Справа № 130/2724/24
Провадження №2/145/209/2025
"26" лютого 2025 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Копилової Л. В. ,
за участю секретаря Мигдальської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Жмеринської міської ради,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Жмеринської міської ради. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що вони з відповідачкою є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З весни 2018 року вони проживали спільно з позивачкою, однак вона покинула дітей на нього та на його батьків і поїхала проживати до Польщі. Там вона проживає з іншим чоловіком, однак добровільно конфлікт щодо визначення місця проживання малолітніх дітей вони не можуть врегулювати.
У зв'язку з наведеним просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним.
При розгляді справи позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та просили суд їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 на розгляд справи до суду не з'явилася, надавши суду заяву, в якій просила суд розглядати справу в її відсутність. Проти задоволення позовних вимог не заперечувала, так як вона проживає в республіці Польща.
Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Жмеринської міської ради Лавріненко Ю.В. на розгляд справи до суду не з'явився, надавши письмову заяву про розгляд справи в його відсутність, в якій просив задовольнити позовну заяву та врахувати висновок органу опіки та піклування.
Суд, заслухавши відповідача, його представника, свідків, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки виконавчого комітету Браїлівського старостинського округу від 27 серпня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом зі своїм батьком ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Браїлівського закладу дошкільної освіти №2 «Веселка» Свирида Вероніка Ігорівна та ОСОБА_4 відвідують вказаний заклад, дітей до садочку приводить та забирає один батько, турбується про них, займається їх вихованням. Водночас мати - ОСОБА_2 контакту із закладом не підтримує, життям дітей не цікавиться, з вихователями не спілкується, батьківські збори не відвідує.
Як вбачається з інформації Жмеринського медичного центру від 02 вересня 2024 року до закладу неодноразово звертався ОСОБА_1 за медичною допомогою для дітей.
Позивач ОСОБА_1 за місцем свого проживання характеризується позитивно.
17 серпня 2024 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до органу опіки та піклування із заявою, в якій відмовилася від своїх материнських прав відносно дітей.
Згідно висновку органу опіки та піклування Жмеринської міської ради від 11 грудня 2024 року орган опіки та піклування вважає за доцільним визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , оскільки їх мати покинула дітей, їх доглядом, вихованням та утриманням не займається. На даний час вона виїхала за кордон до Польщі, де проживає разом з новим чоловіком. Вона відмовляється забирати дітей до себе, про що повідомила органу опіки та піклування.
Допитана судом свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що є матір'ю позивача. Влітку 2024 року відповідачка ОСОБА_2 покинула дітей у них вдома і відмовилася від своїх малолітніх дітей. За дітьми доглядає лише її син, він самостійно їх виховує, утримує та забезпечує матеріально.
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що відповідачка покинула малолітніх дітей на чоловіка та його батьків, їх вихованням та життям не цікавиться взагалі. Позивач з допомогою батьків самостійно виховує дітей, піклується про їх здоров'я та розвиток, контролює відвідування садочку, забезпечує усім необхідним матеріально.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини 2,3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
За положеннями ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно з частинами 4,5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».
У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (див., наприклад у судових рішеннях ВС у справах № 199/8873/20, 466/1017/20, 753/8495/22 тощо).
Приймаючи рішення про визначення місця проживання малолітніх дітей, суд враховує вік дітей, їх тривале фактичне проживання з батьком, фінансове забезпечення дітей, пов'язане з їх вихованням та утриманням, саме позивачем, ставлення дітей до матері, а також те, що відповідачка не сплачує аліменти на дітей, відсутність доказів того, що вона приймає участь у їх вихованні та забезпеченні, її фактичне проживання поза межами країни, що нею неодноразова було підтверджено у її заявах, а також висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дітей з батьком.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що проживання дітей з батьком відповідає їх якнайкращим інтересам.
При цьому суд зауважує, що визначення місця проживання дітей з батьком не впливає на їх взаємовідносини з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263 - 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 березня 2025 року.
Суддя Копилова Л. В.