04 березня 2025 рокуСправа № 280/1365/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Сацького Р.В, перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову, яка подана після відкриття провадження у справі,
25 лютого 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації протиправною та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків суду;
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не включення відомостей про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів протиправною та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 включити відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
28 лютого 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1365/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
03 березня 2025 року через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішення у справі № 280/1365/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії..
Обґрунтовуючи заяву, позивач посилається на те, що він здійснює постійний догляд за своїм батьком, ОСОБА_2 . Згідно висновку ЛКК № 203 від 13.09.2024 про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
24.09.2024 Позивачу було надано відстрочку на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 09 листопада 2024 року, що підтверджується довідкою про надання відстрочки від 24.09.2024 № ВО/12106/26.
07.11.2024 він звернувся до відповідача засобами поштового зв'язку із відповідною заявою про продовження відстрочки. Позивачу було продовжено відстрочку на строк до 07.02.2025, що підтверджується витягом із застосунку "Резерв+".
Позивач зазначає, що 31.01.2025 з метою продовження відстрочки він подав засобами поштового зв'язку нову заяву про надання відстрочки, до якої були додані документи, що підтверджують його право на відстрочку. На підтвердження права Позивача на відстрочку до заяви були додані наступні документи:
Вказана заява була отримана Відповідачем 04.02.2025, що підтверджується вкладенням до цінного листа, накладною та роздруківкою перевірки статусу відстеження.
Позивач відповіді щодо надання/відмови у наданні відстрочки так і не отримав. В Єдиному державному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформація щодо надання відстрочки не відображається.
06.02.2025 направлено адвокатський запит до відповідача стосовно отримання інформації щодо результатів розгляду заяви про надання відстрочки військовозобов'язаному ОСОБА_1 від 31.01.2025, відповідь на який не надійшла.
17.02.2025 повторно направлено запит до відповідача для отримання інформації з приводу надання відстрочки та результатів розгляду заяви від 31.01.2025, відповідь на який не надійшла.
24.02.2025 представником позивача втретє було надіслано адвокатський запит Відповідачу.
27.02.2025 на електронну пошту представника позивача надійшла відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 за вих. № 1832 від 27.02.2025, до якої додані відповіді відповідача від 12.02.2025 вих. № Ю/1346, від 24.02.2025 за вих. № Ю/1821, від 26.02.2025 за вих. № ВО/1978 у яких відсутня інформація щодо результатів розгляду заяви позивача про надання відстрочки. Натомість позивачу запропоновано особисто прибути до відповідача для отримання довідки (повідомлення) або інформації за результатами розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, відповідач так і не надав ані позивачу, ані його представнику всупереч вимогам законодавства жодної інформації щодо результатів розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 31.01.2025.
Позивачу відповідачем вже надавалася відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації до 09 листопада 2024 року та до 07 лютого 2025 року як особі, яка зайнята постійним доглядом за своїм батьком.
Позивач стверджує, що на час його звернення 31.01.2025 до відповідача із заявою про надання відстрочки, підстави для надання відстрочки не відпали, а тому відповідач був зобов'язаний продовжити позивачу відстрочку автоматично. При цьому відповідач не повідомляв позивача про результати розгляду його заяви або про необхідність подати додаткові підтверджуючі документи для перевірки підстав для відстрочки.
Дані обставини підтверджуються наступними доказами: копією заяви позивача від 31.01.2025 з додатками до неї, копією довідки про надання відстрочки від 24.09.2024, копією довідки з мобільного застосунку "Резерв+" про продовження відстрочки, копіями адвокатських запитів представника позивача від 06.02.2025, від 17.02.2025, від 24.02.2025, копією відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.02.2025 № 1832.
Позивач зазначає, що так як він є обмежено придатним до військової служби, йому у будь-який момент може бути вручено повістку про направлення для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. У разі визнання його придатним до військової служби, йому відразу буде вручено мобілізаційне розпорядження та відправлено до місць проходження військової служби, а тому він не встигне звернутися до суду із заявою про забезпечення позову.
У такому разі позивач набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Фактично, у разі мобілізації позивача та задоволення адміністративного позову в цій справі, Позивач не зможе реалізувати своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Так як позивач є адвокатом, він здійснює активну професійну діяльність, в тому числі постійно здійснює захист військовослужбовців. У зв'язку із своєю професійною діяльністю позивач часто перебуває у відрядженнях по всій території України, захищає інтереси військовослужбовців в правоохоронних органах, в органах воєнної прокуратури, органах ДБР, військових частинах, в судах.
Через бездіяльність відповідача щодо ненадання відстрочки позивач під час здійснення своєї професійної діяльності постійно наражається на небезпеку вручення йому повістки на ВЛК та мобілізаційного розпорядження, через що не може вільно пересуватися з метою захисту інтересів військовослужбовців.
Отже, невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та наявні докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Згідно з матеріалами справи, позивач здійснює постійний догляд за своїм батьком, який згідно висновку ЛКК № 203 від 13.09.2024 про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Позивачу відповідачем вже надавалася відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації до 09.11.2024 та до 07.02.2025 як особі, яка зайнята постійним доглядом за своїм батьком.
31.01.2025 позивач надіслав відповідачу засобами поштового зв'язку заяву про надання відстрочки, до якої додав документи, що підтверджують його право на відстрочку як особі, яка зайнята постійним доглядом за своїм батьком. Вказана заява була отримана відповідачем 04 лютого 2025 року. Однак позивач відповіді щодо надання/відмови у наданні відстрочки так і не отримав. В Єдиному державному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформація щодо надання відстрочки відсутня.
06.02.2025, 17.02.2025 та 24.02.2025 представником позивача відповідачу було направлено адвокатські запити стосовно отримання інформації щодо результатів розгляду заяви про надання відстрочки військовозобов'язаному ОСОБА_1 від 31.01.2025.
27.02.2025 на електронну пошту представника позивача надійшла відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_3 за вих. № 1832 від 27.02.2025, до якої додані відповіді відповідача від 12.02.2025 вих. № Ю/1346, від 24.02.2025 за вих. № Ю/1821, від 26.02.2025 за вих. № ВО/1978 у яких відсутня інформація щодо результатів розгляду заяви позивача про надання відстрочки.
Так як відповідач не надав позивачу жодної інформації щодо результатів розгляду його заяви від 31.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та не включив відомості про наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивачу у будь-який момент може бути вручено повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлено до місць проходження військової служби, а тому він не встигне звернутися до суду із заявою про забезпечення позову. У такому разі позивач набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Суд звертає увагу, що предметом позову у цій справі є зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків суду та включити відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Порядок надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації регулюється Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Згідно п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Згідно з Переліком документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що містяться в додатку 5 до постанови № 560, особи, зайняті постійним доглядом за своїми батьком чи матір'ю, подають наступні документи:
для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
для особи, яка зайнята постійним доглядом за своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки.
Згідно п. 58-1 Порядку № 560 військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Згідно п.60 Порядку №560 комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Згідно з п. 60 Порядку № 560 до ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов'язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п'яти днів у разі:
подання військовозобов'язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);
надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;
отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.
Довідка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається військовозобов'язаним на строк дії відповідних законних підстав.
Відомості про надання або скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у день оформлення довідки про надання відстрочки (додаток 6) або в день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв'язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначеної у заяві про надання відстрочки (додаток 4), або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
У разі неможливості провести перевірку наявності у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інших державних реєстрів або баз (банків) даних територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Центральне управління або регіональні органи СБУ чи відповідний підрозділ розвідувальних органів) повідомляє такому військовозобов'язаному засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки.
Суд зазначає, що відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд доходить висновку, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд зауважує, що згідно положень частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно - правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення даного позову. Водночас, такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Крім того, конкретний спосіб в який позивач просить забезпечити позов має співвідноситись із заявленими позовними вимогами. Заходи забезпечення позову мають бути розумними, обґрунтованими та адекватними заявленим позовним вимогам. Такими заходами має бути забезпечено збалансованість інтересів сторін, а також інших осіб, що беруть участь у справі.
Отже, вимоги клопотання про забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву позивача та забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішення у справі № 280/1365/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з вимогами частини 1 статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256 та 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) вчиняти дії щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішення у справі № 280/1365/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення ухвали до виконання до 05 березня 2028 року.
Відповідно до частини другої статті 156 КАС України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направити для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 15 днів з дня її підписання апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана суддею 04 березня 2025 року.
Ухвала набрала законної сили 04 березня 2025 року.
Суддя Р.В.Сацький