про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
28 лютого 2025 року м. Київ № 320/8106/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення грошових коштів, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , Центрального фінансово-економічного управління Сухопутних військ Збройних сил України, у якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь неповнолітньої дитини ОСОБА_3 суму одноразової грошової допомоги, нарахованої та виплаченої на рахунок в АТ «ОЩАДБАНК» IBAN: НОМЕР_1 на підставі пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Центральне фінансово-економічне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 замінити отримувача одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого ОСОБА_4 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з колишньої дружини ОСОБА_2 на неповнолітню доньку загиблого - ОСОБА_3 .
Відповідно до п.п. 1, 9 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, для яких не встановлено іншого порядку судового провадження.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 , яка є матір'ю ОСОБА_3 та до Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, сторони (позивач та відповідачка) поданого на вирішення суду спору є фізичними особами.
При цьому, у позові позивачка не наводить жодних обґрунтувань порушення її прав та інтересів другим відповідачем - Центральним фінансово-економічним управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Предметом спору є стягнення з ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, яка на думку позивачки безпідставно нею отримана, оскільки вона не виконує батьківських обов'язків щодо своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .
Відтак, спірні правовідносини виникли між фізичними особами, предмет спору стосується сімейних прав та обов'язків матері неповнолітньої дитини та за своєю суттю є приватно-правовим.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивачка, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відтак, ЦПК України безпосередньо визначає, що позови що виникають із сімейних правовідносин, належить до юрисдикції місцевого загального суду та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а відтак позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_2 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, само як і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства вимога про заміну отримувача одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого, оскільки цей спір не є спором про протиправність дій, бездіяльності чи рішень вказаного відповідача щодо наявності правових підстав для виплати/невиплати такої допомоги, а є похідною вимогою у спорі щодо невиконання матір'ю неповнолітньої дитини батьківських обов'язків та визначення піклувальника цієї неповнолітньої особи, що мають розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria» вказав, що словосполучення “встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п.1 ч. ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Лисенко В.І.