згідно з п.29.1 ст.29 ПК України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Відповідно до п.162.1. ст.162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов'язання; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
П.163.1 ст.163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Ст.164 ПК України встановлює, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. (пп..164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України).
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп..164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України).
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (164.1.3. п.164.1 ст.164 ПК України).
Відповідно до п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ним брухт дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України. Під час виплати доходів за зданий (проданий) платником податку брухт дорогоцінних металів особа, яка його закуповує, вважається податковим агентом та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати за ставкою, встановленою цим розділом.
Відповідно до п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Згідно з п.п.165.1.25 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів (код 7204 згідно з УКТ ЗЕД), брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України;
(Підпункт 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 в редакції Законів № 4238-VI від 22.12.2011, №5083-VI від 05.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).
Абз. другий п.173.3 ст.173 ПК України встановлює, що у разі продажу (обміну) об'єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.
Суд погоджується з твердженням позивача, що за операціями з реалізації заставного рухомого майна (золото (брухт) ПТ «Донкредит» відповідно до п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164, п.п.165.1.25. п.165.1 ст.165, п.173.3 ст.173 ПК України., як посередник, частково виконує функції податкового агента, а саме тільки стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу, із зазначенням коду ознаки доходів 149, та не нараховує (не утримує) ПДФО оскільки, відповідно до п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164 ПК України, дохід, отриманий платником податку за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України, не є базою оподаткування ПДФО, та сума доходу, отримана платником податку за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, як визначено п.п.165.1.25 п.165.1 ст.165 ПК України.
На думку суду, до спірних правовідносин у даній справі не може бути застосовано твердження відповідача, що ПТ «Донкредит» при реалізації заставного рухомого майна (золото (брухт) фізичних осіб - повинен був утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.
Також за Договором про надання фінансового кредиту та застави № ДОН0002007715 від 19.08.2021, де Кредитодавець (Заставодержатель): Повне товариство «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті», Позичальник (Заставодавець): ОСОБА_4 уклали договір про нижченаведене, зокрема: п.1. Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові грошові кошти в позику під заставу майна (надалі - Кредит/фінансовий кредит) , а Позичальник зобов'язується повернути фінансовий кредит на наступних умовах: дата надання кредиту - 19.08.2021р., сума кредиту 238грн., дата повернення кредиту - 19.08.2021р., плата по кредиту - 2,38грн., сума до повернення - 240,38грн. п.7. Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та оплатити процента за користування кредитом (далі - «процента») на умовах. визначених у п.1 даного Договору. Кредит надається одночасно з підписанням Договору шляхом видачі готівкових коштів. Підписанням даного Договору Позичальник підтверджує факт отримання кредиту у повному обсязі. п.8. Забезпечення зобов'язань Позичальником за Договором є заклад майна згідно опису: навушники марки «хiaomi», модель «my true wireless», повної комплектації, оціночної вартості 238,00грн. Предмет закладу оцінюється за взаємною угодою Заставодавця та Заставодержателя. п.9. Позичальник (Заставодавець) гарантує, що він є власником Предмета застави та повноважний розпоряджатися ним, що Предмет застави не заставлений за іншими договорами, будь-яким чином не обтяжений і не є об'єктом спору. п.10. Застава. Позичальник (Заставодавець) за Договором передає в заставу (заклад) Кредитодавцю (Заставодержателю) майно (надалі - «Предмет застави»), найменування та опис якого наведені в п. 8 Договору. Підписуючи Договір, Заставодавець підтверджує, що опис та оцінка Предмета застави, які зазначені у п.8 Договору, здійснені за взаємною згодою Сторін. Предмет застави є забезпеченням виконання зобов'язань Заставодавця щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування, в порядку та на умовах, визначених Договором. Сторони встановлюють наступну черговість виконання грошових зобов'язань Позичальника за цим Договором: в першу чергу сплаті підлягають відсотки за користування кредитом; в другу чергу сплаті підлягає основна сума (тіло) кредиту. Предмет застави передається у володіння Заставодержателя до моменту повного виконання зобов'язань Заставодавця за цим Договором або до припинення права застави у випадках, визначених чинним законодавством. Заставодержатель відповідає за збереження предмету застави згідно чинного законодавства. Позичальник має право застрахувати Предмет застави на строк дії Договору. Страхування Предмету застави здійснюється страховою компанією, від імені якої на підставі відповідної Агентської угоди діє Кредитодавець. п.11. Сторони узгодили, що зобов'язання Позичальника (Заставодавця) обмежуються вартістю Предмета застави. п.12. Звернення стягнення. У разі невиконання Позичальником (Заставодавцем) зобов'язання щодо повернення кредиту та/або процентів за користування ним y строк передбачений п. 3 Договору, Кредитодавець (Заставодержатель) набуває право звернення стягнення па Предмет застави (в т. ч. право перетворити його на брухт). Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави шляхом реалізації Застоводержателем Предмета застави від імені Заставодавця третім особам. Застоводавець доручає Застоводержателю самостійно, на власний розсуд обрати форми, канали, методи та способи реалізації Предмета застави третім особам. При зверненні стягнення Предмет застави залишається у власності Заставодавця до моменту реалізації такого предмета застави третій особі. Якщо при реалізації Предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог Заставодержателя, різниця повертається Заставодавцю. Повернення різниці відбувається на підставі поданої Заставодавцем заявки на повернення коштів, з зазначенням поточного рахунку Заставодавця та після проведення звірки розрахунків по даному Договору фінансового кредиту та застави. п.14. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Договір діє до моменту повного виконання зобов'язань Позичальника або до припинення права застави у випадках, передбачених законодавством. п.19. Цей Договір складений на підставі та регулюється внутрішніми Правилами надання коштів y позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Кредитодавця.
Судом враховано висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №264/26, складений 30.06.2024р. судовим експертом Кузнєцовою Галиною Олександрівною Приватного підприємства «Галаексперт». Згідно з яким, за результатами проведення судової економічної експертизи у цій справі не підтверджуються документально висновок контролюючого (податкового) органу, викладений в Акті перевірки №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 від 19.01.2024р. - не підтверджуються нормативно та документально висновки Акта перевірки від 19.01.2024 №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 щодо порушення Повним товариство «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті і компанія» п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168 ПК України, з урахуванням п.п.164.2.20 п.164.2. ст.164, п.167.1 ст.167, п.171.2 «а» ст.171, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, саме з підстав зазначених в Акті перевірки, в результаті чого встановлено заниження зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі 64 889 321,51 грн., оскільки, зокрема, за операціями з реалізації заставного рухомого майна (техніки) ПТ «Донкредит», у відповідності до п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168, з урахуванням п.п.164.2.20 п.164.2. ст.164, п.167.1 ст.167, п.171.2 «а» ст.171, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, виступав як податковий агент, нараховував, утримував та сплачував (перераховував) до бюджету податок з доходу фізичних осіб, у відповідності до п.п.173.1., п.п. 167.2. ПКУ, за ставкою 5 відсотків бази оподаткування.
При цьому, у висновку експерта детально зазначаються наявні у цій справі документи, якими, у тому числі, підтверджуються наступне щодо операцій за договором №ДОН0002007715 від 19.08.2021:
згідно з видатковим чеком ФН 3000159137 від 19.08.2021 видано фінкредит за договором № ДОН0002007715 в сумі 238,00грн.;
за відомістю аналітичного обліку по забалансовому рахунку 06 «Гарантії та забезпечення отримані» за період з 19.08.2021 по 30.09.2023 за договором № ДОН0002007715 від 19.08.2021 наведені наступні операції: 19.08.2021 надходження (кількість) - 1 шт., оціночна вартість - 238,00грн.; -26.08.2021 видаток (кількість) - 1 шт., оціночна вартість - 238,00грн.; кінцевий залишок - 0,00.
за відомістю аналітичного обліку по забалансовому рахунку 0242 «Товари, передані на комісію» за період з 19.08.2021 по 30.09.2023 за договором № ДОН0002007715 від 19.08.2021 наведені наступні операції:-26.08.2021 рух у ломбарді: надходження (кількість) - 1шт., надходження - 237,00грн.; 26.08.2021: видаток (кількість) - 1шт., видаток - 237,00грн.; кінцевий залишок -0,00.
за відомістю аналітичного обліку по рахунку 3771«Розрахунки з іншими дебіторами (в національній валюті)» за період з 19.08.2021 по 30.09.2023 за договором № ДОН0002007715 від 19.08.2021 (інше майно, договір застави) наведені наступні операції: 19.08.2021 надходження (кількість) - 1 шт., сума кредита - 238,00грн.; 26.08.2021 видаток (кількість) - 1 шт., сума кредита - 238,00грн.; -кінцевий залишок - 0,00.
за відомістю аналітичного обліку по рахунку 6852 «Розрахунки за наданими та простроченими кредитами» за період з 19.08.2021 по 30.09.2023 за договором № ДОН0002007715 від 19.08.2021 (інше майно, договір застави) наведені наступні операції: -19.08.2021 надходження (кількість) - 1 шт., сума кредита - 238,00грн.; 26.08.2021 видаток (кількість) - 1 шт., сума кредита - 238,00грн.; кінцевий залишок - 0,00.
за відомістю аналітичного обліку по рахунку 6854 «Розрахунки із заставодавцями з реалізації майна» за період з 19.08.2021 по 30.09.2023 за договором № ДОН0002007715 від 19.08.2021, розрахунком за договором застави № ДОН0002007715 від 19.08.2021 на 30.09.2023 наведені наступні операції: вартість реалізованого заставного майна: сума кредита - 238,00грн., відсотки - 2,38грн.; сума сплачених податків (ПДФО) - 11,85грн.; всього надходження за період - 252,23грн.; сума реалізації (повернення кредиту) - 237,00грн.;-вид предмета застави - інше майно; дата реалізації - 26.08.2021; сума заборгованості на кінець періоду (сума до повернення заставодавцем): 15,23грн.
за фіскальним чеком ФН 3000115886 від 26.08.2021 одержано від реалізації предмета застави за договором № ДОН0002007715 в сумі 237,00грн.
платіжною інструкцією №13729 від 27.08.2021 з призначенням платежу «ПДФО 5% з додаткового блага фізичних осіб» перераховано на рахунок Державного Казначейства України суму податку на доходи фізичних осіб - 7477,29грн.
Суд також доходить висновку, що первинними документами та обліковими регістрами підтверджуються господарські операції по договору фінансового кредиту та застави №ДОН0002007715 від 19.08.2021 та відображення господарської операції в бухгалтерському обліку, а саме підтверджуються документально (серед іншого): видачу фінансового кредиту, із забезпеченням заставою (інше майно), з наведеною оціночною вартістю - 19.08.2021; передачу на реалізацію для погашення заборгованості по кредитному договору - 26.08.2021; реалізацію предмета застави - 26.08.2021; погашення суми заборгованості по кредиту за рахунок реалізації заставного майна -26.08.2021; утримання із суми реалізації заставного рухомого майна податку на доходи фізичних осіб заставкою 5 % та перерахування ПДФО до бюджету 27.08.2021.
Відповіно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Абз. перший п.176.2 ст.176 ПК України встановлює, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно до п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до п.173.1. ст.173 ПК України дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної, ринкової вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).
(Абзац пункту 173.1 статті 173 в редакції Закону № 5413-VI від 02.10.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 354-IX від 05.12.2019 - щодо набрання чинності змін див. пункт 1 розділу II)
Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Відповідно до п.167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно з п.167.2 ст.167 ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Під час вирішення даного спору судом враховано, що в Акті перевірки не наведені дані у розрізі операцій реалізації заставного рухомого майна щодо невідповідності оціночній вартості за договорами фінансового кредиту та застави, рівню оціночної вартості (ринкової вартості) конкретного рухомого майна.
Суд погоджується з твердженням позивача, що за операціями з реалізації заставного рухомого майна (техніки) ПТ «Донкредит», правомірно відповідно до п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168 ПК України, з урахуванням п.п.164.2.20 п.164.2. ст.164, п.167.1 ст.167, п.171.2 «а» ст.171, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, виступав як податковий агент, нараховував, утримував та сплачував (перераховував) до бюджету податок з доходу фізичних осіб, відповідно до п.п.173.1., п.п. 167.2. ПКУ, за ставкою 5% бази оподаткування.
Таким чином, враховуючи висновок судового експерта №264/26, складений 30.06.2024р., не підтверджуються нормативно та документально висновки Акту перевірки від 19.01.2024 №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 щодо порушення Повним товариством «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті і компанія» п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168 ПК України, з урахуванням п.п.164.2.20 п.164.2. ст.164, п.167.1 ст.167, п.171.2 «а» ст.171, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, з підстав зазначених в Акті перевірки, в результаті чого встановлено заниження зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі 64 889 321,51 грн.
Отже, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві №01269824025 від 22.02.2024р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на 71 141 001,55 грн, з яких сума за податковим зобов'язанням 64 889 321,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6 251 680,04 грн., є не обґрунтованим.
Оскільки з наведеними обставинами було пов'язано збільшення відповідачем грошового зобов'язання позивачу по військовому збору (протилежного відповідачем не доведено), то відповідно податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №01269924025 від 22.02.2024р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з військового збору на 4 148 425,92грн., з яких сума за податковим зобов'язанням 3 824 224,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 324 201,78 грн., є також не обґрунтованим.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1-2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.1-2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Одночасно, суд враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005 р., п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006 р., п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010 р., п.58) принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994 р., п.29).
У зв'язку з цим, суд зауважує, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає позовні вимоги обгунтованними.
Також, ПТ «Донкредит» подано заяву про стягнення витрат, які пов'язані із проведенням судової економічної експертизи у даній судовій справі, в якій позивач просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства судові витрати у розмірі 215 000,00 грн., які пов'язані із проведенням судової економічної експертизи.
ГУ ДПС у м.Києві надано до суду заперечення на заяву позивача про долучення висновку експерта та на заяву позивача про стягнення витрат, які пов'язані із проведенням судової економічної експертизи, в яких відповідач вказав на те, що питання, вирішені під час проведення судової економічної експертизи, є питаннями права і не належать до завдань економічної експертизи, а також стверджував про те, що відшкодування витрат за проведення експертизи обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. У зв'язку з чим, податковий орган просив відмовити позивачу у заявлених ним клопотаннях.
Надаючи правову оцінку підставам відшкодування судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до ч.3, 5 ст.137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до ч.6 ст.137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Відповідно до ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, у випадку задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Матеріали справи свідчать, що заявлені позивачем до стягнення суми судових витрат підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами:
судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви підтверджено платіжною інструкцією на суму 24 224,00грн.;
судові витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи у справі підтверджено: копією Договору № 264/26 від 16.05.2024р. разом із копіями додатків до нього, копією рахунку-фактури №СФ-264/26 від 16.05.2024р., копією листа ПТ «Донкредит» від 05.06.2024р., копією Акту приймання виконаних робіт від 30.06.2024р. за Договором № 264/26 від 16.05.2024р. і копією супровідного листа від 30.06.2024р., висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №264/26, складений 30.06.2024р., платіжною інструкцією №К000005981 від 17.05.2024р. на суму 215 000,00 грн.
Суд зазначає, що висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №264/26, складений 30.06.2024р., визнано як доказ у цій справі, який відповідає вимогам КАС України, оскільки містить інформацію про предмет доказування, отриманий в передбаченому порядку та на його підставі можна встановити дійсні обставини справи.
Суд приходить до висновку, що вартість проведеної експертизи співмірна із її складністю, оскільки викладені висновки містять належне вмотивоване обґрунтування, а також з обсягом виконаної експертом роботи.
Суд вважає недоречними доводи представника відповідача стосовно того, що відшкодування витрат за проведення експертизи обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
З матеріалів справи встановлено, що дана експертиза була проведена в ході розгляду даної справи, тобто вже після подання позивачем позову до суду.
Проведення вказаної вище експертизи в ході розгляду справи зумовлено змістом спірних правовідносин та необхідністю підтвердження доводів позову про помилковість висновків податкового органу щодо винесених спірних податкових повідомлень-рішень.
Зазначений висновок судового експерта, як було вже зазначено, враховано судом при вирішенні справи по суті як доказ відповідно до п.2 ч.2 ст.72 КАС України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 по справі №712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) щодо відшкодування витрат за проведення експертизи дійшла наступних висновків: «… Витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України). Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права...».
Оскільки, у спірних відносинах права позивача порушені прийняттям протиправних податкових повідомлень-рішень відповідача, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню, наведені вище судові витрати відповідно до ст.139 КАС України підлягають стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м.Києві.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 24 224,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 24 224,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) №01269824025 від 22.02.2024р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на 71 141 001,55грн, з яких сума за податковим зобов'язанням 64 889 321,51грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6 251 680,04 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) №01269924025 від 22.02.2024р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з військового збору на 4 148 425,92грн., з яких сума за податковим зобов'язанням 3 824 224,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 324 201,78 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь Повного товариства «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті і компанія» (код ЄДРПОУ 30416462, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 101) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 24 224,00 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 00 коп. та судові витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи у розмірі 215 000,00 (двісті п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.