про відмову у забезпеченні позову
04 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2142/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 3.02.2025 року №64, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 на засіданні комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 28 січня 2025 року та додані до неї документи.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.
Заява обґрунтована тим що, на думку позивача, він не підлягає мобілізації та призову на військову службу відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку із постійним доглядом за хворим батьком.
В свою чергу відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом від 3.02.2025 року № 64, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з підстав невідповідності поданих документів, що підтверджують право на отримання відстрочки відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В повідомленні від 4.02.2025 року № 5230 відповідач проінформував ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Позивач вважає, що у разі призову його на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить надання права на відстрочку від призову на військову службу, а також унеможливить виконання рішення суду.
Крім того, у зв'язку із проходженням ОСОБА_1 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 і визначення ступеня придатності до військової служби, його в подальшому буде призвано на військову службу під час мобілізації, що може нести реальну загрозу правам та інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення у цій справі.
З урахуванням викладеного заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.
Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частинами першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №140/2474/20.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач, у разі, якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить надання права на відстрочку від призову на військову службу, а також унеможливить виконання рішення суду.
Проте, суд не вважає зазначену позицію заявника не достатньою для вжиття заходів для забезпечення позову, оскільки доказів перебування заявника на військовій службі станом на час розгляду цієї заяви не надано.
Крім того, позивач у позовній заяві просить суд зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 на засіданні комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації від 28 січня 2025 року та додані до неї документи, у зв'язку з чим суд не вбачає із заяви про забезпечення позову підстав за яких рішення суду у цій справі може бути не виконано або його виконання буде ускладнено, у разі задоволення позову.
На думку суду, перераховані доводи заявника не можуть бути визнані переконливими та достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність вчинення дій, ґрунтуються на припущеннях. Наведені заявником твердження про можливе (а не реальне) настання негативних для позивача наслідків (у цьому випадку, за твердженням заявника, такі негативні наслідки та порушення прав позивача полягають саме у призові на військову службу під час мобілізації, при тому, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України) не зумовлюють необхідність забезпечення поданого у цій справі адміністративного позову.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Отже, з поданої заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ю.Ю. Сорока