Справа №522/92/25
Номер провадження 3/521/1770/25
м. Одеса, Україна
03 березня 2025 року
Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі головуючого судді Гарського О.В., із секретарем судового засідання Шагака О.В., розглянувши матеріали справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією за протоколами №3/2025 від 02.01.2025 року, №4/2025 від 02.01.2025 року, №5/2025 від 02.01.2025 року, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Веснянка, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, громадянки України, з вищою педагогічною освітою, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Сторони справи про адміністративне правопорушення, які приймали участь у судовому розгляді: прокурор - Терлецька І.І.; особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
1.Формулювання обставин, які визнані суддею доведеними.
1.1. ОСОБА_1 , будучи присяжною Приморського районного суду м. Одеси, являючись суб'єктом, на якого поширюються дія ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно, 10.12.2024 року, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45, п. 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
1.2. Крім того, ОСОБА_1 , будучи присяжною Приморського районного суду м. Одеси, являючись суб'єктом, на якого поширюються дія ЗУ «Про запобігання корупції», являючись суб'єктом, на якого поширюються дії ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно, а саме 12.12.2024 року, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45, п. 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
1.3. Крім того, ОСОБА_2 , будучи присяжною Приморського районного суду м. Одеси,, являючись суб'єктом, на якого поширюються дії ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно, а саме 12.12.2024 року, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє свою діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період неохоплений раніше поданими деклараціями, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
1.4.Об?єднанні дії ОСОБА_1 суддя кваліфікує за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
2.Позиції сторін у справі.
2.1. Прокурор в судовому засіданні просила визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні корупційного правопорушення та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу.
2.2. ОСОБА_1 надала судді свої пояснення, визнавши факт несвоєчасного подання декларацій, вину за обставинами протоколів визнала.
3.Докази на підтвердження встановлених суддею обставин.
3.1.Дослідивши протокол та додані до нього матеріали, допитавши ОСОБА_1 вислухавши думку прокурора, суддя вважає, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, з наступних підстав.
3.2.Фактичні обставини, які розглядаються судом, не оспорюються сторонами. Так, ОСОБА_1 , яка є суб'єктом, на якого поширюються вимоги антикорупційного Закону, визнала факт несвоєчасного подання декларацій і з цього приводу пояснила наступне. У м. Одеса вона переїхала у 2010 році, працювала вихователем у дитячому таборі «Вікторія». Приблизно з 2016 року працює присяжною у Приморському районному суді м. Одеси. Про необхідність подання декларації не знала, раніше її не подавала. Коли дізналася, намагалася подати її самостійно, однак це вдалося не одразу. Подала декларації 10.12.2024 року та 12.12.2024 року відповідно.
3.3.Під час перехресного допиту ОСОБА_1 показала, що розуміє, що не виконала вимоги закону, в частині обов'язкового подання декларацій. Як на підстави поважності причин пропуску строку їх подання зазначала: необізнаність про необхідність її подання, військовий стан, неможливість подати декларацію самостійно, відсутність комп?ютеру.
3.4.Даючи аналіз наявним доказам, суддею встановлено, що обставини правопорушення та вина ОСОБА_1 , окрім її показів підтверджується документальними доказами, а саме відомостями, які сформовані в електронному вигляді у «Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
3.5.Щодо доводів ОСОБА_1 в частині необізнаності про необхідність подання декларації, судом встановлені певні протиріччя в показах останньої. Так, необізнаність є сферою відсутності знань про ті чи інші події світу. Натомість, ОСОБА_1 з одного боку повідомляє, що не була обізнана про факт подання декларації, з іншого показала, що через деякий час, розуміючи необхідність подання декларації, недбало поставилась до такої дії, вважаючи, що можливо в такій подачі вже не має необхідності. Тобто, оголошене протиріччя певним чином підтверджує внутрішнє ставлення людини до процедури декларування.
3.6.Суддя вважає, що ОСОБА_1 такими діями проявила внутрішнє ставлення до обов'язкової процедури декларування, нівелюючи сам зміст виконання законодавчої вимоги.
3.7.Що стосується питань відсутності навичок користування комп'ютером і як наслідок вміння користування програмою, а також відсутність самого пристрої (комп'ютеру) для подачі декларації, суддя вважає, що такі доводи не можуть бути перешкодою для виконання вимог закону. ОСОБА_1 , в силу професійних обов'язків присяжного, повинна була здійснити подачу декларації. Вона повинна була або отримати мінімальні навички роботи з комп'ютером та програмою, або звернутись за допомогою до людини, яка обізнана з вказаною процедурою та отримати допомогу у подачі декларації. Якщо ж лінь і бажання не залишати зону комфорту переважають здорове почуття вчитись, залишається єдиний можливий вихід з вказаного положення - залишення посади присяжного. Саме такий порядок речей може мати місце у даному випадку. Не виконання вимог закону - є наслідок притягнення до юридичної відповідальності.
3.8.Враховуючи викладені обставини, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, який доказаний поліцією поза розумним сумнівом.
4.Обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність.
4.1.Обставиною, що пом'якшує відповідальність є визнання вини, скоєння особою правопорушення вперше.
4.2.Обставин, що обтяжують відповідальність, під час судового розгляду не встановлено.
5.Мотиви призначення стягнення і судового збору, положення закону яким керувався суддя.
5.1.Відповідно до санкції ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, за вказане правопорушення передбачено накладення стягнення у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
5.2.Згідно з ч. 2 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне порушення з числа вчинених.
5.3.Оскільки правопорушення, вчинені ОСОБА_1 однорідні, суддя вважає за необхідне накласти на останню стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП України.
5.4.Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами /ст. 23 КУпАП/.
5.5.Вирішуючи питання призначення стягнення, суддя враховує відомі вимоги ст. 23 КУпАП. Натомість також враховує власну практику за вказаною нормою, яка досить часто має вигляд звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого правопорушення.
5.6.Порівнюючи фактичні обставини даної справи наприклад із обставинами справи № 521/10265/24, Пр. № 3/521/6493/24; або № 521/12058/24, Пр. № 3/521/7252/24, необхідно зазначити, що ОСОБА_1 допустила порушення тричі. Як особа, яка з 2016 року працювала присяжною у Приморському районному суді м. Одеси, вона повинна була розуміти зміст обов'язків які покладає держава на вид такої діяльності. Часу на подання декларації було більше ніж достатньо.
5.7. Для висновку про малозначність у будь-якій справі суду необхідно надати відповідний ґрунт, за допомогою якого суддя зробить відповідний правовий висновок. У даному випадку, підстав для малозначності, не за формою і не за змістом - не вбачається. Розумного пояснення пропуску строку від ОСОБА_1 надано не було. Визнавши свою вину ОСОБА_1 і визнала наслідки від неподання декларації.
5.8.У даній справі суддя також враховує, що ОСОБА_1 , не висловила наміру продовжити роботу на державній службі, оскільки вона вже пенсіонерка.
5.9.Таким чином, суддя приймає рішення про накладення адміністративного стягнення в межах санкції статті. Стягнення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлено у виді штрафу у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 - 1700 гривням.
5.10.Прокурор просила застосувати штраф у мінімальному розмірі. Суддя погоджується з такою думкою прокурора, вважаючи вказану суму штрафу достатньою для виправлення та попередження вчинення в майбутньому подібних правопорушень. Окрім того, за змістом вказане правопорушення не потягло за собою невідворотних наслідків, які б суттєво впливали на існуючи суспільні відносини.
5.11.Судовий збір, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, підлягає стягненню з особи, оскільки судом прийнято рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності і на неї накладено адміністративне стягнення. Сума судового збору, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, повинна бути за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 грн. 60 коп.
5.12.При винесені постанови суддя керується ст. ст. 283, 284 КУпАП.
1.Висновки судді.
1.1. Притягнути гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на неї стягнення у штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
1.2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.
2.1.Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП та особою щодо якої її винесено.
2.2.Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
2.3.Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
2.4.Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
С У Д Д Я: О.В. Гарський