Справа №443/2067/24
Провадження №2/443/110/25
іменем України
(заочне)
03 березня 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
провів у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: територіальна громада села Вербиця в особі Ходорівської міської ради Львівської області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,-
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки адвоката Яременка І.О.,
встановив:
Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Яременко І.О., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: територіальна громада села Вербиця в особі Ходорівської міської ради Львівської області, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на 1/3 частину земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, загальною площею 1,1518 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серії І- ЛВ №039961 від 20.01.2003; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на 2/3 частини земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, загальною площею 1,1518 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серії І - ЛВ №039961 від 20.01.2003.
Обґрунтування позовних вимог.
В обгрунтування позовних вимог представник позивачки зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_3 .. Після смерті матері відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, загальною площею 1,1518 гектари, що належали померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ЛВ №039961 від 20.01.2003. ОСОБА_3 проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , разом з нею без реєстрації проживала дочка ОСОБА_1 .. Від імені ОСОБА_3 у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради посвідчено заповіт за № 1 від 02.01.1995. ОСОБА_1 проживала без реєстрації до дня смерті і на день смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , займалася похороном, обробляє земельні ділянки, забрала ключі від житлового будинку. Згідно вищевказаного заповіту, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла усе своє майно в рівних частинах своїм дітям ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Окрім позивачки, іншими спадкоємцями за заповітом були її брат ОСОБА_4 , однак він спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 не прийняв, а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер та сестра позивачки ОСОБА_2 , яка спадщину також не прийняла у жоден із передбачених законом способів. Чоловік покійної ОСОБА_5 помер значно швидше, а саме у 1992. Натомість, позивачка постійно проживала із матір'ю на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, а тому на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, проте юридично не оформила своїх спадкових прав. Даний факт підтверджується витягом зі спадкового реєстру, де відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка, окрім того, що є спадкоємцем за заповітом, одночасно є дочкою ОСОБА_3 , а тому частину спадкового майна, що не прийняли її брат ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_2 , вона успадкувала за законом. Згодом позивачка вирішила юридично оформити спадщину, але оскільки правовстановлюючі документи на землю втрачено, то представник позивачки адвокат Яременко І.О. звернувся із адвокатським запитом у відділ №5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, щоб отримати інформацію про наявність у ОСОБА_3 земельних ділянок на території Вербицької сільської ради. Довідкою від 21.10.2024 повідомлено, що згідно книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області за гр. ОСОБА_3 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю серії I-ЛВ №039961 від 20.01.2003. Реєстраційний номер 89. Загальна площа земельних ділянок 1,1518 га. Інші правовстановлюючі документи , які б посвідчували право власності , або право користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_3 у відділі не зареєстровано. 13.11.2024 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу з метою юридичного оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що належала померлій і є спадковим майном. Оскільки місце реєстрації проживання позивачки відмінне від місця реєстрації проживання ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, то для юридичного оформлення спадкових прав, позивачці необхідно в судовому порядку встановити факт її постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Окрім того, оригінал правовстановлюючого документу на землю втрачено, а тому позивачка змушена звертатися до суду із вимогою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вимогами про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 28.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 17.12.2024 /а.с.25-26/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.12.2024 у зв'язку з першою неявкою відповідачки у підготовче судове засідання підготовче засідання відкладено на 23.01.2025 /а.с.37/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 23.01.2025 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 10.02.2025 /а.с.45-46/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 10.02.2025 у зв'язку з першою неявкою відповідачки у судове засідання справу розглядом відкладено на 03.03.2025 /а.с.57/.
Розгляд справи по суті відбувся 03.03.2025 за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_6 ..
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Яременко І.О., заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, покликаючись на підстави викладені у позовній заяві.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , будучи допитаною в якості свідка, та свідок ОСОБА_7 пояснили, що відповідачка ОСОБА_2 після здобуття освіти переїхала жити в Росію та останній раз приїжджала в Україну за 10 років до смерті ОСОБА_3 .. Брат позивачки ОСОБА_4 , проживав у м. Рогатин та за станом здоровя не міг здійснювати догляд за мамою та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка ОСОБА_1 останні три роки та на момент смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала з мамою ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 , оскільки остання потребувала догляду.
Представник третьої особи територіальної громади села Вербиця в особі Ходорівської міської ради Львівської області подав заяву, згідно якого просить розглядати справу за його відсутності та винести рішення за наявними в справі матеріалів.
Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не подала, правом на подання відзиву не скористалася.
Згідно відповіді з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМСУ у Львівській області місце реєстрації ОСОБА_2 не значиться . Судом скеровувались виклики у судові засідання на останню відому адресу місця реєстрації, а саме с. Вербиця Стрийського району Львівської області, що підтверджується конвертами з рекомендованим повідомленням, які повернулись до суду з відміткою засобу зв'язку Укрпошта «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним врученням виклику у судове засідання.
Окрім того, судом розміщувались оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, що відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України є належним викликом у судове засідання.
Відтак, суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідачки не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 16.06.1961, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ї батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 /а.с.9/.
Згідно з свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданого 20.03.1969, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 одружились 20.03.1969, про що зроблено відповідний запис № 389 та після одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_9 » /а.с.10/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 04.09.2004, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 86 років, про що зроблено відповідний запис №23 /а.с.11/.
Відповідно до довідки №203 від 30.08.2024, виданої виконавчим комітетом Ходорівської міської ради про те, що згідно записів у погосподарській книзі № 2 числиться господарство по АДРЕСА_1 де проживала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відсутність заборони на майно в АДРЕСА_1 перевірено. Заборгованості по податкових та страхових платежах за 2023 рік немає. ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 разом з нею без реєстрації проживала дочка ОСОБА_1 .. Від імені ОСОБА_3 у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради посвідчено заповіт за № 1 від 02.01.1995. ОСОБА_1 проживала без реєстрації до дня смерті і на день смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 займалася похороном, обробляє земельні ділянки, забрала ключі від житлового будинку /а.с.12/.
Згідно з заповітом, зареєстрованому в реєстрі за №1, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належний їй житловий будинок, надвірні будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 і все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і, взагалі, все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях /а.с.13/.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №78765602 від 16.10.2024 за параметрами пошуку ОСОБА_3 інформація відсутня /а.с.14/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 12.05.2015, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 74 років, про що зроблено відповідний запис №60 /а.с.15/.
Згідно з заявою ОСОБА_2 нотаріусу Жидачівського райцону Львівської області 3, останній відомо про відкриття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 .. Фактично в управління спадковим майном вона не вступила, не заперечує проти отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 /а.с.16/.
Згідно з довідкою відділу №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21.10.2024 №3444/15-24 повідомлено, що згідно Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, на підставі рішення XIV сесії III-ro демократичного скликання Вербицької сільської ради народних депутатів від 19.10.2001р. № 15, на гр. ОСОБА_3 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ 039961 від 20.01.2003. Реєстраційний номер 89. Площа земельної ділянки 1,1518 га. Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_3 у відділі не зареєстровано, /а.с.17/.
Листом приватного нотаріуса Посацької А.О. №108/02-31 від 13.11.2024 ОСОБА_1 відмовлено у заведенні спадкової справи, оскільки останньою пропущений термін для прийняття спадщини та при огляді документів виявлено, що у ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, яке вона має намір успадкувати /а.с.19/.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом статті 1268 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавиці не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавицею, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачкою та оцінені судом.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України(статті 1218,1231 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивачки за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачкою та оцінені судом.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Таким чином, судом встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 та спадкодавиці ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підтверджується зібраними і дослідженими письмовими доказами, а також показами свідків, які сумнівів у своїй належності та допустимості не викликають.
Встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавицею позивачці необхідно для юридичного оформлення спадщини, так як відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Позивачка ОСОБА_1 є особою в чию користь ОСОБА_3 складено заповіт, відтак є особою, яка має право на спадкування за заповітом, однак у зв'язку із пропуском строку та відсутністю правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 будучи спадкоємицею за заповітом, оскільки на її користь ОСОБА_3 було складено заповіт, та спадкоємицею першої черги за законом, оскільки є рідньою донькою померлої ОСОБА_3 , та враховуючи, що вона постійно проживала із спадкодавицею на час відкриття спадщини, суд констатує що позивачка ОСОБА_1 набула права властості на спірну земельну ділянку, а відтак позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268, 315ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: територіальна громада села Вербиця в особі Ходорівської міської ради Львівської області, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на 1/3 частину земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, загальною площею 1,1518 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серії І-ЛВ №039961 від 20.01.2003.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на 2/3 частини земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, загальною площею 1,1518 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серії 1-ЛВ №039961 від 20.01.2003.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення у повному обсязі буде складено та підписано протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.03.2025.
Суддя Р.Г. Равлінко