Єдиний унікальний номер №439/922/21
Провадження № 1-кп/943/27/2025
03 березня 2025 року м. Буськ Львівська область
Буський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю потерпілого ОСОБА_4
за участю представників потерпілого адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю обвинуваченої ОСОБА_7
за участю захисника ОСОБА_8
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Буську клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018140040003091 від 13.11.2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Джезказган, Казахстан, зареєстрована та проживаюча: АДРЕСА_1 , заміжня, на утриманні неповнолітня дитина, не працююча, раніше не судима,
у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України,-
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження в частині статей, а саме ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України . Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що на початку 2008 року, ОСОБА_7 , працювала бухгалтером ТзОВ «Гостина» і мала умисел на складання завідомо недостовірного документа, який би надавав право її чоловікові, суб'єкту підприємницької діяльності, ОСОБА_9 , у незаконний спосіб отримати грошові кошти у ТзОВ «Гостина», а ТзОВ «Гостина» набути у власність майно. З цією метою у березні 2008 року, точна дата і час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , за допомогою комп'ютерної техніки склала завідомо недостовірний документ, а саме: накладну № 25/03-1 від 25.03.08 за якою фізична особа підприємець ОСОБА_9 продає, а ТзОВ «Гостина» купляє 208 крісел на суму 27 040 гривень та 40 столів на суму 11 800 гривень, завідомо знаючи, що в листопаді 2007 року ці крісла і столи були придбанні суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 і передані у безоплатне користування для господарських потреб у ТзОВ «Гостина». Накладній № 25/03-1 від 25.03.08 ОСОБА_7 надала необхідних реквізитів та відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», цей документ служив підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, тобто посвідчував певні факти, що мали юридичне значення і надавав право перерахування грошових коштів з розрахункових рахунків ТзОВ «Гостина» на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_9 .
За вказаним фактом ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.1 ст.358 КК України. (у редакції 2011 року).
ОСОБА_7 працюючи бухгалтером ТзОВ «Гостина», завідомо знаючи, що офіційний документ складений нею - накладна № 25/03-1 від 25.03.08 року за якою фізична особа підприємець ОСОБА_9 поставляє ТзОВ «Гостина» 208 крісел на суму 27 040 гривень та 40 столів на суму 11 800 гривень є підробленим, 14 грудня 2010 року використала вказаний документ як первинний документ бухгалтерського обліку для господарських операцій, а саме перерахування грошових коштів в сумі 20 000 гривень з розрахункового рахунку ТзОВ «Гостина» на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_9 .
За вказаним фактом ОСОБА_7 повідомлено про підозру ч.3 ст.358 КК України. (у редакції 2009 р)
ОСОБА_7 працюючи бухгалтером ТзОВ «Гостина», завідомо знаючи, що офіційний документ складений нею - накладна № 25/03-1 від 25.03.08 року за якою фізична особа підприємець ОСОБА_9 поставляє ТзОВ «Гостина» 208 крісел на суму 27 040 гривень та 40 столів на суму 11 800 гривень є підробленим, 20 грудня 2010 року використала вказаний документ як первинний документ бухгалтерського обліку для господарських операцій, а саме перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ТзОВ «Гостина» на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_9 .
За вказаним фактом ОСОБА_7 повідомлено про підозру ч.3 ст.358 КК України (у редакції 2009 р).
Крім того, в кінці 2010 року ОСОБА_7 працюючи бухгалтером ТзОВ «Гостина», керуючись корисливими спонуканнями і маючи прямий умисел на розтрату грошових коштів ТзОВ «Гостина», у законний спосіб володіючи безперешкодним доступом до коштів на розрахункових рахунках ТзОВ «Гостини» і здійснюючи свої повноваження щодо розпорядження, управління, використання і зберігання коштів на розрахункових рахунках товариства. З цією метою ОСОБА_10 використала завідомо підроблений документ, а саме: накладну № 25/03-1 від 25.03.08 року за якою її чоловік - ОСОБА_9 , як приватний підприємець поставляє ТзОВ «Гостина» 208 крісел на суму 27 040 гривень та 40 столів на суму 11 800 гривень. На підставі даного підробленого офіційного документа, ОСОБА_7 з розрахункового рахунку ТзОВ «Гостина» переказала грошові кошти двома банківськими платежами на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 відкритий у філії акціонерного банку «Південний» суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_9 в сумі 20 000 гривень 14 грудня 2010 року та 8500 гривень 20 грудня 2010 року і в такий спосіб вчинила розтрату чужого майна ТзОВ «Гостина» на суму 28 500 гривень.
За вказаним фактом ОСОБА_7 повідомлено про підозру ч.1 ст.191 КК України. ( у редакції 2001 р.)
На початку 2012 року, ОСОБА_7 , перебувала засновником Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСТИНА», згідно протоколу № 1 рішення Загальних зборів Засновників про створення Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСТИНА» від 15 серпня 2007 року із співвідношенням 50% голосів. В лютому 2012 року, ОСОБА_7 порушуючи вимоги ст.ст.97,98 Цивільного кодексу України, за якими регулюється питання управлінням та загальних зборів учасників товариства та ч.ч.1, 2 ст.60 Закону України «Про господарські товариства», де передбачено, що загальні збори учасників товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, що передбачено ст.88 Цивільного кодексу України та цю норму встановлено вимогами у статуті товариства. ОСОБА_7 свідомо порушуючи: п.6.1 Статуту ТзОВ «Гостина», де зазначено, що вищим органом товариства є Загальні Збори Учасників, що складаються з учасників Товариства; п.6.2 Статуту ТзОВ «Гостина» - згідно якого Учасники Товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді (капіталі) Товариства; п. 6.3 Статуту ТзОВ «ГОСТИНА» де врегульовано, що Збори часників Товариства обирають Голову Загальних Зборів Учасників Товариства ; п.6.5 Статуту ТзОВ «ГОСТИНА» де зазначено, що Загальні Збори Учасників Товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники Учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів; п.6.7. Статуту ТзОВ «Гостина» де відображено, що про проведення Загальних Зборів Учасників Товариства та порядок денний Учасники повідомляються не пізніше, ніж за 30 днів до їх проведення. В лютому 2012 року, точна і час в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7 , маючи умисел на здобуття посади директора ТзОВ «Гостина» у незаконний спосіб, з метою повного контролю над фінансово-господарською діяльністю товариства, всупереч волі іншого засновника ТзОВ «ГОСТИНА» ОСОБА_4 , за допомогою комп'ютерно-копіювальної техніки, за місцем проживання у АДРЕСА_1 , склала завідомо підроблений документ протокол №1 Загальних зборів Засновників про зміну директора Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСТИНА» від 23 лютого 2012 року, згідно якого її обрано директором ТзОВ «Гостина», при цьому ОСОБА_7 діяла повторно і завідомо знала, що даний документ ОСОБА_4 не погоджував та не підписував. Виготовлений протокол №1 Загальних зборів Засновників про зміну директора Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСТИНА» від 23 лютого 2012 року призвів до юридичних наслідків, зміни керівництва юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Гостина».
За вказаним фактом ОСОБА_7 повідомлено про підозру ч.3 ст.358 КК України (у редакції 2011 р.).
23 лютого 2012 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 завідомо знаючи, що рішення про обрання її керівником ТзОВ «Гостина» загальними зборами учасників товариства не приймалось, тобто це рішення є підробленим офіційним документом, подала його у відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичних та фізичних осіб Бродівської районної державної адміністрації Львівської області за адресою м.Броди, Площа Ринок, 1 із реєстраційною карткою на внесення змін до відомостей про юридичну особу , які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про зміну керівництва ТзОВ «Гостина», неправдиво вказавши себе директором ТзОВ «ГОСТИНА», що призвело до юридичних наслідків, внесення змін у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника ТзОВ «Гостина».
За вказаним фактом ОСОБА_7 повідомлено про підозру ч.4 ст.358 КК України (у редакції 2011 р.).
ОСОБА_7 в середині літа 2012 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 та у приміщенні офісу, що знаходився у підвальному приміщенні цього ж будинку, маючи прямий умисел на складання завідомо недостовірних документів, який би надавав право ТзОВ «Гостина» незаконно отримувати грошові кошти від фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_4 . ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний намір з допомогою повноважень директора ТзОВ «Гостина», відповідно до підробленого протоколу №1 Загальних зборів Засновників про зміну директора Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостина» від 23 лютого 2012 року, з використанням компютерно-копіювальної техніки, в період з 31 липня 2012 року до 31 жовтня 2014 року, складала завідомо недостовірні документи, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 7/07/1-1М за 2012 - 2014 роки, шляхом внесення у ці акти завідомо недостовірні відомостей. ОСОБА_7 у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) вказала недостовірну суму цивільно-правових зобов'язань ФОП ОСОБА_4 щодо ТзОВ «Гостина» в розмірі 3000 гривень, завідомо знаючи, що згідно п.3.1 договору оренди майна та обладнання № 03/1-1М від 01 січня 2012 року, розмір орендної плати становить 2165 гривень. Крім того, ОСОБА_7 завідомо знаючи, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписувалась і не погоджувались фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 самостійно виготовляла їх та засвідчувала своїми підписами та печаткою ТзОВ «Гостина». Виготовлені та підписані акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» були первинним документами і були підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, тобто посвідчували певні факти, що мали юридичне значення і надавали право щомісячного перерахування грошових коштів з розрахункових рахунків фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на розрахункові рахунки ТзОВ «Гостина» в сумі 3000 гривень.
За вказаним фактом ОСОБА_7 повідомлено про підозру ч.3 ст.358 КК України (у редакції 2011 р.)
Влітку 2012 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7 сформувала план на тривале незаконне отримання грошових коштів в інтересах ТзОВ «Віола», яке заснувала спільно із своїм чоловіком ОСОБА_9 . ОСОБА_7 мала прямий умисел на складання завідомо недостовірних документів та діяла за попередньою змовою із ОСОБА_11 , яка 12 березня 2012 року, згідно наказу № 12/03-1к була призначена директором ТзОВ «Віола», тобто із службовою особою. ОСОБА_7 , з використанням компютерно-копіювальної техніки, за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 та у приміщенні офісу у цьому ж будинку, використовуючи цивільно-правовий документ - договір про надання послуг № 25/06-1П від 25.06.2012 року в період з червня 2012 року до червня 2014 року, складала завідомо недостовірні документи, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). ОСОБА_7 достовірно знала, що послуги надані ТзОВ «Віола» для ФОП ОСОБА_4 по обслуговуванні банкетів ОСОБА_4 не приймались, якість наданих послуг не перевірялась, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписувалась і не погоджувались фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 , а підписані лише директором ТзОВ «Віола» ОСОБА_11 . З метою надання актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) реквізитів необхідних для документів, ОСОБА_7 скріпила ці документи печатками ТзОВ «Віола» та печаткою фізичної особи підприємця ОСОБА_4 з відміткою «для документів». Виготовлені та підписані акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» були первинним документами і були підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, тобто посвідчували певні факти, що мали юридичне значення і надавали право перерахування грошових коштів з розрахункових рахунків фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на розрахункові рахунки ТзОВ «Віола».
Також, навесні 2013 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7 продовжуючи реалізацію завчасно продуманого наміру спрямованого на тривале незаконне отримання грошових коштів в інтересах ТзОВ «Віола» та діючи за попередньою змовою із ОСОБА_11 , службовою особою - директором ТзОВ «Віола». ОСОБА_7 , з використанням компютерно-копіювальної техніки, за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 та у приміщенні офісу у цьому ж будинку, використовуючи цивільно-правовий документ - договір про надання послуг № 01/04-1П від 01.0.2013 року в період з 2013 року до 30 вересня 2014 року складала завідомо недостовірні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). ОСОБА_7 достовірно знала, що послуги надані ТзОВ «Віола» для ФОП ОСОБА_4 по обслуговуванні торгового залу, прибиранні торгового залу та прилеглої території і митті посуду ОСОБА_4 не приймались, якість наданих послуг не перевірялась, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписувалась і не погоджувались фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 , а підписані лише директором ТзОВ «Віола» ОСОБА_11 .. З метою надання актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) реквізитів необхідних для документів ОСОБА_7 скріпила ці документи печатками ТзОВ «Віола» та печаткою фізичної особи підприємця ОСОБА_4 з відміткою «для документів». Виготовлені та підписані акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» були первинним документами і були підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, тобто посвідчували певні факти, що мали юридичне значення і надавали право перерахування грошових коштів з розрахункових рахунків фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на розрахункові рахунки ТзОВ «Віола».
За вказаним фактом ОСОБА_7 повідомлено про підозру ст.ст. 28 ч.2, 366 ч.1 КК України.( у редакції 2014 року)
21 листопада 2016 року ОСОБА_7 використовуючи незаконно отриманні повноваження директора ТзОВ «Гостина», діючи від імені товариства, яке очолювала протиправно, керуючись корисливими спонуканнями, з використанням компютерно-копіювальну техніки склала завідомо недостовірний документ, а саме - «додаткову угоду № 3від 21 листопада 2016 року до договору оренди майна та обладнання № 03/1-1М» від 03 січня 2012 року. В даному документі ОСОБА_7 самостійно, без обговорення та іншої сторони - фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_4 змінила розмір орендної плати за майно та обладнання. Зміни договору, передбачали встановлення розміру орендної плати у у розмірі 3800 гривень. ОСОБА_7 завідомо знаючи, що цей документ ОСОБА_4 не погоджував і не підписував засвідчила його своїм підписом від імені директора ТзОВ «Гостина» та печаткою ТзОВ «Гостина». Даний документ призвів до юридичних наслідків, а саме збільшення розміру орендної плати фізичної особи підприємця ОСОБА_4 перед ТзОВ «Гостина».
За вказаним фактом ОСОБА_7 повідомлено про підозру ч.3 ст.358 КК України (у редакції 2016 р.).
ОСОБА_7 знаючи, що відповідно до ст..32 Господарського кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів. Незважаючи на це, 11 жовтня 2018 року вона діючи з корисливих мотивів від імені ТзОВ «Гостина», використовуючи при цьому незаконно отриманні повноваження директора цього товариства, подала до господарського суду Львівської області за адресою м.Львів, вулиця Личаківська, 128, позовну заяву про розірвання договору оренди та сплати орендної плати з фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_4 , якого залучила як відповідача. ОСОБА_7 завідомо знала про недостовірність офіційного документа - «додаткової угоди № 3 до договору оренди майна та обладнання № 03/1-1M від 03 січня 2012 р.» від 21 листопада 2016 року і усвідомлювала, що цей недостовірний документ у господарському суді Львівської області відповідно до ст.32 Господарського кодексу України може послужити письмовим доказом. ОСОБА_7 бажаючи отримання грошових коштів від ФОП ОСОБА_4 у незаконний спосіб, шляхом введення в оману суддів господарського суду Львівської області, подала у копії «додаткової угоди № 3 до договору оренди майна та обладнання № 03/1-1M від 03 січня 2012 р.» від 21 листопада 2016 року, укладеного між ТзОВ «Гостина» та ФОП ОСОБА_4 від 21 листопада 2016 року, засвідчивши достовірність оригіналу цього документа своїм підписом та печаткою ТзОВ «Гостина». Позовна заява ОСОБА_7 , як директора ТзОВ «Гостина» про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати із додатками призвела до юридичних наслідків - відкриття господарським судом Львівської області 16 жовтня 2018 року господарської справи № 914/1914/18 та розгляду в судовому засідання Львівського господарського суду як письмового доказу «додаткової угоди № 3 до договору оренди майна та обладнання № 03/1-1M від 03 січня 2012 р.» від 21 листопада 2016 року.
За вказаним фактом ОСОБА_7 повідомлено про підозру ч.2 ст.384 КК України.( у редакції від 03.10.2017 року)
Заявлене клопотання захисник та обвинувачена підтримали, просять суд його задоволити.
Прокурор не заперечив проти задоволення заявленого клопотання, вважає, що кримінальне провадження відносно обвинуваченої може бути закрито та звільнено обвинувачену ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності за статтями ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України, в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України строк притягнення до кримінальної відповідальності не закінчився. Також представив суду вимогу, що в період досудового слідства та протягом розгляду справи судом, ОСОБА_7 інших кримінальних правопорушень не вчинила, в розшуку не перебувала, не ухилялась від слідства та суду.
Потерпілий ОСОБА_4 та його представники ОСОБА_6 , ОСОБА_5 не заперечили щодо задоволення заявленого клопотання, оскільки дійсно спливли строки притягнення до кримінальної відповідальності за рядом статей, та є наявні законні підстави.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження щодо заявленого клопотання обвинуваченою та її захисником, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що таке підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК).
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).
Відповідно до п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Аналогічна норма закріплена у статті 62 Конституції України, відповідно до частини першої якої передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Тобто встановлювати вину особи можна виключно в обвинувальному вироку суду.
У справі «Грабчук проти України» Європейський суд з прав людини визнав порушення ч. 2 ст. 6 (презумпція невинуватості) та наголосив, що при закритті провадження у суді за строками давності суд не повинен висловлюватись у термінах, які не залишають сумніву щодо погляду на те, що заявниця вчинила злочин. Зокрема, у рішенні від 4 грудня 2000 року слідчий використав слова: «в діях [заявниця] є склад злочину» та «моменту, коли [заявниця] вчинила злочин», а суд зазначив, що в діяннях заявниці «вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 167 КК України. Такі твердження суперечать презумпції невинуватості, а тому дії українського суду ЄСПЛ визнав такими, що порушують Конвенцію з прав людини.
У відповідності до вимог частини четвертої статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною першою статті 285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною другою статті 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно вимог статті 12 КК України убачається, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини ці зміни були внесені до КК від 22.11.2018 року.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, що подія кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , мала місце:
Частина 1 ст.358 КК України (у редакції 2011 р.) - обмеження волі на строк до трьох років,
Частина 3 ст.358 КК України (у редакції 2016 р.) - обмеження волі на строк до двох років,
Частина 4 ст.358 КК України (у редакції 2011 р.) - обмеженням волі на строк до двох років,
Частина 1 ст. 191 КК України (у редакції 2001 р.) - позбавлення волі на строк до чотирьох років,
Частина 1 ст.366 КК України (у редакції 2014 р.) - обмеженням волі на строк до трьох років,
Частина 2 ст.384 КК України (у редакції від 03.10.2017 р.) - позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Згідно ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули такі строки:
три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Як встановлено судом, що строки давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України закінчились, обвинувачена не заперечує проти звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо неї, а обставини щодо вчинення обвинуваченою протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості чи ухилення обвинуваченої від слідства або суду не виявлено.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_7 в період з 2008 року до 25 лютого 2025 року до кримінальної відповідальності не притягувалась.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, оскільки з дня вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень закінчились строки давності, їх перебіг не зупинявся і не переривався, що є підставою для звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінальних проваджень, на що ОСОБА_7 надала свою згоду, у зв'язку із чим клопотання сторони захисту підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 284, 286, 288, 369, 372, 376 КПК України, суд,-
клопотання захисника ОСОБА_8 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України на підставі статті 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження № 12018140040003091 від 13.11.2018 за ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України щодо ОСОБА_7 - закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1