28 лютого 2025 року справа № 320/20283/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії посадових осіб Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області щодо прийняття рішення №237 від 06.10.2022 про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 );
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області №237 від 06.10.2022 про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати копію паспорту громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (належної якості), разом із нотаріально посвідченим перекладом на українську мову; надати докази сплати судового збору у сумі 1073,60 грн., або уточнити позовні вимоги.
23.10.2023 канцелярією суду зареєстровано докази усунення недоліків позовної заяви, направлені представником позивача на адресу суду засобами поштового зв'язку 13.07.2023 згідно із штампом АТ "Укрпошта" на конверті, в якому надійшли докази, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 12.06.2023 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою судом було витребувано докази по справі.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не виконав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності від 22.02.2024 через форс-мажорні обставини, а саме, військову агресію рф проти України, що підтверджується листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1
20.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача стверджує про правомірність прийнятого рішення та просить суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що уповноважені особи ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Грузії, що підтверджується нотаріально посвідченим перекладом паспорту типу Р з кодом НОМЕР_1 , який був виданий позивачу 01.09.2022, дійсний до 01.09.2032, орган видачі - Міністерство юстиції, місце народження Тбілісі (а.с.30-32)
З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2022 о 15 год. 40 хв. працівниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області за адресою: м. Київ. пр.-т. Соборності, буд. 7-б, виявлено громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні, за що передбачена відповідальність відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За даним фактом відносно громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уповноваженою особою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, начальником відділу Григоровим Михайлом Сергійовичем складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ПР МКМ №010115 (а.с. 57-58).
При складанні протоколу від 22.02.2022, начальником відділу супроводу Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ОСОБА_3 було відібрано пояснення у громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких останній повідомив: «По суті заданих мені питань пояснюю, що у жовтні 2017 року в Україну я прибув з приватною метою. Кордон України перетнув через ПП «Бориспіль». За оформленням посвідки на тимчасове проживання в Україні до відповідних органів ДМС не звертався. З питань отримання дозволу на імміграцію в Україну не звертався. До компетентних органів про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. Після закінчення дозволеного строку перебування в Україні, за його продовженням не звертався, оскільки не бачив в цьому необхідності. Про те, що позивачу потрібно було покинути територію України після закінчення дозволеного строку перебування на території України було відомо. Мав можливість покинути територію України, але не виїхав у зв'язку із своїм небажанням. Усвідомлював, що своїми діями умисно порушував законодавство України. На теперішній час на території України знаходиться нелегально. Документи, підтверджуючі законні підстави для легального перебування на території України у позивача відсутні. Українську мову розуміє, послуг перекладача не потребує.» (а.с.56).
Суд зауважує, що в протоколі про адміністративне правопорушення Серії ПР МКМ №010115 зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 22.02.2022 о 16:45 у приміщенні територіального органу (підрозділу) Державної міграційної служби України, за адресою: 04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 11. Разом із тим, у протоколі міститься прохання особи, стосовно якої складено адміністративний протокол про розгляд справи про адміністративне правопорушення без її участі, та стоїть підпис позивача.
До протоколу про адміністративне правопорушення Серії ПР МКМ №010115, окрім пояснень особи, стосовно якої складено протокол, додаються: довідка про особу (а.с 54), витяг з бази «Аркан», яким підтверджується, що громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 22.02.2017 по 22.02.2022 не перетинав державний кордон України (а.с.55) та розписка.
22.02.2022 уповноваженою особою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, першим заступником начальника, Пустовітом О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про порушення ст. 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», на підставі протоколу про адміністративне правопорушення Серії ПР МКМ №010115 від 22.02.2022, складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №010096, відповідно до якої на ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень (а.с.59-60).
Супровідним листом від 17.05.2022 №8010.8.1-12466/80.4-22 відповідачем направлено копію протоколу та постанову про накладення адміністративного стягнення на громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
22.02.2022 начальником відділу супроводу Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ОСОБА_3 , за результатами розгляду матеріалів стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , також прийнято Рішення №133 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яке затверджено т.в.о. начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області О. Пустовітом 22.02.2022 (а.с. 61-63).
В матеріалах справи наявна розписка позивача в якій зазначено таке: «Мені, громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , повідомлено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України чи охорони громадського порядку, прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні прийнято рішення про моє примусове повернення. Я зобов'язуюсь не пізніше 09.03.2022 залишити територію України. З вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк ознайомлений. Про право на оскарження рішення в судовому порядку - я ознайомлений. 22.02.2022 «підпис». Копію рішення отримав «підпис». Перекладач не потрібен «підпис».» (а.с.64).
Супровідним листом №8010.8.4-8898/80.2-22 від 22.02.2022 відповідач направив заступнику керівника Київської міської прокуратури Повідомлення щодо рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 65).
06.10.2022 начальником Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Ігором Семиногом, за результатами розгляду справи стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято Рішення №237 про заборону позивачу в'їзду в Україну строком на три роки, яке затвердив заступник начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 06.10.2022 (а.с. 51-52).
Не погоджуючись із Рішенням відповідача №237 від 06.10.2022, позивач звернувся до суду із даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлено Законом України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).
Так, приписи частин 1-3 ст. 3 Закону №3773-VІ, які кореспондують положеннями статті 26 Конституції України, визначають, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №3773-VІ, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється визначений Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.12.2013 № 1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 січня 2014 р. за № 25/24802 (далі - Інструкція №1235).
За змістом п.4 Інструкції №1235, рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій; б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження; г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку; ґ) органів охорони здоров'я - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Отже, з аналізу наведених нормативно-правових норм вбачається, що у випадку, встановленому частиною 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну, рішення про заборону в'їзду такій особі приймається органами ДМС України за поданням державного, приватного виконавця або за власною ініціативою.
Суд зазначає, що підставою прийняття оскаржуваного Рішення №237 від 06.10.2022 про заборону позивачу в'їзду в Україну строком на три роки стало те, що під час попереднього перебування на території України громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконав постанову про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення та ухиляється від її виконання.
Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що 22.02.2022 стосовно громадянина Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , складені матеріали про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та 22.02.2022 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. Після несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, відповідно до частини першої статті 308 КУпАП, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листом від 17.05.2022 №8010.8.1-12466/80.4-22 звернулося до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з метою стягнення вказаного штрафу у примусовому порядку. Як зазначив відповідач та не спростовано позивачем, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення - 06.10.2022, інформації щодо виконання постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №010096 від 22.02.2022 до відповідача не надходило.
Суд звертає увагу, що позивачем дійсно не надано доказів виконання постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №010096 від 22.02.2022, з яких можна було б встановити дату її виконання, також не надано доказів, що вказана постанова була оскаржена до суду.
Разом із тим, у позовній заяві зазначено, що через поважні причини, форс-мажорні обставини, а саме, через військову агресію рф проти України, при цьому позивач посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 та зазначає, що через обставини, які не залежали від нього, позивач не міг отримати постанову від 22.02.2022, а отже не міг її вчасно виконати, у зв'язку із чим суд звертає увагу на наступне.
28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України (ТПП) оприлюднено лист №2024/02.0-7.1, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
У постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що: сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові від 15.06.2023 по справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання; наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 по справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
У постанові від 07.06.2023 по справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення, з огляду на що, суд не приймає до уваги посилання позивача на вказаний лист як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №010096 від 22.02.2022.
Окрім того, правом надавати правову оцінку постанови про накладення адміністративного стягнення, в тому числі з урахуванням процедурних порушень суб'єкта владних повноважень, наділений суд під час розгляду справи за позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, тоді як в даному випадку такий позов позивачем не подавався.
Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.
Натомість, матеріалами справи підтверджено, що Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області при прийнятті оскаржуваного рішення діяло відповідно до закону та в межах повноважень, а прийняте відповідачем рішення №237 від 06.10.2022 про заборону в'їзду в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є таким, що відповідає закону, з огляду на що відсутні підстави для визнання його протиправним.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.