Справа № 136/397/25
провадження № 1-кп/136/37/25
04 березня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025020060000008 від 07.01.2025, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Попівка Липовецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта неповна загальна середня, непрацюючого, в силу ст.89 КК України не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
з боку обвинувачення
прокурора ОСОБА_4 ,
з боку захисту
обвинуваченого ОСОБА_3 (дистанційно в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
інших учасників кримінального провадження,
потерпілої ОСОБА_6 ,
03.03.2025 на розгляд Липовецького районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 03.03.2025 вказане кримінальне провадження було призначене до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
У підготовчому судовому засіданні учасники кримінального провадження не заперечували щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, клопотань про виклик свідків та витребування доказів не заявляли.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні клопотав про продовження строків застосування раніше обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 08.01.2025 стосовно ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даний час ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування такого запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, строк дії ухвали слідчого судді вичерпує свою дію 07.03.2025, а судовий розгляд даного кримінального провадження ще не розпочато, тому прокурор просив продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід, оскільки застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.
Обвинувачений в судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, мотивуючи тим, що вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень він визнає, не має наміру вчиняти інших кримінальних правопорушень, здійснювати вплив на потерпілу та свідків, чи ухилятись від суду, буде належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Захисник в судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого та вказав на наявність усіх правових підстав для застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, мотивуючи тим, що останній проживає у цивільному шлюбі, отож має міцні соціальні зв'язки та фактори стримуючого характеру.
Потерпіла в підготовчому судовому засіданні не заперечувала щодо застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, вказуючи, що обвинувачений відшкодував їй заподіяну шкоду, претензій морального чи матеріального характеру вона до нього не має.
Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду чи прийняття рішень визначених ст. 314 КПК України, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підсудне Липовецькому районному суду Вінницької області, підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України не має, у зв'язку з цим по даному кримінальному провадження можливо призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
Приймаючи до уваги, що клопотання про виклик свідків стороною обвинувачення та захисту не заявлялось, суд вважає за доцільне в судове засідання викликати сторони обвинувачення, захисту та з метою забезпечення прав обвинуваченого, приймає рішення про його етапування до суду.
Клопотання про витребування речей чи документів від сторін кримінального провадження не надходило.
Суд не вбачає підстав для складання досудової доповіді у даному випадку.
Вирішуючи клопотання ініційоване прокурором щодо продовження раніше застосованого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, суд враховує позиції сторін кримінального провадження, думку потерпілої та виходить з наступного.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючими ознаками - поєднана з проникненням в інше приміщення та вчинена в умовах воєнного стану;
- ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах;
Ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду від 08.01.2025 стосовно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб строком до 07.03.2025.
Підставою для застосування запобіжного заходу послугувала наявність ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: 1) переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на потерпілого, свідків кримінального провадження; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ухвалою Липовецького районного суду від 03.03.2025 кримінальне провадження призначено до судового розгляду, тоді як застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід вичерпує свою дію 07.03.2025, а судовий розгляд не розпочато.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Надаючи оцінку наведеним у клопотанні доводам сторони обвинувачення щодо обґрунтованості підозри, суд враховує усталені позиції Європейського суду з прав людини зокрема висловлені у рішенні від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства», де зазначено, що наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Зі змісту клопотання та обвинувального акту, доводів сторін кримінального провадження наданих у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України.
Окрім цього, питанню обґрунтованості підозри було надано оцінку слідчим суддею при обранні стосовно обвинуваченого запобіжного заходу, питання про яке сторонами кримінального провадження не оскаржувалось.
Суд вважає, що прокурором доведено, що ризики, які стали підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Такими підставами вважати суду є те, що злочини, що інкримінуються ОСОБА_3 , відповідно до приписів ст.12 КК України є відповідно нетяжким злочином (ч.2 ст.309 КК), за який передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років та тяжким злочином (ч.4 ст.185 КК ), за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд приймає до увагу позицію Європейського суду з прав людини, де зазначено, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Отож тяжкість покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, а у разі продовження строку запобіжного заходу з урахуванням і інших факторів.
Суд вважає доведеним стороною обвинувачення ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується вчиненими обвинуваченим під час проведення огляду за місцем його проживання в АДРЕСА_1 , протиправними діями щодо знищення речових доказів 07.01.2025 в грубці пічного опалення, житлового будинку, а саме гаманця потерпілої ОСОБА_6 , в яких зберігались викрадені підозрюваним грошові кошти, оскільки ключевим є саме вчинення таких умисних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілу та свідків, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.
Ураховуючи те, що судовий розгляд взагалі ще не розпочато, незважаючи на те, що потерпіла в судовому засіданні підтвердила, що не має претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого, утім ризик впливу на свідків існує.
Щодо ризику можливого вчинення інших кримінальних правопорушень, то вказана обставина підтверджується тим, що ОСОБА_7 , раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі відбував покарання в установах виконання покарань України, зокрема: 22.03.2001 Іллінецьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України до відбуття покарання 4 роки позбавлення волі додаткове покарання конфіскація майна, звільнений по ст. 53 КК України від відбування умовно-достроково; 15.11.2004 Липовецьким районним судом Вінницької області за ст. 395, ч. З ст. 187, ст. 69, ст. 70, ст. 72 КК України до відбуття покарання у вигляді 6 років позбавлення волі додаткове покарання конфіскація майна, звільнений 23.11.2009; 20.11.2013 Іллінецьким районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 122 КК України до відбуття покарання 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільнений на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки.
У даному випадку, хоча й у встановленому законом порядку, згідно ст. 89 КК України, ОСОБА_3 вважається не судимий, однакнаявність досвіду притягнення до кримінальної відповідальності та вчинення повторно умисних злочинів, у тому числі проти власності, навіть з урахування строків давності вчинення таких кримінальних правопорушень може бути свідченням того, що особа не робить належних висновків, а страх перед покаранням, важкість покарання, яке йому може бути призначене у разі визнання винуватим в інкримінованих злочинах за сукупністю у виді позбавлення волі, у співставленні можливих негативних для нього наслідків, обставин вчинених ним кримінальних правопорушень може вчинити спроби, які йому інкримінуються.
Суд враховує дані, що характеризують ОСОБА_3 як особу.
Так, ОСОБА_3 проживає у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 , у житловому будинку власником якого являється ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 за вказаною адресою зареєстрована, тоді як ОСОБА_3 проживає там з 23.08.2016 по теперішній час без реєстрації.
Згідно довідки органу місцевого самоврядування, ОСОБА_3 систематично зловживає алкоголем, безробітний, інші компрометуючі матеріали відсутні.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 неповнолітніх дітей чи інших утриманців не має, офіційно не працює, не має у власності рухомого чи нерухомого майна.
Надаючи оцінку доводам захисника стосовно того, що обвинувачений має постійне місце проживання, визнав свою вину, домовився із потерпілою та відшкодував шкоду не є достатньою підставою для застосування щодо обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки зазначені обставини існували на час інкримінованих дій, однак, вони не стали для нього стримуючим фактором. Зрештою існуючі соціальні зв'язки ОСОБА_3 є недостатніми для того, щоб гарантувати його належну процесуальну поведінку, а доказів того, що у обвинуваченого сталися суттєві зміни у соціальних зв'язках чи виникли інші обставини, які б доводили те, що заявлені раніше ризики зменшилися, до суду не надано.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тому суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки, на переконання суду наразі жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам, які хоч і зменшились, утім продовжують існувати та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому строк дії запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.
Оскільки перед судом заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу, а ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 08.01.2025 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк дії покладених на підозрюваного обов'язків.
З урахуванням зазначеного суд задовольняє клопотання прокурора.
Керуючись ст. 131, 199, 314, 372 КПК України, суд,
Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України, - призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.03.2025 о 15:30 годині в приміщенні Липовецького районного суду Вінницької області за адресою: Вінницька область, м. Липовець, вул. Шевченка 1, в залі суду № 1.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Визначити строк дії ухвали суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 застосування запобіжного заходу тривалістю до 02.05.2025
Відповідно до ст. 194 КПК України продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків, відповідно до ухвали слідчого судді від 08.01.2025 на строк дії даної ухвали, а також залишити можливість внесення застави у визначеному слідчим суддю розмірі.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
Етапувати обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із Державної установи Вінницька установа виконання покарань (№ 1) у судове засідання Липовецького районного суду Вінницької області, яке призначене 12.03.2025 о 15:30 годині у Липовецькому районному суді Вінницької області за адресою: вул. Шевченка, буд. 1, м. Липовець, Вінницька області.
Копію даної ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для забезпечення її виконання.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Вінницького апеляційного суду, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя ОСОБА_10