04 березня 2025 року Справа № 280/839/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., розглянувши в порядку письмового провадження питання про зупинення провадження в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 168; код ЄДРПОУ 26316700),
до начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області Бєлікової Ірини Володимирівни (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 168)
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
04.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області Бєлікової Ірини Володимирівни (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державної судової адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди;
- визнати протиправною бездіяльність начальника Територіального управління Державної судової адміністрації Бєлікової Ірини Володимирівни щодо непоновлення нарахування та виплати ОСОБА_1 судової винагороди;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату суддівської винагороди (посадовий оклад - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та доплати), виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (для 2025 року - 3028,00 грн), з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів при їх виплаті;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду (посадовий оклад - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та доплати) за період з 19 липня 2022 року по день ухвалення судового рішення, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (для 2022 року - 2481,00 грн., для 2023 року - 2684,00 грн., для 2024 та 2025 року - 3028,00 грн.), з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів при їх виплаті;
- рішення суду в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди у встановленому розмірі за один місяць допустити до негайного виконання.
07.02.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/839/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
28.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Розглянувши питання щодо зупинення провадження у справі, судом встановлено наступне.
Ухвалою Верховного Суду у складі Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 прийнято до розгляду справу №320/10955/23 за позовом ОСОБА_2 до Верховного Суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії. Позивачем заявлено наступні позовні вимоги:
- визнати протиправними дії Верховного Суду щодо припинення нарахування та сплати йому, судді Верховного Суду ОСОБА_2 , суддівської винагороди з 19.07.2022;
- визнати протиправним та скасувати наказ голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.07.2022 № 10-к «Про внесення змін до наказу від 05.04.2022 № 3/0/203-22 «Про увільнення від роботи ОСОБА_2 на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони»;
- зобов'язати Верховний Суд відновити нарахування та виплату судді Верховного Суду ОСОБА_2 суддівської винагороди відповідно до положень статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а саме посадового окладу з розрахунку 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а також доплат за вислугу років та науковий ступінь з відрахуванням обов'язкових податків та зборів;
- стягнути з Верховного Суду на його, ОСОБА_2 , користь недоотриману суддівську винагороду за період з 19.07.2022 по день ухвалення судового рішення у розмірі, визначеному відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII, а саме посадового окладу з розрахунку 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а також доплат за вислугу років та науковий ступінь (з відрахуванням обов'язкових податків та зборів).
У даній справі позовні вимоги обґрунтовано тим, що суддя Верховного суду ОСОБА_2 з 04.03.2022 проходить військову службу в лавах Сил територіальної оборони Збройних Сил України, однак, починаючи з 19.07.2022 йому, всупереч положенням статей 21, 22, 18, пункту 14 статті 92, статей 126, 130 Конституції України, статей 56, 135 Закону № 1402-VIII, не виплачується суддівська винагорода. Її виплату було припинено наказом голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 10-к від 19.07.2022 «Про внесення зміни до наказу від 05.03.2022 № 3/0/203-22 «Про увільнення від роботи ОСОБА_2 на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони», який, як стверджує позивач, є протиправним.
Зазначає, що чинне законодавство не передбачає зупинення виплати суддівської винагороди суддям, які проходять військову службу в Збройних Силах України. Таке зупинення є протиправним обмеженням гарантованих Конституцією України прав судді.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 130 Конституції України, статті 135 Закону № 1402-VIII, частини третьої статті 119 КЗпП, що призвело до неправильного вирішення спору. Згідно з позицією відповідача суддя, який проходить військову службу, отримує грошове забезпечення військовослужбовця. На нього також поширюються гарантії, передбачені для осіб, які виконують військовий обов'язок в особливий період, Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Колегія суддів вважає, що вирішення питання щодо застосування зазначених норм у спірних правовідносинах потребує детального порівняльного аналізу нормативного регулювання, який належить дати Великій Палаті Верховного Суду, а саме:
1) чи є еквівалентними (синонімічними у контексті цих прав) терміни «середній заробіток» і «суддівська винагорода»; у зв'язку із цим які правові наслідки прийняття наказів про збереження суддям, які проходять військову службу, «середнього заробітку» та про припинення виплати такого «середнього заробітку»;
2) чи застосовні положення КЗпП, а також відповідні положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» при вирішенні спорів щодо нарахування та виплати суддівської винагороди суддям, які перебувають на військовій службі під час дії правового режиму воєнного стану;
3) у разі якщо у спірних правовідносинах суддівська винагорода підлягає виплаті, то чи виплачується вона в повному обсязі (з урахуванням установлених у статті 135 Закону № 1402-VIII доплат до посадового окладу).
Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зробити висновок щодо застосування норм статті 135 Закону № 1402-VIII також у випадках, коли судді-позивачі проходять військову службу за контрактом не в умовах воєнного стану та мобілізації.
Порівняльний аналіз учасників справи, а також предмету та підстав позову в адміністративній справі №320/10955/23 та у справі, що наразі розглядається, свідчить про те, що вони виникли із подібних правовідносин.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
З урахуванням наведеного, зважаючи на подібність цієї справи правовідносинам, визначеним в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №320/10955/23, та обов'язковість висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду справи у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність підстав та доцільність зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №320/10955/23.
На підставі викладеного, керуючись статтями 229, 236, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України
Провадження у справі №280/839/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області Бєлікової Ірини Володимирівни про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - зупинити до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 320/10955/23.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі і підписано 04.03.2025.
Суддя М.С. Лазаренко