ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"03" березня 2025 р. Справа № 300/1238/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
фізичної особа-підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Калинюк Роман Степанович, звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №020914/0706 від 30.09.2024.
У відповідності до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя зазначає таке.
Дана позовна заява подана адвокатом Калинюком Р.С. в інтересах позивача через систему "Електронний суд".
Документи, що підтверджують повноваження представників, визначені у статті 59 КАС України.
Так, відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Вимогами статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що підставою для здійснення адвокатської діяльності є, зокрема, ордер або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги затверджено рішенням Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України від 12.04.2019 №41 (далі - Положення).
За змістом пунктів 2, 4, 6, 7 Положення ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України.
Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі "Особистого кабінету адвоката" на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України (далі - НААУ) www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
Облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРАУ). Історія генерування ордерів відображається у відповідному розділі "Особистого кабінету адвоката" на офіційному веб-сайті НААУ та у адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ.
Суд враховує, що пунктом 4 Рішення Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України від 12.04.2019 №41 надано дозвіл адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону.
Згідно з пунктом 5 Рішення Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України від 12.04.2019 №41, типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджені рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).
Таким чином, Рада адвокатів України, затвердивши в новій редакції Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, передбачила впровадження процедури електронного генерування ордерів на надання правничої (правової) допомоги адвокатом через особистий кабінет адвоката на офіційному веб-сайті НААУ.
Ордер, згенерований онлайн, містить усі необхідні реквізити звичайного ордеру, а також має двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ. При генеруванні ордерів їм присвоюється серія кожного регіону.
Облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних ЄРАУ. Історія генерування ордерів відображається у відповідному розділі "Особистого кабінету адвоката" на офіційному веб-сайті НААУ та у адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ.
Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, обов'язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об'єднання і скріплений печаткою юридичної особи.
Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер). У ордері на надання правової допомоги, який видається адвокатом або адвокатським бюро чи адвокатським об'єднанням, не заборонено здійснювати виправлення і дописки, у разі якщо обсяг повноважень адвоката змінюється в межах такого договору.
На підтвердження своїх повноважень представляти інтереси ФОП ОСОБА_1 адвокатом Калинюком Р.С. до позовної заяви додано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 24.02.2025 серії АТ № 1094152, виданий адвокатським бюро "Романа Калинюка".
Зі змісту останнього вбачається, що він не містить всі обов'язкові реквізити, передбачені змістом пункту 12 Положення.
Зокрема, ордер не містить підписа адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та відтиску печатки за наявності.
Відповідно, ордер не містить реквізитів, які має містити ордер на надання правничої (правової) допомоги, а тому суд констатує, що з урахуванням змісту пункту 11 Положення, ордер, доданий адвокатом Калинюком Р.С. до позовної заяви не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, зокрема на звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Інших документів на підтвердження повноважень Калинюка Р.С. представляти інтереси позивача суду не надано.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити адвокату Калинюку Р.С. наступне.
Скріплення позовної заяви, скарги електронним цифровим підписом, зокрема скріплення електронним цифровим підписом скан-копії ордеру про надання правничої (правової) допомоги, а також подання позовної заяви із застосуванням системи "Електронний суд" із доданням до останньої не підписаної скан-копії ордеру не підтверджує дотримання форми документа, що підтверджує його право на здійснення представництва інтересів особи, зокрема на підписання позовної заяви, як того вимагають норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі № 466/893/22 та в ухвалах від 07.02.2024 у справі № 373/820/22, від 20 березня 2024 року у справі № 761/20355/18.
Тобто на підтвердження статусу представника позивача (адвоката) ордер адвоката, який відповідав би вимогам ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а також Положенню про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36 (з наступними змінами і доповненнями), суду не наданий.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Із зазначеною конституційною гарантією узгоджуються положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, згідно з якими кожен має право на розгляд його справи судом.
Згідно з висновком Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 24.12.2004 № 22-рп/2004, головним обов'язком держави, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини; таке забезпечення, крім усього іншого, потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.
Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.
У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.
Тобто є порядок реалізації вимоги процесуального закону, який зобов'язує представника особи підтвердити суду наявність права вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема, подавати позов, апеляційну та касаційну скарги.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Відповідно, перевіряючи повноваження даного представника щодо права звернення до суду з даним позовом, суддею враховуються вказані норми закону, адже є визначений законом порядок реалізації вимоги процесуального закону, який зобов'язує представника особи підтвердити суду наявність права вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема, подавати позов, апеляційну та касаційну скарги, й обов'язок суду перевірити обсяг повноважень такого представника.
При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Таким чином, суддя дійшов висновку про підписання від імені позивача позовної заяви, поданої до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, особою, яка не має права на її підписання.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про повернення позивачу позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.
Відтак, для повернення судового збору, сплаченого за подання цього позову, позивачу слід звернутися до суду з відповідним клопотанням.
На підставі наведеного, керуючись статтями 132, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
ОСОБА_2 ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Главач І.А.