03 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/6531/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту командира 1 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт командира 1 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, поданий 08.02.2024 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи провести за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Як стверджує позивач, він проходить військову службу на посаді командира 1 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Водночас, доказів на підтвердження проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачем не надано, але це не спростовується відповідачем у відзиві на позов.
Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що у нього виникла необхідність у звільненні з військової служби, у зв'язку з чим 08.02.2024 року він подав рапорт до відповідача відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з сімейними обставинами, а саме: у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність.
Як стверджує позивач, до рапорта ним було додано такі документи (нотаріально завірені копії): копії паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 ; копія протоколу засідання ЛКК №45 від 29.11.2023; копія медичної довідки №45 від 29.11.2023 про тяжку хворобу дитини до 18 років; копія свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_3 ; копія акту про фактичне проживання позивача разом з дружиною та дітьми №209 від 29.12.2023.
Крім того, за твердженням позивача, 21.02.2024 року було підготовлено та направлено відповідачу адвокатський запит №21/24 про надання інформації щодо розгляду рапорта позивача, однак, на момент подачі позовної заяви жодної відповіді від відповідача не надходило, його рапорт відповідачем не розглянуто.
З посиланням на норми ч.7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", абзацу 2 пункту 12, пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 пункту 14.10 розділу ХІV, додатку 19 Інструкції №170 про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України позивач вважає, що ним дотримано законодавчо визначену процедуру подання рапорта та доданих до нього документів, медичним висновком, а саме довідкою №45 підтверджено наявність поважних сімейних причин для звільнення з військової служби, однак, у зв'язку з нерозглядом даного рапорта та доданих до нього документів відповідач допустив протиправну бездіяльність, що стало приводом для звернення позивача за захистом своїх порушених прав у судовому порядку.
Доказів подання рапорту від 08.02.2024 року, як і копію такого рапорту, позивач суду не надав.
Натомість, позивач надав суду копію адвокатського запиту адвоката О.О.Кірносова за вих.№21/24 від 21.02.2024 року до Військової частини НОМЕР_1 разом з копією фіскального чека від 21.02.2024 року на підтвердження відправлення рекомендованого листа. В адвокатському запиті представник позивача послався на рапорт позивача від 08.02.2024 року про звільнення та просив повідомити результат розгляду рапорту, а також надати копію рішення за результатами такого розгляду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив надходження рапорта позивача від 08.02.2024 року, а адвокатський запит не вважає доказом подання ОСОБА_1 такого рапорта, посилаючись на те, що такий запит стосується виключно питання про результати розгляду рапорта, який відповідач, до усього іншого, не отримав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до п.7 ст.26 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно із п.3 ст.24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до Закону №2232-XII Указом Президента України за №1153/2008 від 10.12.2008 року затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (далі - Положення).
Відповідно до абз.2 п.12 цього Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.
Відповідно до абз.1, 2 підпункту 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) звільнення військовослужбовців із військової служби на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами здійснюється командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 1.5 розділу І наказу Міністерства оборони України від 26.05.2014 року №333 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України» (далі - Інструкція) передбачено, що командири (керівники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (далі - військові навчальні заклади), установ і організацій, кораблів і підрозділів і створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.
Відповідно до абзацу першого пункту 12.1 розділу XII Інструкції звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Пунктом 12.9 розділу XII Інструкції визначено, що документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби.
Суд зазначає, що можливість військовослужбовця на реалізацію свого права, зазначеного у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт той, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Наслідком подання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.
Водночас, суд зауважує, що доказів існування рапорту про звільнення від 08.02.2024 року та доказів його подання командиру позивач суду не надав. Відповідач заперечує факт подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби. Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо реєструються службою діловодства, реєстрації рапорту не встановлено.
Адвокатський запит представника позивача від 21.02.2024 року, поданий поштою, не є рапортом військовослужбовця. Законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав. При цьому жодною нормою чинного законодавства не передбачено можливості звернення з таким рапортом представника особи, яка проходить військову службу. Сутність та зміст таких правовідносин передбачає необхідність особистого написання військовослужбовцем та подання/направлення відповідного рапорту. Тому, перевіряючи доводи позивача, суд звертає увагу на те, що інститут представництва не є абсолютним і певні правовідносини вимагають особистої участі особи в реалізації наданих їй прав, зокрема й щодо написання рапорту на звільнення з військової служби.
Адвокатський запит є однією з форм правничої допомоги, ним адвокат може витребувати необхідні документи з військової частини або дізнатись інформацію стосовно розгляду рапорту та причини відмови. Крім того адвокатський запит був розглянутий та надана відповідь.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій та докази, долучені в обґрунтування позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню. В позові слід відмовити.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 243-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту та зобов'язання відповідача розглянути відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
03.03.25