04 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/8794/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:
1) позов ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, ЄДРПОУ 20453063) - задовольнити;
2) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати" №2050, компенсації за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії у розмірі 203494,42 грн., за період з 01.12.2019 року по 31.12.2022 року;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , на підставі Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати" №2050, компенсації за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії у розмірі 203494,42 грн., за період з 01.12.2019 року по 31.12.2022 року (по день з якої розпочалася виплата перерахованої пенсії);
4) звільнити мене від сплати судового збору на підставі п. 8 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він являється пенсіонером та отримує пенсію призначену відповідно до вимог Закону України №2262-ХІІ. На виконання численних рішень Закарпатського окружного адміністративного суду відповідачем проведено перерахунок його пенсії та встановлено різницю заборгованості у розмірі 203494,42 грн.. Однак така сума заборгованості включена до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, а отже є своєчасно не виплаченою. Вважає, що вказана обставина є підставою для виплати йому компенсації втрат частини доходів та інфляційного збільшення.
У подальшому до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. Так, зокрема, зазначив, що перерахована на виконання рішень Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 №260/401/22 та від 09.11.2022 №260/3585/22 пенсія позивача була включена до реєстру судових рішень згідно з нормами Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, а тому така вважається виплаченою своєчасно та без порушення термінів виконання, а орган Пенсійного фонду України не є боржником. Звертає увагу суду на численну судову практику Верховного Суду, відповідно до якої за відсутності доказів виплати нарахованої пенсіонеру доплати за рішенням суду компенсація втрати частини перерахованої пенсії нарахуванню не підлягає.
У подальшому на адресу суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Згідно з протоколом за пенсійною справою №0703002253 від 03.02.2011 ОСОБА_1 з 03 лютого 2011 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Станом на день виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року № 260/401/22 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» від 08.09.2021 року № 33/27-1127 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.12.2019 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області» від 08.09.2021 року № 33/27-1127, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в Закарпатській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за наслідками чого донараховано 189494,42 грн.. Вказана сума була включена до реєстру судових рішень згідно з нормами Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 та залишається невиплаченою.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року № 260/3585/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року по справі № 260/3585/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №260/3585/22 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо застосування абз. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 року «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату з 01 червня 2022 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року №713, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаної постанови суду ГУ ПФУ в Закарпатській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за наслідками чого донараховано 14000,00 грн.. Вказана сума була включена до реєстру судових рішень згідно з нормами Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 та залишається невиплаченою.
12 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із зверненням, в якому просив, серед іншого, виплатити йому компенсацію втрачених доходів, за результатами розгляду якої листом № 4186-4076/С-02/8-0700/24 від 23.08.2024 у задоволенні такого було відмовлено. Зазначена відмова аргументована тим, що суми пенсії за рішенням суду носять разовий характер і не підпадають під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у виплаті компенсації втрати частини доходів та індексаційного збільшення у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості пенсії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон) передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Ст. 2 Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами в розумінні ст. 2 Закону слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Вказане кореспондується також з нормами Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). В свою чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 19.09.2019 року у справі №522/9778/16-а, від 14.07.2020 року у справі №750/1512/16-а, від 09.06.2021 року у справі №240/186/20 та від 20.04.2022 року у справі №461/1390/16-а.
Відмовляючи у виплаті позивачу спірної компенсації, відповідач виходив з того, що перерахована сума пенсії не може вважатися доходом в розумінні норм Закону, оскільки виплачувалася на виконання рішення суду та носила одноразовий характер.
Проте суд не може погодитися з такими доводами суб'єкта владних повноважень з огляду на наступне.
Нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ гарантовано право осіб з числа військовослужбовців (в тому числі працівників органів внутрішніх справ) на довічну пенсію за вислугу років.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 року по справі № 260/401/22 та Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року по справі № 260/3585/22, які набрали законної сили, було встановлено протиправність дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням законодавчих норм та зобов'язано провести відповідний перерахунок.
Тобто обставиною, що зумовила виникнення такої заборгованості, слугували саме протиправні дії органу Пенсійного фонду України.
Зазначені обставини спростовують доводи відповідача, що сума перерахованої на виконання рішень суду пенсії не є доходом в розумінні ст.2 Закону, а має характер одноразової виплати, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі.
Тобто, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, тому порушення строків виплати перерахованої пенсії є підставою для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постановах від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18 та від 14 квітня 2021 року у справі №465/322/17 у подібних правовідносинах.
Відповідно до ст. 3 Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно ст. 4 Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Тобто, Закон фактично прив'язує виплату компенсації до виплати заборгованості, яка їй передує.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово надавав оцінку подібним правовідносинам, зокрема, у поставові від 20.10.2022 року у справі №140/862/19 та ухвалі від 01.05.2024 року у справі №600/4650/23-а наголосив, що «з системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу».
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі №134/87/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №140/1547/19.
Судом встановлено, що в спірних правовідносинах перерахована на виконання вказаних вище рішень суду пенсія ОСОБА_1 виплачена не була, натомість включена до реєстру судових рішень згідно з нормами Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018. Отже, суд вважає, що в даному випадку позивач ще не набув право на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки така за нормами ст. 4 Закону виплачується у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
З огляду на що суд вважає даний позов передчасним.
При цьому суд відхиляє посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі справа №600/1941/22-а, оскільки в такій заборгованість пенсіонеру була частково виплачена, про що зазначено в п. 8 постанови.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову питання розподілу судових витрат судом не вирішуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець