про залишення позовної заяви без руху
04 березня 2025 року м. Київ Справа № 320/4868/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., отримавши та розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'зання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними та незаконними діями працівників відповідача, щодо не вручення позивачу військово-облікового документу серія АВ № 794883 від 05.05.2023;
- зобов'язати відповідача видати позивачу військово-обліковий документ, серія АВ № 794883 від 05.05.2023р.;
- визнати дії працівників Відповідача, протиправними та такими, що обмежили та порушили його законне право отримати відстрочку від мобілізації, шляхом бронювання його на підприємстві;
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , матеріальні збитки завдані в наслідок незаконних дій Відповідача у розмірі 104 987 (сто чотири тисячі дев?ятсот вісімдесят сім грн.) 00 коп. (50 000 грн. 00 коп. - витрати пов?язані з отриманням правової допомоги, 54 987 грн. 00 коп. - недоотримана премія на товаристві, в зв?язку з неповним виконанням службових обов?язків, із-за відсутності військово-облікового документу).
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 моральну шкоду завдану в наслідок незаконних дій Відповідача у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн.
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 00 коп. за вчинення дій, та 5 211 грн. 00 коп. - за нанесення матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд звертає увагу на те, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, спір виник у зв'язку з відмовою відповідачем видати позивачу військовий квиток серії НОМЕР_2 від 05.05.2023 та відмовою у наданні відстрочки від мобілізації шляхом бронювання.
Слід зауважити, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли ще у травні 2023 року, водночас з даним позовом до суду позивач звернувся 29.01.2025, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, з моменту відмови відповідачем ще у травні 2023 року видати військово-обліковий документ, позивач був обізнаним про порушення його прав та не був позбавлений можливості звернутися до суду щодо захисту останніх.
Представником позивача разом з позовною заявою надано до суду заяву про поновлення та продовження пропущеного строку звернення до суду. В даній заяві представник позивача обґрунтовує пропущення строку звернення до суду тим, що позивач неодноразово звертався з заявами, скаргами та листами, а також чекав відповіді на свої звернення від ІНФОРМАЦІЯ_1 , Київської Спеціалізованої Прокуратури у Сфері Оборони, Державного Бюро Розслідувань, Національної Поліції України, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, позивач телефонував на гарячу лінію Міністерства Оборони України. У Міністерстві Оборони України зареєстровано такі звернення від позивача № БО-16833343 від 08.02.2024; № БО-16833343/2 від 07.03.2024; № БО-16833343/3 від 08.04.2024; № БО-16833343/4 від 08.05.2024; № БО-16833343/5 від 09.06.2024, № БО-16833343/6 від 08.01.2025р, також 16.01.2025 року позивач звернувся на Урядовий контактний центр - номер звернення БО-18352489. У період з червня 2024р. - по 08.01.2025р. позивач чекав рішення Київського окружного адміністративного суду у справах № 320/33765/24 та № 320/42577/24, позовні заяви за якими були повернуті позивачу в зв'язку з ненаданням доказів поважних причин, що зумовили пропуск строку звернення до суду. Разом з тим, представник позивача зазначає, що згідно з наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022, запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
В постанові від 08.12.2022 по справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
З урахуванням зазначеного, суддя вважає необґрунтованими та безпідставними доводи представника позивача для поновлення процесуального строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, суддя вважає зазначені підстави поновлення строку звернення до суду неповажними та необґрунтованими.
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, в позовній заяві зазначаються зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача матеріальні збитки завдані внаслідок незаконних дій відповідача у розмірі 104 987,00 грн; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 400 000 грн.
Суд звертає увагу на те, що заявляючи вимогу про відшкодування відповідачем матеріальних збитків та моральної шкоди позивач не навів обґрунтований розрахунок цих сум, про яку заявлено у позовних вимогах, що суперечить пункту 3 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не надав відповідних доказів на підтвердження таких розрахунків.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Водночас, позивачем не надано жодного доказу, які б свідчили про те, що дії відповідача, які оскаржуються у цій справі призвели до заподіяння йому душевних страждань, приниження честі та гідності тощо.
Отже, позивачу слід надати суду обґрунтований розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування із підтвердженням відповідними доказами такої шкоди.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позов не також відповідає вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, яка передбачає, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Представником позивача надано до позовної заяви квитанції про сплату судового збору від 08.07.2024 №8126-9775-2754-3500 у сумі 1211,20 грн, від 08.07.2024 №4789-7235-9071-7861 у сумі 1211,20 грн, від 08.07.2024 №1788-0745-8170-1132 у сумі 1211,20 грн, від 08.07.2024 №6727-7670-4345-5496 у сумі 4000,00 грн.
Суд, перевіряючи зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, який сплачений відповідно до квитанцій від 08.07.2024 №8126-9775-2754-3500, від 08.07.2024 №4789-7235-9071-7861, від 08.07.2024 №1788-0745-8170-1132, від 08.07.2024 №6727-7670-4345-5496, встановив, що у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства (Комп'ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду") не знайдено підтверджень платежів із Казначейства сплаченого ОСОБА_1 за подання позовної заяви у адміністративній справі № 320/4868/25.
Водночас суд встановив, що у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства (Комп'ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду") наявне зарахування такого судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, який сплачений ОСОБА_1 при поданні позовної заяви у адміністративній справі № 320/33765/24 та представником позивача надано до суду заяву про врахування раніше сплаченого судового збору при повторному зверненні до суду.
Розглядаючи заяву представника позивача, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкривала стаття 8 цього Кодексу й визначала, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 КАС України).
Судом встановлено, а представник позивача не заперечив, що до позовної заяви у цій справі ним було додано квитанції від 08.07.2024 №8126-9775-2754-3500, від 08.07.2024 №4789-7235-9071-7861, від 08.07.2024 №1788-0745-8170-1132, від 08.07.2024 №6727-7670-4345-5496. Зазначені квитанції прикріплені та обліковується в іншій адміністративній справі - № 320/33765/24. Позовну заяву у зазначеній справі суд повернув. При цьому судовий збір сплачений за подання вказаної позовної заяви належним чином зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України і позивачу у встановленому законом порядку не повертався.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 16.05.2018р. по справі №520/810/504/17, судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом №3674, підлягає сплаті за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо його сплати, а тому судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в одній справі, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі тим самим позивачем до того самого суду.
В разі ж повернення особі поданої ним позовної заяви остання не позбавлена права звернутись до суду з заявою про повернення сплаченої суми судового збору у відповідності до положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №3674.
Отже, законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому на розсуд особи може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову, в той же час використання сплаченої в одній справі суми судового збору при поданні іншого позову не передбачено законодавством та є порушенням порядку сплати судового збору.
Також у постанові Верховного Суду від 05.08.2021р. по справі №160/5879/20 зазначено, що звертаючись до суду, позивач був зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи.
Отже, з огляду на викладене, Верховний Суд зазначив, що подане платіжне доручення не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки не підтверджено зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та відсутня інформація про той номер справи, у межах якої подана відповідна скарга.
Тому, позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд повернув. Законодавство не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була повернута.
Таким чином, у цьому випадку позивач також має право повернути сплачений ним судовий збір відповідно до квитанцій від 08.07.2024 №8126-9775-2754-3500, від 08.07.2024 №4789-7235-9071-7861, від 08.07.2024 №1788-0745-8170-1132, від 08.07.2024 №6727-7670-4345-5496. Однак такі квитанції не можуть бути враховані як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за ними сплачений та зарахований при поданні іншого позову.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
Тому, з урахуванням правових висновків, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду, суд зазначає, що повторне використання документу про сплату судового збору не передбачено ані нормами КАС України, ані нормами Закону України "Про судовий збір".
Відповідно у суду відсутні підстави зарахувати надані представником позивача квитанції від 08.07.2024 №8126-9775-2754-3500, від 08.07.2024 №4789-7235-9071-7861, від 08.07.2024 №1788-0745-8170-1132, від 08.07.2024 №6727-7670-4345-5496.
Таким чином, дана позовна заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України.
Відповідно суд зазначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 Закону № 3674-VI - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Положеннями абз. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №3674-VI визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Статтею 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі
Зокрема, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3028,00 грн.
Частиною 2 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що за подання, зокрема, фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у вигляді 0,4 розміру прожиткового мінімуму - 1211,20 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн). Ставка судового збору за позовні вимоги майнового характеру, які подані фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (Частина 3 статті 6 Закону № 3674-VI).
Позовна заява містить вимогу майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру. Таким чином, вказаний недолік позовної заяви позивач має усунути шляхом подання до суду документа про сплату судового збору в розмірі 7472,27 грн (1211,20*2+(104987,00+400000,00)*1%).
Суд звертає увагу позивача на те, що інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.
Указані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- окремо складену заяву про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій;
- обґрунтованого розрахунку суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування із відповідними доказами на підтвердження такого;
- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у сумі 7472,27 грн.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Войтович І. І.