про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю
04 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/29862/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2023, яке набрало законної сили, у даній справі позов задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 20 липня 2023 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
25.02.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області подати звіт про виконання рішення суду. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач з 01.01.2025 протиправно припинив виплачувати спірне підвищення до пенсії, чим не виконує рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у цій справі.
У письмових поясненнях щодо заяви в порядку статті 382 КАС України відповідач ГУ ПФУ у Волинській області зазначив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №140/29862/23 в період з 20.07.2023 по 31.12.2024 проводилось ОСОБА_1 нарахування та виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, в розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 01 січня 2023 року - 5368,00 грн.
01.01.2025 набрав чинності Закон України від 19.11.2024 №4059-ІХ “Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон №4059-ІХ), статтею 45 якого змінено правове регулювання нарахування та виплати доплати непрацюючим пенсіонерам, яким надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме по новому визначено коло осіб, які мають право на відповідні доплати, розмір цих доплат та порядок їх встановлення.
Даними, наявними на 18 лютого 2025 року в Єдиному державному демографічному реєстрі, підтверджено проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 22.11.1991 та з 02.12.1993 по даний час.
Враховуючи наведене, починаючи з січня 2025 року право заявника на доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, не підпадає під регулювання рішенням суду від 16.11.2023 у справі № 140/29862/23, що повністю узгоджується із резолютивною частиною вказаного рішення, відтак відсутні правові та фактичні підстави для встановлення судового контролю за виконанням такого рішення.
З урахуванням наведеного просив у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення відмовити.
При розгляді заяви ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення суд враховує таке.
За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції.
Заяву розглянуто судом в письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення належить відмовити з таких мотивів та підстав.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2023, яке набрало законної сили, у даній справі позов задоволено, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 20 липня 2023 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
ОСОБА_1 у заяві від 13.02.2025 не заперечує той факт, що на виконання рішення суду від 16.11.2023 у цій справі ГУ ПФУ у Волинській області нараховувало та виплачувало підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ. При цьому, зазначив, що починаючи з 01.01.2025 виплату такого підвищення відповідачем протиправно припинено.
Суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №240/4937/18, яка полягає у такому.
Передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У постанові від 18.09.2024 у справі №240/28481/23 Верховний Суд висновував таке:
- пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття “пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк;
- підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати;
- виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати;
- порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Судом встановлено, що 01.01.2025 набрав чинності Закон №4059-IX.
Статтею 45 Закону №4059-IX встановлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 “Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (далі - Постанова №1524), яка набрала чинності 01.01.2025, пунктом 1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Відтак, з набранням чинності Законом № 4059-IX змінено правове регулювання правовідносин, які були внормовані статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.
Так, приписами статті 45 Закону № 4059-IX по новому визначено коло осіб, які мають право на відповідні доплати, розмір цих доплат та порядок їх встановлення.
При цьому, стаття 45 Закону № 4059-IX є спеціальною правовою нормою по відношенню до приписів Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому правовідносини щодо нарахування та виплати доплат непрацюючим пенсіонерам, яким надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи підпадають під регулювання саме приписами статті 45 Закону № 4059-IX.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що починаючи з 01.01.2025 право на доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру ОСОБА_1 , який проживає на території радіоактивного забруднення, не підпадає під регулювання рішенням суду від 16.11.2023 у справі № 140/29862/23, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, з огляду на що у задоволенні заяви ОСОБА_1 належить відмовити.
Суд звертає увагу позивача на те, що перевірка правомірності прийняття (вчинення) рішень, дій чи бездіяльності суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, може бути здійснено судом через механізм, регламентований статтею 383 КАС України, згідно із частиною першою якої особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Керуючись статтями 248, 256, 382, 382-1 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк