04 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/15266/24
категорія 102020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Ліси України" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати відповідь ДП "Ліси України" на запит ОСОБА_1 від 05.08.24 року "05.08.24 ДПЛУ запит звіт СЛО", яка викладена в листі №5350/19-2024 від 09.08.2024 протиправною;
- зобов'язати ДП "Ліси України" розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 05.08.24 року "05.08.24 ДПЛУ запит звіт СЛО" згідно з нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 серпня 2024 року звернувся спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" до ДП "Ліси України" із запитом від 05.08.2024 року "05.08.24 ДПЛУ запит звіт СЛО" про надання інформації. Однак, у відповіді, яка викладена в листі №5350/19-2024 від 09.08.2024 відповідач повідомив, що скеровує для розгляду в межах компетенції вказаний запит до Фонду державного майна України. Таку відповідь позивач вважає протиправною та звернувся за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Через відділ документального забезпечення суду 06.09.2024 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі. Наголошує, що запит перенаправлено за належність, оскільки відповідач не є розпорядником запитуваної інформації у розумінні Закону № 2939-VI. Пояснює, що оскільки розпорядником та держателем Єдиного реєстру об'єктів державної власності є Фонд державного майна України, а у запиті йдеться про надання інформації, яка накопичується у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, слід врахувати, що відповідно до частини першої статті 6 Закону № 185-V, на яку посилається позивач, відомості Фонду державного майна України подаються органом управління відповідача, яким є Державне агентство лісових ресурсів України. На підставі викладеного стверджує, що ДП "Ліси України" не є розпорядником Реєстру об'єктів державної власності, не є суб'єктом інвентаризації державного майна, а тому, як наслідок, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На офіційну електронну адресу суду 09.09.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких наголошує, що розпорядником запитуваної інформації у його запиті від 05 серпня 2024 року є саме відповідач, оскільки згідно з Наказом № 61 на керівника ДП "Ліси України" покладено обов'язок забезпечити: 1) проведення щорічної інвентаризації державного майна відповідно до вимог чинного законодавства та 2) внесення до АС "Юридичні особи": відомостей про державне майно на підставі результатів інвентаризації; інформацію щодо проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Це підтверджується відповіддю Фонду державного майна України від 05 серпня 2024 року, у якій вказано про те, що керівники державних підприємств, об'єднань, установ, організацій забезпечують проведення інвентаризації державного майна, функції з управління яких здійснює Фонд, а не інший суб'єкт управління, зокрема Державне агентство лісових ресурсів України, згідно з Наказом № 61.
У запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли 17.09.2024, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог та повторно наголошує, що розпорядником та держателем Єдиного реєстру об'єктів державної власності є Фонд державного майна України.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-70В від 12.09.2024 та №01-115В від 27.12.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 26.09.2024 по 09.10.2024 та з 01.01.2025 по 03.01.2025 включно.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-115В від 27.12.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 01.01.2025 по 03.01.2025 та з 09.01.2025 по 10.01.2025 включно.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-07-В від 21.01.2025 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці у період з 03.02.2025 по 07.02.2025 та відповідно до наказу №01-06-ОС від 03.02.2025 головуючий суддя перебувала на навчанні в період з 10.02.2025 по 14.02.2025 включно.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як зазначено в позовній заяві, 05 серпня 2024 року спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся до ДП "Ліси України" із запитом від 05.08.2024 року "05.08.24 ДПЛУ запит звіт СЛО" про надання інформації.
У вказаному запиті позивач просив надати інформацію, а саме копію відомостей про державне майно на підставі результатів інвентаризації за 2023 рік Столичного лісового офісу, внесених до автоматичної системи "Юридичні особи".
Також, запит містить примітку про те, що відповідно до пунктів 11, 23 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2005 №142), Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 №1121, наказу Фонду державного майна України від 03.02.2006 №197 "Про затвердження форм надання відомостей про об'єкти державної власності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2006 за №380/12254, з метою впорядкування обліку юридичних осіб, інвентаризації державного майна, а також формування і надання відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, наказом Фонду державного майна України від 19.01.2021 №61 Керівникам державних підприємств, об'єднань, установ та організацій функції з управління якими здійснює Фонд державного майна України (далі - Фонд), дана вказівка забезпечити: 1) проведення щорічної інвентаризації державного майна відповідно до вимог чинного законодавства. 2) внесення до автоматизованої системи «Юридичні особи» (далі - АС «Юридичні особи»): відомостей про державне майно на підставі результатів інвентаризації; інформацію щодо проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Листом відповідача №5350/19-2024 від 09.08.2024 ДП "Ліси України" повідомило позивача про те, що на виконання вимог частини третьої статті 22 Закону № 2939-VI відповідач скеровує для розгляду в межах компетенції запити ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року.
Вважаючи таку відповідь Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 40 Конституції України встановлює, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (надалі також - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється № 2939-VI.
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 2 Закону № 2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
За змістом статті 5 зазначеного Закону доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частинами першою, другою статті 19 Закону № 2939-VI закріплено, що запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини п'ятою статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Як встановлено у частинах першій, третій статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
За змістом спірних правовідносин предметом звернення позивача до відповідача були відомості про державне майно на підставі результатів інвентаризації за 2023 рік Столичного лісового офісу, внесених до автоматичної системи "Юридичні особи".
Відповідач стверджує, що не є розпорядником запитуваної інформації, тому скерував запит позивача для розгляду належному розпоряднику - Фонду державного майна України, на який покладено функції формування та ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" №185-V об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам, державним некомерційним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; державне майно, передане в оренду, лізинг; державне майно, передане та/або створене (збудоване) на підставі договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (у тому числі концесійного договору); державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду; державне майно, надане суб'єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства.
Згідно підпунктами д) та е) частини першої статті 7 Закону №185-V Фонд державного майна України здійснює в межах, визначених законодавством, формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності; виступає держателем Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 7 Положення № 467 Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій (далі - підприємства), а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації (далі - балансоутримувачі).
Реєстр формується Фондом державного майна за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, шляхом об'єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем з метою, зокрема, ведення обліку об'єктів державної власності.
Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна, який, зокрема, здійснює контроль за повнотою даних, які вносяться до Реєстру.
Органи, уповноважені управляти об'єктами державної власності, з-поміж іншого, ведуть облік об'єктів державної власності, які належать до сфери їх управління та підлягають внесенню до Реєстру; здійснюють контроль за повнотою даних Реєстру та їх відповідністю встановленим вимогам.
До Реєстру вносяться відомості на підставі бухгалтерської та статистичної звітності підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів.
Реєстр складається з адресно-довідкової та інформаційної частини. Інформаційна частина, зокрема, формується Фондом державного майна на підставі даних органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету.
Як визначено у частині першій статті 4 Закону №185-V суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), державне підприємство, установа, організація або господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Згідно з пунктами 11, 23, 25 частини першої статті 6 Закону №185-V уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; забезпечують надання держателю Єдиного реєстру об'єктів державної власності відомостей про об'єкти державної власності для формування і ведення зазначеного реєстру; забезпечують проведення інвентаризації майна державних унітарних підприємств, установ, організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у випадках, якщо утворення наглядової ради не є обов'язковим відповідно до закону, а також якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом.
Механізм проведення інвентаризації державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб з метою формування Єдиного реєстру об'єктів державної власності визначає Методика № 1121, відповідно до пункту 2 якої суб'єктами інвентаризації державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб є: Фонд державного майна; органи виконавчої влади та інші державні органи, які здійснюють управління об'єктами державної власності, а також органи, уповноважені здійснювати управління об'єктами державної власності, що забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України (далі - органи державної влади).
У пункті 6 Методики № 1121 встановлено, що відповідальність за організацію проведення інвентаризації державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб, подання Фондові державного майна достовірної та у повному обсязі інформації несуть відповідні органи державної влади.
Згідно з пунктом 7 Методики №1121 інвентаризація державного майна проводиться за рішенням відповідного органу державної влади.
Юридична особа після отримання рішення про проведення інвентаризації протягом місяця, що настає за звітним кварталом, роком, складає відповідно до затверджених Фондом державного майна класифікаторів на підставі даних інвентаризаційних описів перелік державного майна за формою, затвердженою Фондом, і подає його органові державної влади.
Фонд державного майна протягом місяця після надходження узагальненого переліку державного майна вносить відомості до Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Отже, Фонд державного майна України затверджує відповідні класифікатори та форму переліку державного майна, який йому подається, натомість подання даних інвентаризаційних описів та переліків державного майна Фонду не передбачено, відтак Фонд державного майна України не володіє цією інформацією, а тому й не є розпорядником такої інформації у розумінні Закону № 2939-VI.
Це також підтверджується відповіддю Фонду державного майна України від 16 серпня 2024 року № 10-62-22682 на запити позивача від 05 серпня 2024 року про те, що ані відомості за формою № 2б, ані копії документів, які зазначені у запиті, до Фонду не надаються.
При цьому Фондом повідомлено про те, що Державним агентством лісових ресурсів України до Реєстру надавалися відомості про, зокрема, Державне підприємство "Житомирське лісомисливське господарство" щодо нерухомого державного майна, яке перебувало/перебуває на його балансі, які долучені позивачем до додаткових пояснень у справі.
Водночас, у цій же відповіді Фондом державного майна України закцентовано увагу заявника на тому, що відповідно до Наказу № 61 керівники державних підприємств, об'єднань, установ, організацій забезпечують проведення інвентаризації державного майна, функції з управління яких здійснює Фонд, а не інший суб'єкт управління, зокрема Державне агентство лісових ресурсів України.
Як визначено у пункті 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521 (надалі також - Положення № 521) Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Згідно з підпунктами 30, 35 пункту 4 Положення № 521, Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства; здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держлісагентства, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.
Суд з'ясував, що згідно з пунктами 1.1 та 4.1. Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує Державне агентство лісових ресурсів України (Орган управління). Відповідно до пункту 5.2 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за підприємством майна здійснює Орган управління.
Отже, за встановлених обставин та наведеного правового регулювання, перелік державного майна за формою, затвердженою Фондом відповідно до затверджених Фондом державного майна класифікаторів на підставі даних інвентаризаційних описів складає саме юридична особа, тобто ДП "Ліси України", які подає органові державної влади, тобто Держлісагентству, яке, своєю чергою, на підставі цих переліків державного майна складає за встановленою Фондом формою узагальнений перелік цього майна і подає його Фондові для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що розпорядником та держателем Єдиного реєстру об'єктів державної власності є Фонд, а тому і є розпорядником запитуваної позивачем інформації, суд зауважує на тому, що відповідно до пункту 3 Положення № 467 на Фонд як розпорядника Єдиного реєстру об'єктів державної власності покладено функції: затвердження порядку та умов користування Реєстром; розробку організаційних та методологічних принципів його ведення; здійснення контролю за повнотою даних, які вносяться до Реєстру; розробки і вдосконалення технологій та програмних засобів формування Реєстру; надання інформаційно-довідкових послуг користувачам Реєстру. Згідно з пунктом 8 цього ж положення Фонд державного майна України здійснює накопичення, аналіз, поповнення, зберігання і захист даних Реєстру та контроль за достовірністю і доступом до них із забезпеченням під час ведення Реєстру відображення вартісних і кількісних показників щодо об'єктів державної власності в галузевому та територіальному розрізі у динаміці за роками.
Натомість відповідні дані та відомості вносяться Фондом, як держателем Єдиного реєстру об'єктів державної власності, на підставі отриманих від Органів управління юридичними особами узагальнених переліків державного майна, які, своєю чергою, формуються на підставі переліків державного майна, складених юридичними особами на підставі даних інвентаризаційних описів. Саме такий порядок визначено у Методиці № 1211, що обґрунтовано дає підстави вважати розпорядником відомостей про державне майно на підставі результатів інвентаризації за 2023 рік Столичного лісового офісу, які запитувались позивачем у запиті від 05 серпня 2024 року, саме ДП "Ліси України", чим спростовано доводи відповідача про те, що Фонд є розпорядником запитуваної позивачем інформації.
З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що не всі сфери діяльності підприємства підлягають розголошенню, зокрема відомості про державне майно, що внесене до Єдиного реєстру об'єктів державної власності органом управління майном задля захисту комерційних інтересів підприємства, розголошення яких може бути критичним для його безпеки, суд визнає необґрунтованими. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження загрози безпеці підприємства внаслідок надання інвентаризаційних відомостей про державне нерухоме майно Столичного лісового офісу ДП "Ліси України", як і не надано доказів обмеження доступу до такої інформації у встановленому законом порядку або заборони розголошення таких відомостей відповідно до закону.
Водночас, відповідно до частини другої статті 19 Закону № 2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
В силу норм Закону № 2939-VI розпорядник публічної інформації несе обов'язок надати публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях, що перебувають у його розпорядженні.
Оскільки за змістом поданого відповідачу запиту від 05 серпня 2024 року позивач запитував саме відомості про державне майно на підставі результатів інвентаризації за 2023 рік Столичного лісового офісу ДП "Ліси України", відповідач є розпорядником цієї інформації (відомостей) відповідно до Закону № 2939-VI, а тому скерування цього запиту на розгляд суб'єкту (Фонду державного майна України), який не володіє запитуваними даними (оскільки йому передаються лише узагальнені переліки державного майна для внесення відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності), є безпідставним на не ґрунтується на нормах закону щодо забезпечення доступу до публічної інформації.
Отже, недотримання розпорядником інформації вимог Закону № 2939-VI, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, мало місце і призвело до порушення прав позивача як запитувача інформації.
Тому, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений суд дійшов висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача в порядку Закону № 2939-VI, та зобов'язати розглянути запит позивача від 05 серпня 2024 року з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до ДП "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, 9А,м. Київ,01001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44768034) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства "Ліси України" щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року "05.08.24 ДПЛУ запит звіт СЛО" в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Зобов'язати Державне підприємство "Ліси України" розглянути запит ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року "05.08.24 ДПЛУ запит звіт СЛО" відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 04 березня 2025 р.
04.03.25