Справа № 127/1481/25
Провадження № 3/127/312/25
25 лютого 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області Національної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 125, 122-4 КУпАП,
В справі №127/1481/25 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №216566 від 09.01.2025 р., 23.07.2024 р. о 17 год. 10 хв. м. Вінниця, вул. Київська, 169 водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ мотоциклом реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП, самовільно залишив місце пригоди, до якої був причетний, чим порушив п. 2.10.а. Правил дорожнього руху.
В справі №127/1487/25 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №216571 від 09.01.2025 р., 23.07.2024 р. о 17 год. 10 хв. м. Вінниця, вул. Київська, 169 водій ОСОБА_1 керував мотоциклом Senke sk250-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,в житловій (пішохідній) зоні із швидкістю 29,7 - 32,0 км/год. при дозволеній швидкості 20 км/год., чим порушив п. 12.5 Правил дорожнього руху України - порушення швидкісного режиму в житлових і пішохідних зонах.
Керуючись ст. 36 КУпАП, справи №127/1481/25 за ст. 122-4 КУпАП та №127/1487/25 за ст. 125 КУпАП відносно ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження з присвоєнням об'єднаній справі №127/1481/25.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав. Суду пояснив, що 23.07.2024 р. їхав в дворі будинку по вул. Київська. 162 в м. Вінниці з невеликою швидкістю приблизно 10 км/год. на мотоциклі Senke sk250-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Праворуч були щільно припарковані автомобілі. Раптово між припаркованими автомобілями вибігла малолітня дівчинка як згодом з'ясувалось ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , водій загальмував і зупинився, але вона вдарилась в переднє колесо мотоцикла. В дворі знаходилась сусідка по будинку цієї дівчинки, яка стала лаятись на ОСОБА_1 і забрала дівчинку додому. ОСОБА_1 біля 10 хв. залишався на місці пригоди. Батьки чи інші родичі потерпілої дівчинки до нього так і не вийшли. Жінки, які були на вулиці, на його запитання відповіли про те, що не мають претензій щодо події, що сталася, до ОСОБА_1 . Тоді ОСОБА_1 завів мотоцикл і продовжив рух додому. Вважає, що місце ДТП самовільно не залишав та не вчиняв правопорушення за ст. 125 КУпАП, тому що рухався із дозволеною швидкістю.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 ,дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення за ст. ст. 125, 122-4 КУпАП.
Згідно з постановою від 10.12.2024 р. слідчого Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020010001298 від 23.07.2024, закрито у зв'язку з відсутністю в діях неповнолітнього водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно з частиною 3 висновку судової інженерно-транспортної експертизи Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/102-24/23198-ІТ від 05.12.2024 водій мотоцикла Senke sk250-6 рухався із швидкістю, яка не перевищує максимально допустиму для руху в межах дворової території і в момент виникнення небезпеки не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом виконання п. п. 12.3, 12.5 Правил дорожнього руху. Тому можливо стверджувати, що в заданій дорожній ситуації при вказаних в постанові про призначення експертизи та містяться в матеріалах кримінального провадження комплексі технічних величин, в діях водія мотоцикла Senke sk250-6 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.5 Правил дорожнього руху. Оскільки встановлено, що водій мотоцикла Senke sk250-6 ОСОБА_1 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. п. 12.3, 12.5 ПДР України, тому невідповідність дій вимогам п. 12.5 ПДР України з технічної точки зору не перебуває у причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини висновку в заданій дорожній ситуації водій мотоцикла Senke sk250-6 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 12.3, 12.5 Правил дорожнього руху, зміст яких викладений у дослідницькій частині.
Оцінка дій пішохода в дорожньо-транспортній ситуації, що досліджується, не потребує застосування спеціальних технічних знань, а тому може бути зроблена слідчим або судом самостійно відповідно до вимог розділу «Обов'язки і права пішохода» Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини висновку в заданій дорожній ситуації при вказаних в постанові про призначення експертизи комплексі вихідних даних водій мотоцикла Senke sk250-6 ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання п. п. 12.3, 12.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини висновку в заданій дорожній ситуації при вказаних в постанові про призначення експертизи комплексі вихідних даних в діях водія мотоцикла Senke sk250-6 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.5 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору не перебувають у причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
В справі №127/1487/25 в протоколі серії ЕПР1 №216571від 09.01.2025 зазначено про порушення ОСОБА_1 п. 12.5 ПДР - порушення швидкісного режиму в житлових і пішохідних зонах.
Згідно з п. 12.5 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. У житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год.
Обставина про порушення водієм мотоцикла Senke sk250-6 ОСОБА_1 швидкісного режиму в житловій зоні за адресою : м. Вінниця, вул. Київська, 162, спростовується п. 3 мотивувальної частини висновку судової інженерно-транспортної експертизи Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ -19/102-24/23 від 05.12.2024 про те, що водій мотоцикла Senke sk250-6 рухався із швидкістю, яка не перевищує максимально допустиму для руху в межах дворової території.
В матеріалах справи №127/1481/25 відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП відсутні належні та допустимі докази вчинення ним правопорушення. В протоколі допиту від 30.07.2024 р. ОСОБА_1 зазначає про те, що через дворову територію будинку №162 по вул. Київській у м. Вінниці рухався по середині проїзної частини із швидкістю приблизно 10 км/год. В подальшому на відстані приблизно 1 м від задньої частини припаркованого автомобіля побачив як по проїзній частині справа-наліво по напрямку руху мотоцикла в темпі бігу перетинає проїзну частину малолітня дитина. ОСОБА_1 застосував екстрене гальмування і коли мотоцикл повністю зупинився, то в цей час дитина набігла на переднє колесо в районі вилки, внаслідок чого колесо мотоциклу вивернулось ліворуч, а сам мотоцикл нахилився в сторону, і для того, щоб він не впав ОСОБА_1 виставив свою ногу і втримав його на місці. Як саме дитина набігла на мотоцикл вказати не може. В подальшому на місце підбігла жінка до дитини, яка лежала і плакала, взяла її на руки і дитина перестала плакати. Вказана жінка відійшла в сторону до дитячого майданчика. ОСОБА_1 зняв шолом, відвів мотоцикл у ліву сторону та підійшов до жінки, запитав, чи потрібна його допомога. З під'їзду вибіг незнайомий чоловік і почав кричати на ОСОБА_1 . ОСОБА_1 побачив, що поряд йшов знайомий ОСОБА_3 і покликав його. Далі ОСОБА_1 зателефонував своєму батькові, повідомив про таку ситуацію. Батько запитав, чи є до нього (сина) претензії. ОСОБА_1 запитав у жінок, вони сказали, що ні. Батько сказав йому їхати додому. Після спілкування з батьком до ОСОБА_1 підійшла незнайома жінка та сфотографувала номера мотоциклу. ОСОБА_1 сів на мотоцикл і спокійно поїхав додому.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Постанова Верховного суду України від 10.07.2020 року. Справа № 420/647/19).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.03.2019 у справі №199/7360/17(2-а/199/252/17).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів керування мотоциклом водієм ОСОБА_1 по дворовій зоні з перевищенням швидкості 20 км/год. та залишення місця дорожньо-транспортної пригоди. Після винесення постанови про закриття кримінального провадження від 10.12.2024 р. працівниками Управління патрульної поліції не було складено відносно ОСОБА_1 протоколу про вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, а його дії кваліфіковано як порушення ст. 125 КУпАП.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ч. 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Керуючись принципом презумпції невинуватості, діючому в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Керуючись положеннями ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суд виходить з того, що як і у кримінальному провадженні, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання належить вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Оцінюючи надані в справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному дослідженні, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень за ст. ст. 125, 122-4 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 125, 122-4, п. 1 ст. 247, 283, 284 КУпАП,
Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення за ст. ст. 125, 122-4 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляція протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя