(про прийняття звіту про виконання судового рішення)
04 березня 2025 року м. Житомир Справа № 240/9341/20
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 ухвалено: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)."
Через підсистем "Еектронний суд" ЄСІТС 09.01.2025 (вх. №1961/25 від 13.01.2025) та 16.01.2025 (вх. №3217/25 від 16.01.2025) надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. В обґрунтування вказує: Наразі, вважається не виплаченою нарахована за попередній період з 17.07.2018 по 30.06.2023 роки при виконанні даного рішення, як непрацюючому та проживаючому на території радіоактивного забруднення пенсіонеру сума додаткової пенсії. У супереч Конституції та законів України з 01.01.2024 року її розмір щомісячних нарахувань визначено у розмірах, що не відповідають судовому рішенню та положенням спеціального законодавства, регулюючого дані правовідносини, з 08.01.2025 у структурі пенсії вказане підвищення взагалі відсутнє, що є свідченням відмови від виконання судового рішення.
Суддя своєю ухвалою від 22.01.2025 постановила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати до суду звіт про виконання рішення суду у справі №240/9341/20 протягом 30-ти з дня отримання копії ухвали в електронному кабінеті в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Звіт про виконання рішення суду у справі №240/9341/20 надійшов до суду 20 лютого 2025 року.
У своєму звіті Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказує, що на виконання Рішення №240/9341/20 Головним управлінням проведено нарахування ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному от. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, і її розмір з 01.01.2024 становить 3200 грн (1600 грн.х2). Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у своєму звіті також зазначає, що у зв'язку із набуттям чинності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ (далі - Закон № 4059) та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення» (далі - Постанова №1524), з 01.01.2025 врегульовано питання виплати підвищення особам з числа непрацюючих пенсіонерів, що проживають на територіях радіоактивного забруднення. Статтею 45 Закону №4059 зокрема передбачено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня. Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється. Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Крім цього Постановою №1524 установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік'', у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі. Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин: - особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; - у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року. Головне управління вважає, що виконало рішення суду у справі №240/2955/22 в повному обсязі, здійснило комплекс всіх необхідних заходів для його повного та неухильного виконання, зважаючи на наявний обсяг повноважень та в межах наданого бюджетного фінансування. Просить прийняти Звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/9341/20.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд звіту у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Суддя своєю ухвалою від 24.02.2025 постановила призначити розгляд звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання рішення суду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 04 березня 2025 року о 11:30 до Житомирського окружного адміністративного суду за адресою: місто Житомир, вулиця Бориса Лятошинського, 5, зал № 2.
Заява ОСОБА_1 надійшла до суду 28.012024. Заперечуючи щодо прийняття звіту вказує, що обставинами невиконання судового рішення, зокрема в частині не виплати нарахованої при його виконанні заборгованості зазначено відсутність коштів, неналежної виплати з 01.01.2024 дія положень ч.2 ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», а припинення нарахування та виплати за судовим рішенням з 01.01.2025 спірного підвищення дія положень ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». За період з 17.08.2018 по 31.01.2021 та з 01.10.2022 по 30.06.2023 за судовим рішенням, вважається нарахованою та не виплаченою сума спірного підвищення до пенсії. Заявник зазначає, що здійснюючи із травня 2021 року щомісячні виплати спірного підвищення, відповідач мав і має можливість своєчасно виконати судове рішення, в тому числі щодо виплати нарахованої за судовим рішенням за період з 17.08.2018 по 31.01.2021 та з 01.10.2022 по 30.06.2023 заборгованості, однак не вжиттям всіх необхідних заходів обумовило його невиконання. У зв'язку з набранням чинності положень частини 2 статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 року нарахування та виплата спірного підвищення здійснюється у неналежних розмірах, а з набранням чинності положень статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 року нарахування та виплата за судовим рішенням спірного підвищення повністю припинено. Згідно Законів України про Державний бюджет на 2024 - 2025 роки розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2024 року і по даний час визначено у розмірі 8000 грн. на місяць. Заборон чи обмежень у застосуванні вказаного виду мінімальної заробітної плати у спірних правовідносинах не встановлено. На переконання ОСОБА_1 , ані до постановленого у вказаній справі судового рішення, ані до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» загалом та статті 39 вказаного Закону (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) положення частини 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» жодного стосунку не мають, у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають. Просить відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
У судове засідання, призначене на 04.03.2025 позивач та його представник не прибули. У заяві, що надійшла до суду 28.02.2025 вказано: "Розгляд судом звіту здійснювати за відсутності заявника та його представника, про результати повідомити."
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прибула в судове засідання. Через відділ документального забезпечення суду подала заяву про розгляд звіту у порядку письмового провадження.
За приписами ч. 1 ст. 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд, розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання рішення суду у даній справі, зазначає наступне.
Щодо невиплати нарахованої на виконання рішення суду заборгованості.
Суд вказує, що відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.
Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є, зокрема, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом (ч.1 ст.72 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV).
Нормами статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, а відтак і фінансування підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із пунктами 20, 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги", яка набрала чинності 01.04.2021) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
В свою чергу, згідно з положеннями підпункту 4 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій.
Тобто, пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат територіальними органами Пенсійного фонду не має.
Фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення територіальним органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми КПКВК 2506080 "Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.
Наведені обставини свідчать, що невиконання судового рішення у повному обсязі, ухваленого у справі №240/9341/20, в частині виплати нарахованої доплати пенсії пов'язане виключно з відсутністю фінансування на ці потреби, а не з умисним невиконанням судового рішення зі сторони Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
При цьому, Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 85450386), від 23.04.2020 у справі №560/523/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 88886054) та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 71834551) висловлював правовий висновок, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Судом встановлено, що позивач в межах своєї компетенції вчинив дії для забезпечення нарахування та виплати позивачу відповідної суми заборгованості, проте її невиплата зумовлена виключно відсутністю необхідних бюджетних асигнувань, які мали б бути виділені з державного бюджету на цю мету.
Саме тому, слід зазначити, що обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків.
Зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинило заходи, спрямовані на виконання рішення суду у справі , однак не змогло здійснити виплату стягувачу нарахованої доплати пенсії у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків невиконання рішення суду в частині невиплати нарахованої позивачу заборгованості.
Щодо розміру підвищення до пенсії за період із 01.01.2024 по 31.12.2024.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 ухвалено: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)."
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року (а саме: в редакції від 09 липня 2007 року), була викладена так: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
Отже, норма статті 39 Закону № 796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини: мінімальна заробітна плата.
Натомість розмір мінімальної заробітної плати визначається шляхом прийняття Законів Про Державний бюджет на відповідні роки.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" №3460-IX від 09.11.2023 (далі - Закону №3640) установлені розміри мінімальної заробітної плати: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.
Законом №3460 також визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень.
За доданих до звіту документів вбачається, що з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року відповідач здійснював нарахування позивачу доплати відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ у розмірі, визначеному частиною другою статті 8 Закону № 3460-IX, водночас рішення суду у справі № 240/9341/20 не містить чіткої вказівки щодо розміру доплати на кожен рік, допоки право на таку виплату не перестане існувати.
Відповідно до статті 71 Закону №796-ХІІ, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Водночас, необхідно зазначити, що Законом №3460 жодним чином не призупинялася дія статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ; Законом № 3460 не вносилися зміни до статті 39 Закону № 796-ХІІ; норма статті 39 Закону № 796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини; а розмір розрахункової величини встановлений з 01 січня 2024 року саме Законом № 3460.
Згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року № 21-239а11, від 19 березня 2013 року № 21-53а13, від 05 листопада 2013 року № 21-293а13, від 07 липня 2014 року № 21-222014), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом та ним підтримано у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №620/2928/20, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Отже, відповідач правомірно нараховував та виплачував суми пенсії, визначені у судовому рішенні, до того часу, поки не зміниться відповідне законодавство, на підставі якого суд прийняв своє рішення. Тому відповідачем не допущено протиправних дій й порушення прав позивача при виплаті з 01.01.2024 по 31.12.2024 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених Законом № 3460 із застосуванням визначеної у частині другій статті 8 цього Закону розрахункової величини 1600,00 грн.
Щодо невиплати із 01.01.2025 підвищення до пенсії позивачу.
Велика Палата Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі № 240/4937/18 зробила висновок, який яка полягає у наступному.
Передбачена статтею 39 Закону № 796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У постанові від 18.09.2024 у справі № 240/28481/23 Верховний Суд висновував таке:
- пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк;
- підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати;
- виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати;
- порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Судом встановлено, що 01.01.2025 набрав чинності Закон України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (далі - Постанова №1524), яка набрала чинності 01.01.2025, пунктом 1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачени хстаттею 45Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Отже, зазначеними вище нормами законодавства визначено:
(1) дві зони радіоактивного забруднення: зона безумовного (обов'язкового) відселення (II зона) та зона гарантованого добровільного відселення (III зона);
(2) умова «постійного» проживання в цих зонах:
(3) періоди постійного проживання у зонах: станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року;
(4) дії пенсійного органу щодо: «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплат;
(5) сукупність таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року».
Суд наголошує, що відповідач був зобов'язаний на виконання судового рішення нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до моменту настання таких обставин: (1) зміна правого статусу позивача; (2) зміна законодавства.
У розглядуваному випадку має місце настання такої обставини, як «зміна законодавства», яке регулює питання «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплати.
Відповідно, з 01 січня 2025 року змінилося правове регулювання, тобто виникли нові обставини та правовідносини, яким не надавалась правова оцінка в межах даної адміністративної справи.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем в межах виконання рішення суду у даній справі вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на наявність підстав для прийняття звіту Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись статтями 243, 248, 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання судового рішення в адміністративній справі № 240/9341/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя О.В. Лавренчук