04 березня 2025 рокуСправа № 280/1513/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану до пред'явлення позову заявником ОСОБА_1 ,
03.03.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявник) про забезпечення позову до пред'явлення позову, у якій просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призиву ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказу.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує, що 28.02.2025 ОСОБА_1 було вручено повістку на відправку, згідно якої він повинен з'явитися 07.03.2025 для призову на військову службу за мобілізацією. Втім, згоду на добровільну мобілізацію ОСОБА_1 не надавав, ніяких документів не підписував, а тому вважає, що він як не військовозобов'язаний, не може бути мобілізованим. Посилається на те, що відповідно до ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії). Вказує, що ОСОБА_1 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період як невійськовозов'язаний. Зазначає, що відповідач на теперішній час вчиняє активні дії, спрямовані на мобілізацію заявника, направлення його для проходження військової служби до військової частини, що, на думку заявника, безумовно ускладнить (взагалі унеможливить) виконання прийнятого за результатом розгляду справи рішення, якщо таке буде прийнято на користь заявника, у зв'язку з чим звертається з цією заявою про забезпечення позов. Вважає, що подані ним докази очевидно підтверджують незаконність першочергових дій по мобілізації з порушенням законодавства, яке регулює порядок і підстави мобілізації в Україні.
За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За приписами ч.2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або встановити, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 29.11.2022 у справі № 640/17821/21, від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21, від 22.02.2024 у справі № 420/24340/23 тощо.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі №140/1568/23 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
Отже, вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці ЄСПЛ.
У рішенні Євпропейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Суд зазначив, що поняття "ефективний засіб" юридичного захисту передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
У справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), ЄСПЛ звернув увагу, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав та законних інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Так, заявником до матеріалів заяви надано копію повістки на відправку, згідно якої ОСОБА_1 зобов'язано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водночас згідно виписки з застосунку "Резерв +" міститься інформація про те, що ОСОБА_1 не є військовозобов'язаним.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Отже, повістка на відправку - це повістка, яка вручається особисто під підпис у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки після проходження медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістів і військовозобов'язаних у межах призову на військову службу під час мобілізації та відправки до місць проходження військової служби.
Таким чином, призов на військову службу та направлення для проходження військової служби до Військової частини за наявності відомостей про те, що ОСОБА_1 не є військовозобов'язаним, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення прав позивача в разі задоволення позову.
Натомість, заборона ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням за заявленим позовом не завдасть істотної шкоди правам та інтересам відповідача.
Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають змісту спірних правовідносин, щодо яких буде подано позовну заяву.
З огляду на вказане заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 156 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 151, 154, 241, 243, 248, 295 КАС України суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до дати набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу.
Роз'яснити, що відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Роз'яснити, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. У разі неподання заявником відповідної позовної заяви протягом зазначеного строку, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 березня 2025 року.
Ухвала набрала законної сили 04 березня 2025 року.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - до 05 березня 2028 року.
Повне судове рішення складено 04.03.2025.
Суддя М.О. Семененко