04 березня 2025 року Справа № 280/9296/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19, м. Запоріжжя, 69000), в особі представника - Балабанової Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: пр. Яворницького Дмитра, буд. 70, приміщення 9, м. Дніпро, 49000), до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправним та скасування рішення,
07.10.2024 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - позивач, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ»), в особі представника - Балабанової Світлани Миколаївни, до Тернопільської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA403000/2024/000027/2 від 30.04.2024р.
Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по даній справі, призначити справу за цим позовом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України).
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 10.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
18.10.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№47960), в якому митний орган позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
22.09.2023 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією TIANJIN BORUITE BICYCLE CO. LTD., CHINA (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №BTBB/2 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
В подальшому компанією Продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №2024-1 від 29.09.23р., рахунку-фактури від 27.11.2023р. за №BTBB2024-1А було здійснено поставку товарів (велосипеди).
Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».
Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до митного поста Тернопільської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД), а саме:
1. За ЕМД № 24UA403070002878U2 від 25.03.2024р.:
- Товар № 1 в графі 31 ЕМД
Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивачем було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №BTBB/2 від 22.09.2023; додаток (специфікація) до нього №2024-1 від 29.09.2023; додаткова угода №1 від 30.01.2024; рахунок - фактура від 27.11.2023 за №BTBB2024-1А; додаток №2 до інвойсу від 27.11.2023 за №BTBB2024-1А; пакувальний лист; комерційна пропозиція та прайс-лист від 22.09.2023; договір комісії №1503-1 від 15.03.2023; доручення №2808С від 28.08.2023 до договору комісії №1503-1 від 15.03.2023; платіжна інструкція №614 від 23.01.2024; виписка банку від 01.02.2024.
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022; заявка на перевезення №62 від 01.12.2023; коносамент №BW23110707 від 07.12.2023; рахунок №L70561 від 19.02.2024; акт виконаних робіт від 22.03.2024; довідка про транспортні витрати від 27.02.2024; лист ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» №192 від 29.02.2024; накладна №02315 від 16.03.2024 та відомість контейнерів.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення наступного змісту:
«Відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - транспортні(перевізні) документи; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.».
При цьому Митницею у означеному електронному повідомленні не зазначено будь-якого обґрунтування витребування додаткових документів.
Листом №290401 від 29.04.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» додатково надало митниці платіжні інструкції №727 від 09.04.2024 та №719 від 04.04.2024, а також повідомило Митницю, що усі наявні у позивача, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
30.04.2024 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403000/2024/000027/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього
Скориставшись цим правом, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» задекларувало зазначену партію товару, а Митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №24UA403070003982U3 від 02.05.2024.
Загальна різниця митних платежів (ПДВ, ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 785460,80 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та 47 «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA403000/2024/000027/2 від 30.04.2024 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним Судом в усталеній правовій позиції, сформованій за наслідками касаційного розгляду цілого ряду справ та висловленій в Постановах: по справі №21-127а15 від 31.03.2015, по справі №815/4477/15 від 21 січня 2020 року, по справі №813/1350/14 від 14 січня 2020 року, по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, по справі №804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, по справі №814/2602/15 від 14 листопада 2019 року та багатьох інших справах.
В оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, Митниця зазначає нижчевикладені розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування.
В спірному рішенні митниця зазначає наступні підстави для коригування:
1.« Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; - транспортні(перевізні) документи; - копію митної декларації країни відправлення.»
Щодо твердження Митниці про ненадання позивачем інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
На підтвердження факту повної оплати товару, поставленого за специфікацією №2024-1 від 29.09.2023, окрім наданих платіжних інструкцій за №614 від 23.01.2024 та №727 від 09.04.2024, також до Митниці була надана в якості інших бухгалтерських документів і виписка з банківського рахунку від 01.02.2024.
Щодо тверджень митниці відносно ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.
Згідно з частиною 3 ст. 53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Як зазначив позивач у позовній заяві, у декларанта відсутні означені Митницею документи. Крім того, відповідно до ч.2 ст.53 МКУ означені документи не відносяться до документів, які повинні надаватись для підтвердження митної вартості товарів, тому вимоги митниці про їх надання є протиправними.
Твердження Митниці щодо ненадання позивачем транспортних (перевізних) документів не відповідає дійсності, оскільки до митного оформлення були надані всі наявні у ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» транспортні (перевізні) документи, зазначені вище: договір фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022; заявка на перевезення №62 від 01.12.2023; коносамент №BW23110707 від 07.12.2023; рахунок №L70561 від 19.02.2024; акт виконаних робіт від 22.03.2024; довідка про транспортні витрати від 27.02.2024; лист ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» №192 від 29.02.2024; накладна №02315 від 16.03.2024 та відомість контейнерів.
Надані документи передбачені ч.2 ст.53 МКУ, не мають розбіжностей і у своїй сукупності підтверджують фактурну вартість.
Твердження митниці про ненадання копії митної декларації країни відправлення є необґрунтованим, виходячи з того, що копія митної декларації країни відправлення не надавалась товариством митниці під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, оскільки вона передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контрактом №BTBB/2 (п. 3.5. та п. 3.6) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином, позивач, відповідно до умов контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ні України, ні КНР не передбачено зобов'язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.
Змінами, внесеними до частини першої ст.53 МКУ (згідно ЗУ від 02 жовтня 2019 року №141-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів»), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією.
Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.
Таким чином, зауваження Митниці про відсутність копії митної декларації протирічить положенням Митного кодексу. В повідомленнях митниці до декларанта не зазначені розбіжності у наданих документах, які стали підставою для витребовування копії митної декларації країни відправлення.
Копія митної декларації країни відправлення у позивача була відсутня, в зв'язку з чим надання її було неможливим.
Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення : «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
2. «Відповідно до залізничної накладної від 16.03.2024 №02315 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа PKP LHS Sp.z.o.o», POLSKA. Проте декларантом не надано транспортно-експедиційного договору, документів, що містять відомості про вартість перевезення та рахунків про оплату за надані послуги від даного перевізника.
Також, згідно залізничної накладної від 16.03.2024 №02315 станція відправлення товару вказано ЗАМОСТЬ БОРТАТИЧЕ (графа 2), проте згідно коносаменту №BW23110707(без відміток перевізника), порт прибуття - Гданськ. Тобто, здійснювалось перевантаження вантажу, однак в рахунку від 19.02.2024 №L70561 не зазначено жодної інформації щодо згаданої складової, лише вказано суму послуг за внутрішні наземні перевезення.
Додатково надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 04.04.2024 №719 на суму 132 265 дол. США, як підтвердженням оплати за перевезення товару, у графі 70 наявне посилання на реквізити документів, які до митного оформлення не подавались; не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216).».
Проте, перевезення спірної товарної партії здійснювалось відповідно до укладеного договору фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022, згідно якого перевізником виступала компанія «Global Container Lines Latvija SIA».
З рахунку на оплату транспортних послуг №L70561 від 19.02.2024 та довідки про транспортні витрати від 27.02.2024 вбачається, що здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу - морським транспортом (для підтвердження факту здійснення морського перевезення видавався морський коносамент №BW23110707 від 07.12.2023) та наземним залізничним транспортом (накладна №02315 від 16.03.2024).
Відповідно до ст. 128 Кодексу торговельного мореплавства України, умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України «Про мультимодальні перевезення».
Відповідно до ст. 133 цього ж Кодексу, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.
Відповідно до ч. ст. 12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
З наведеного вбачається, що спеціальними правовими нормами передбачена можливість для оператора мультимодального перевезення, яким в даному випадку виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA» залучення інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення, тобто компанія «PKP LHS Sp.z.o.o» були залучена до виконання наземного перевезення основним перевізником. Доказів того, що з даною компанією ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» має договірні відносини відповідачем не надано.
Після виконання своїх обов'язків щодо перевезення вантажу, компанія перевізник виставила єдиний рахунок на оплату послуг з морського перевезення товару та його наземного перевезення. Оформлений сторонами акт виконаних робіт від 22.03.2024 підтверджує відсутність будь-яких зауважень щодо виконання перевезення вантажу.
На підставі зазначеного можна дійти висновку, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з основним перевізником. В свою чергу залучення основним перевізником будь-яких суб'єктів (на виконання обов'язку "організувати перевезення") характеризує лише обраний спосіб виконання наявних у нього зобов'язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, котрий розрахунки здійснював виключно з основним перевізником.
З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний Суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.
Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом N GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року, а саме «GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd», адже позивач не зобов'язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, в зв'язку з тим, що всі обов'язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».
Також, сторони договору №2712/917/2022 від 27.12.2022 передбачили, що у разі надання послуг щодо організації перевезення вантажів перевантаження (перевалка) контейнерів включається у загальну вартість транспортування, зазначену в інвойсі та акті виконаних робіт ( п.4.3.), в зв'язку з чим вартість перевантаження та інше не вважаються додатковими витратами для декларанта і не підлягають окремого виділення таких сум з загальної вартості транспортування.
Для підтвердження транспортних витрат, як складової митної вартості декларант надав митниці договір №2712/917/2022 від 27.12.2022, заявку на перевезення №62 від 01.12.2023, рахунок-фактуру №L70561 від 19.02.2024, акт виконаних робіт від 22.03.2024, довідку перевізника про вартість транспортних витрат від 27.02.2024.
Перевізником декларанту направлено рахунок фактуру №L70561 від 19.02.2024 на оплату транспортних витрат , понесених за маршрутом в сумі 39500 дол. США. Актом виконаних робіт від 22.03.2024 сторони підтвердили зазначену суму витрат і погодились про відсутність інших додаткових витрат перевізника за межами України.
Оплата вартості транспортних витрат здійснена та на підтвердження до Митниці була надана платіжна інструкція №719 від 04.04.2024.
Таким чином, Митниці надані всі наявні документи, передбачені Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», якими зазначено , що при заповненні графи 20 декларації митної вартості: для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Надані документи містили числові значення вартості транспортних витрат, як складової митної вартості , що дозволяло митниці здійснити перевірку.
Позивачем повідомлялось Митниці, що нього відсутні будь-які інші транспортні документи, крім наданих.
У наданій до митниці платіжній інструкції №719 від 04.04.2024 у графі 70 «Призначення платежу» зазначено, що оплата здійснена за шістьма рахунками одним платежем на загальну суму 132265,00 дол. США, у тому числі зазначений рахунок №L70561 від 19.02.2024, згідно якого вартість послуг з перевезення складає 39500,00 дол. США. Реквізити інших рахунків не мають відношення до поставки, що є предметом розгляду в даній справі. Здійснення оплати одним платежем за декількома рахунками, в тому числі тими, що не відносяться до однієї поставки, не протирічить нормам діючого законодавства України, сума рахунку покривається сумою платіжної інструкції, тому твердження Митниці в цій частині є безпідставними.
Банківський платіжний документ від 04.04.2024 №719 містить відмітки банку, що свідчить і про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті вимогам розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, і про прийняття та їх виконання банком.
3. «Копії платіжної інструкції від 23.01.2024 №614 на суму 196 644,0 дол.США та від 09.04.2024 №727 на суму 50 265,00 дол. США не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком.»
Суд зазначає, що обидві платіжні інструкції від 23.01.2024 №614 та від 09.04.2024 №727 містять відмітки банку, що свідчить і про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті вимогам розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, і про прийняття та їх виконання банком.
Звертаємо увагу суду на те, що жодна із зазначених вище підстав для коригування митної вартості задекларованих товарів, не була визначена відповідачем як чинник розбіжностей при визначенні переліку документів, що вимагалися від позивача відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 53 МК України.
Згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України вбачається, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Використовуючи зазначений вище висновок щодо належної аргументації відмови у митному оформленні стосовно обставин декларування спірної товарної партії, суд вважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів.
Адже з положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
Відповідачем не вказано, надання яких з витребуваних ним документів може підтвердити відповідність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Відсутність при відмові у митному оформленні роз'яснення вимог, виконання яких декларантом забезпечує можливість митного оформлення товарів, не відповідає статті 256 МК України.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частина витребуваних відповідачем документів була йому надана декларантом позивача разом з листами у відповідь на електронні повідомлення від Митниці, вимоги щодо іншої частини не ґрунтуються на положеннях законодавства. Відтак, позивачем виконані усі умови, визначені МК України для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Тому твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів є протиправним.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 року по справі №815/3142/17.
Таким чином, оскільки зазначені підстави для коригування митної вартості задекларованих товарів не було зазначено відповідачем в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованої товарної партії у даному випадку та в електронних повідомленнях від митниці декларанту, тобто вони не були пов'язані з недоліками, у зв'язку з якими митницею витребувані додаткові документи, а зазначені лише у гр. 33 спірного Рішення, то звідси слідує, що вони є протиправними та не могли бути покладені митницею в основу прийнятого рішення, оскільки декларант фактично був не обізнаний з ними, тобто був позбавлений можливості проаналізувати їх та належним чином відреагувати на них в процесі консультацій щодо правильності визначення декларантом митної вартості задекларованої товарної партії.
Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 №815/6242/17 ).
Між тим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий правовий висновок здійснений Верховним Судом України в постанові по справі №21-127а15 від 31.03.2015.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у Постановах: від 30.01.2018 по справі №813/7903/14, від 18.12.2018 по справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019 по справі №815/6827/17, від 16.04.2019 по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкорегована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Таке тлумачення зазначеної правової норми повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом по справі №809/453/17 від 03.04.2018 та іншим справам.
Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення митниці, у ньому містяться посилання лише на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження даної митної декларації з доданими до неї документами. В спірному рішенні зазначено лише дата раніше оформленої ЕМД, її реєстраційний номер, рівень до якого скориговано митну вартість. При цьому, в рішенні не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, вагу одиниці товару та розрахунок митної вартості, умови поставки.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000027/2 від 30.04.2024 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару.
При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11781,91 грн., який слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19, м. Запоріжжя, 69000), в особі представника - Балабанової Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: пр. Яворницького Дмитра, буд. 70, приміщення 9, м. Дніпро, 49000), до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403000/2024/000027/2 від 30.04.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11781,91 грн. (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят одна гривня 91 копійка).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «04» березня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль