ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" березня 2025 р. справа № 300/9213/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій,
Адвокат Шевченко Наталія Павлівна (надалі, також - представник позивача), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 18.12.2024 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області, орган пенсійного фонду) в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №092850023451 від 11.09.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.09.2024 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 29.10.1994 по 10.12.1999 обліковцем тракторної бригади в селянській спілці “Прогрес».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області №092850023451 від 11.09.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи з 29.10.1994 по 10.12.1999, оскільки запис про прийняття на роботу здійснено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зокрема, не зазначено найменування підприємства при прийняті на роботу. Представник позивач вважає таку відмову протиправною та вказує, що обов'язок ведення трудових книжок законодавцем покладено на роботодавця. Неналежне виконання таких обов'язків адміністрацією підприємства не може бути підставою для незарахування працівнику до страхового стажу певних періодів роботи та позбавлення у зв'язку з цим права на пенсійне забезпечення. З метою захисту порушеного права позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с. 32,33).
Пунктом 4 резолютивної частини цієї ухвали витребувано в ГУ ПФУ в Черкаській області належним чином засвідчені копії: усіх поданих ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) документів для розгляду та вирішення питання про призначення пенсії; вичерпний обсяг всіх письмових доказів, що слугували підставою відмови у призначенні пенсії за віком згідно із оскаржуваним рішенням.
На адресу суду 25.12.2024 від ГУ ПФУ в Черкаській області надійшло клопотання про неможливість надання пенсійної справи на виконання вимог пункту 4 ухвали про відкриття провадження від 20.12.2024, оскільки вказана електронна справа позивача після відпрацювання була передана до органу, що призначає пенсію, тобто - Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (а.с. 37,38).
За таких обставин, суд постановив ухвалу, якою зазначені письмові докази витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с. 49,50).
Представник відповідача 25.12.2024 сформувала в системі «Електронний суд» відзив на позов, в якому заперечила щодо задоволення позовних вимог (а.с. 42-45). На підтвердження своєї позиції зазначила, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 08.09.1981, зокрема, з 29.10.1994 по 10.12.1999, оскільки записи внесені з порушенням Інструкції №58 (не зазначено найменування підприємства при прийнятті на роботу). Таким чином, загальний страховий стаж позивача становить 29 років 09 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком при необхідному стажу 31 рік. З огляду на вищевказане, ГУ ПФУ в Черкаській області правомірно винесено рішення №09285002345 від 11.09.2024 про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На виконання вимог ухвали суду від 27.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області долучило витребувані судом письмові докази (а.с. 55-83, 85-123).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.09.1981 (а.с.21-24) ОСОБА_1 , серед іншого:
з 29.10.1994 по 10.12.1999 - працювала на посаді обліковця тракторної бригади Селянської спілки «Прогрес» (записи №№12,13).
Із метою призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.09.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії (а.с. 110,111).
Заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд в ГУ ПФУ в Черкаській області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийняло рішення №092850023451 від 11.09.2024 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 26).
Відповідно до змісту зазначеного рішення страховий стаж позивача обраховано тривалістю 29 років 09 місяців 10 днів. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період з 29.10.1994 по 10.12.1999, оскільки запис про прийняття на роботу здійснено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зокрема, не зазначено найменування підприємства при прийняті на роботу.
Не погоджуючись із відмовою в призначенні пенсії за віком, позивач через уповноваженого представника звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (надалі, також - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно зі статтею 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. клопотання про повернення позову.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту а) частини 1 статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Частиною 1 статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями пункту а) частини 3 статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів за умови сплати страхових внесків.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
З вищенаведеного вбачається, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
На момент внесення у трудову книжку позивача запису про спірний період роботи з 29.10.1994 по 10.12.1999 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі, також - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Кабінетом Міністрів України 27.04.1993 затверджено постанову №301 «Про трудові книжки працівників» (надалі, також - Постанова №301).
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Постанови №301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб'єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Пунктом 4 Постанови №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств. Відтак, неналежне ведення трудової книжки не може позбавити особу права на включення періодів роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу певного періоду роботи згідно такої трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
У даному контексті слід зазначити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи і визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №220/989/17.
Так, у трудовій книжці позивача є посилання на відповідні протоколи як на підставу внесення записів про спірний період роботи (в тому числі і про прийняття). При цьому, запис про звільнення завірений підписом повноважної особи та печаткою, яка містить найменування підприємства, у якому працювала позивач у спірний період (селянська спілка “Прогрес»). Записи трудової книжки позивача про спірний період роботи не містять виправлень та дають можливість достеменно встановити дати прийняття та звільнення з роботи, а також саме підприємство, на якому працювала позивач у спірний період. Відтак суд не може погодитись із викладеними у рішенні №092850023451 від 11.09.2024 мотивами незарахування до страхового стажу періоду роботи з 29.10.1994 по 10.12.1999 у зв'язку з незазначеним у записі про прийняття на роботу найменування підприємства. Такий недолік не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Так, відмова у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу з підстав неналежного внесення відомостей у трудову книжку з вини роботодавця за наявності інформації у трудовій книжці, яка дає можливість встановити періоди роботи, посаду та підприємство, на якому працювала особа, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач протиправно не включив до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.10.1994 по 10.12.1999 в селянській спілці “Прогрес».
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, та виходячи з мотивів відповідача, викладених в спірному рішенні №092850023451 від 11.09.2024, суд дійшов висновку щодо неправомірності відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком, періоду роботи з 29.10.1994 по 10.12.1999 в селянській спілці “Прогрес» через незазначення роботодавцем найменування підприємства у записі про прийняття на роботу.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У даному випадку, ГУ ПФУ в Черкаській області не підтверджено жодними доказами, у встановленому законом порядку, правомірність свого рішення №092850023451 від 11.09.2024, а тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.09.2024 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до страхового стажу спірного періоду роботи з 29.10.1994 по 10.12.1999, суд зазначає таке.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов'язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Розглядаючи питання зобов'язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких пенсійний орган зобов'язаний таку пенсію призначити.
Аналізуючи вимоги норм Закону №1058-IV щодо призначення пенсії за віком, позивач станом на момент звернення за таким призначенням повинен досягти 60 річного віку, мати страховий стаж не менше 31 року та звернутися із заявою про призначення пенсії не пізніше тримісячного терміну.
Необхідний вік (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) підтверджуються копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 18.07.1997 (а.с. 19,20).
Дата звернення із заявою про призначення пенсії - 04.09.2024 (а.с. 110,111).
Щодо страхового стажу, то безспірними є 29 років 09 місяців 10 днів, які самостійно визначені відповідачем у рішенні №092850023451 від 11.09.2024. Окрім цього зарахуванню підлягає спірний період роботи ОСОБА_1 з 29.10.1994 по 10.12.1999 на посаді обліковця тракторної бригади в селянській спілці “Прогрес».
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та висновки, а також те, що звернення позивача відбулося не пізніше тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку, суд приходить до переконання, що відповідача необхідно зобов'язати призначити пенсію за віком з 30.09.2024, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.09.2024 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 29.10.1994 по 10.12.1999 обліковцем тракторної бригади в селянській спілці “Прогрес».
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату №8250-2361-0254-7642 від 07.12.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 968,96 грн (а.с. 1).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена нею сума судового збору в розмірі 968,96 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №092850023451 від 11.09.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.09.2024 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 29.10.1994 по 10.12.1999 обліковцем тракторної бригади в селянській спілці “Прогрес».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, адреса: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 21366538.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.