про відмову у забезпеченні позову
03 березня 2025 року м. Київ 320/9950/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 320/9950/25
за позовною заявою ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, -
В провадження Київського окружного адміністративного суду надійшла вказана справа.
03.03.2025 позивачем подано заяву про забезпечення позову в якій представник позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиняти дії пов'язанні з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 320/9950/25.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 320/9950/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
Предметом позову є те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано позивачу довідку ВЛК про визнання його придатним до військової служби.
ОСОБА_1 вказує, що не погоджується із вказаною відмовою, оскільки 11.10.2024 отримав повістку № 15/1110 видану ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він перебуває на обліку з метою проходження військово-лікарської комісії 11.11.2024.
11.11.2024 позивач з'явився по повістці і пройшов військово-лікарську комісію, після чого йому було видано довідку ВЛК № 11/232 від 13.11.2024, де вказано, що на підставі ст. ст. 38б, 67б, 39б графи ІІ ТДВ ОСОБА_1 придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах. З даним висновком ВЛК заявник не погодився, так як вважає, що не всі його захворювання були враховані при висновку ВЛК і отримав направлення на ще одну військово-лікарську комісію.
26.11.2025 заявник отримав лист від ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому вказано, що він підлягає повторному медичному огляді військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 з належним оформленням документації.
Після проходження повторної військово-лікарської комісії ОСОБА_1 було видано Довідку ВЛК від 28.11.2024, де вказано, що на підставі ст. ст. 38б, 67б, 39б графи ІІ ТДВ ОСОБА_1 придатний до військової служби.
З даним висновком ВЛК заявник також не погодився і оскаржив його.
16.12.2024 ОСОБА_1 отримав консультативний висновок травматолога. Рекомендації - проходження МСЕК.
02.01.2025 заявнику надійшла відповідь на його заяву про оскарження ВЛК від ЦВЛК, в якій його було направлено на проходження чергової військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 .
21.01.2025 ОСОБА_1 отримав Довідку ВЛК № 10/11/41, видану ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій вказано, що на підставі ст. ст. 38б, 67б, 39б графи ІІ ТДВ ОСОБА_1 придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах.
06.02.2025 заявник отримав консультативне заключення, із вказаним захворюванням у перебуває на стаціонарному лікуванні, тому не зміг з'явитися за повісткою № 663, виданою ІНФОРМАЦІЯ_8 від 04.02.2025.
З огляду на викладене, заявник вказує, що вважає за необхідне клопотати перед судом щодо вжиття заходів забезпечення позову, так як, на його переконання, в разі не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заявник вказує, що 21.01.2025 отримав Довідку ВЛК № 10/11/41, видану ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій вказано, що на підставі ст. ст. 38б, 67б, 39б графи ІІ ТДВ ОСОБА_1 придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах.
З вказаним рішенням ВЛК ОСОБА_1 не погоджується.
Питання правомірності постанови ВЛК № 10/11/42 від 21.01.2025 є предметом вирішення спору по суті заявленої позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи в частині, що стосується очевидності ознак протиправності рішень суб'єкта владних повноважень, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року (справа № 640/9167/19) по-перше: виходячи з процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов'язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття «очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 11 березня 2021 року (справа № 640/23179/19), вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, незважаючи на те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
При цьому основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що доводи позивача в частині очевидної протиправності оскаржуваного рішення фактично не є беззаперечними та потребують оцінки під час розгляду справи по суті спору. Тобто, встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття оспорюваного рішення відповідача, є можливим лише під час розгляду справи по суті на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі.
Таким чином, правова оцінка питань правомірності постанови ВЛК № 10/11/42 від 21.01.2025, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах має надаватися судом під час розгляду справи по суті за наслідками дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи. Водночас, не розглядаючи справу по суті, не перевіряючи фактичних обставин справи та не досліджуючи докази, суд позбавлений можливості погодитись із твердженням про очевидну протиправність оскаржуваного рішення.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року (справа №640/9593/20), та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Між тим, враховуючи, що заявника визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах та дослідивши ретельно наведені у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову, доводи, твердження, аргументи, та зважаючи на відсутність, при цьому, як будь яких належних, достатніх, допустимих, та юридично спроможних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам, та охоронюваним законом інтересам позивача, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення означеної заяви.
Інші обставини, на які покликається заявник зазначену обставину не підтверджують.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для задоволення клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику).
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя Сас Є.В.