Справа № 129/1758/24
Провадження по справі № 2/129/155/2025
"24" лютого 2025 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі головуючої судді Бондар О.В.,
без участі сторін та їх представників розглянув у судовому засіданні в місті Гайсині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
установив:
23.05.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану під час дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 71621,15 грн. у зв'язку із пошкодженням належного позивачу автомобіля «Renault Kango», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також просить стягнути завдану йому моральну шкоду, яку оцінив в розмірі 20 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на такі обставини. ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить транспортний засіб «Renault Kango», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 28.11.2023 р. о 17:50 год. на автодорозі М-30 в межах с.Косанове Гайсинського району Вінницької області по вул. І.Богуна водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_3 перед початком виїзду на головну дорогу не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого допустив зіткнення автомобіля «Renault» НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 , що рухався по головній дорозі, після дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 не увімкнув аварійну сигналізацію і не встановив знак аварійної зупинки відповідно до вимог п.9.10 цих Правил, внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п.10.1, 2.10 (б) ПДР транспортні засоби отримали технічні та механічні пошкодження. 21.02.2024 р. постановою Гайсинського районного суду Вінницької області (набрала законної сили 04.03.2024 р.) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була, тому Моторне (транспортне) страхове бюро України 09.04.2024 р. виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 96210,73 грн.; відповідно до висновку експерта №54E-04/2024 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 08.05.2024 р. вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу «Renault Kango», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП складає 315827,50 грн.; відповідно до висновку експерта №56E-05/2024 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 15.05.2024 р. вартість транспортного засобу «Renault Kango», реєстраційний номер НОМЕР_1 в пошкодженому стані на момент проведення експертизи становить 128753,48 грн.; розмір майнової шкоди, завданої позивачу становить 187074,02 грн. (315827,50 грн.-128753,48 грн.) як різниця вартості автомобіля в справному та пошкодженому стані, оскільки автомобіль в пошкодженому стані залишився у власника. Моторне (транспортне) страхове бюро України 09.04.2024 р. виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 96210,73 грн. з розрахунку збитків в сумі 115452,87 грн. за мінусом ПДВ 19242,15 грн. відповідно до звіту № 23-559 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 23.12.2023 р.; таким чином, невідшкодованими залишилися матеріальні збитки в розмірі 71621,15 грн. (187074,02 грн. - 115452,87 грн.).
Також позивач зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральної шкоди, яка ним оцінюються в сумі 20 000 грн., що виявилася у душевних стражданнях та хвилюваннях через ДТП та її наслідків, понад п'ять місяців у позивача порушено нормальні робочі зв'язки, відсутність автомобіля створювало напругу та нервозність у відносинах з партнерами, оскільки автомобіль ОСОБА_1 використовувався для здійснення підприємницької діяльності; також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Ухвалою судді від 24.05.2024 р. відкрито провадження по справі, вирішено розглядати позов у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін 18.07.2024 р., надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк відзиву до суду не надходило.
18.07.2024 р. та 28.10.2024 р. судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача Луценка О.І.
Ухвалою суду від 28.10.2025 р. за клопотанням представника позивача витребувано докази.
28.11.2024 р. до суду представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву без додатків, в якому вимоги позову не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити.
11.12.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якому просив позовні вимоги задовільнити, залишити без розгляду відзив, як поданий поза строком, встановленим судом.
Представник позивача просив розгляд справи провести у його відсутність, вимоги позову задовільнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник повторно в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з огляду на його безпідставність; крім того, це повторна неявка відповідача в судове засідання, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд з'ясував позиції сторін, дослідив матеріали справи, оцінив докази в їх сукупності, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з таких міркувань.
Під час розгляду справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п.1.4 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України суд вирішив справу за наявними у ній матеріалами, оскільки відзив представником відповідача був наданий до суду поза межами встановленого судом строку без поважних причин.
ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить транспортний засіб «Renault Kango», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 28.11.2023 р. о 17:50 год. на автодорозі М-30 в межах с.Косанове Гайсинського району Вінницької області по вул. І.Богуна водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_3 перед початком виїзду на головну дорогу не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого допустив зіткнення автомобіля «Renault» НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 , що рухався по головній дорозі, після дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 не увімкнув аварійну сигналізацію і не встановив знак аварійної зупинки відповідно до вимог п.9.10 цих Правил, внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п.10.1, 2.10 (б) ПДР транспортні засоби отримали технічні та механічні пошкодження.
21.02.2024 р. постановою Гайсинського районного суду Вінницької області (набрала законної сили 04.03.2024 р.) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була, тому Моторне (транспортне) страхове бюро України 09.04.2024 р. виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 96210,73 грн.; відповідно до висновку експерта №54E-04/2024 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 08.05.2024 р. вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу «Renault Kango», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП складає 315827,50 грн.; відповідно до висновку експерта №56E-05/2024 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 15.05.2024 р. вартість транспортного засобу «Renault Kango», реєстраційний номер НОМЕР_1 в пошкодженому стані на момент проведення експертизи становить 128753,48 грн.; розмір майнової шкоди, завданої позивачу становить 187074,02 грн. (315827,50 грн.-128753,48 грн.) як різниця вартості автомобіля в справному та пошкодженому стані, оскільки автомобіль в пошкодженому стані залишився у власника.
Моторне (транспортне) страхове бюро України 09.04.2024 р. виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 96210,73 грн. з розрахунку збитків в сумі 115452,87 грн. за мінусом ПДВ 19242,15 грн. відповідно до звіту № 23-559 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 23.12.2023 р.; таким чином, невідшкодованими залишилися матеріальні збитки в розмірі 71621,15 грн. (187074,02 грн. - 115452,87 грн.).
Оскільки, винними діями відповідача ОСОБА_2 , встановленими постановою Гайсинського районного суду від 28.11.2023 р., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 28.11.2023 р. о 17:50 год. на автодорозі М-30 в межах АДРЕСА_1 з участю належного ОСОБА_1 автомобіля «Renault Kango», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди, яка залишилася невідшкодованою, в розмірі 71621,15 грн., зазначена шкода повинна бути відшкодована в повному обсязі відповідачем, як особою, яка її завдала, то необхідно стягнути з відповідача на користь позивача зазначену матеріальну шкоду повністю.
Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, що виразилася у душевних стражданнях та хвилюваннях через ДТП та її наслідки, зокрема у зв'язку із значним пошкодженням та неможливістю у зв'язку з цим використання його автомобіля було завдано шкоди його підприємницькій діяльності, порушено встановлений ритм життя, відсутність транспортного засобу призвів до додаткових матеріальних витрат, обмежилась можливість у задоволенні побутових потреб, пов'язаних із пересуванням, як особисто так і членів сім'ї.
Пунктами 9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Оскільки, винними незаконними діями відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, що виразилася у душевних стражданнях та хвилюваннях через ДТП та її наслідки, зокрема понад п'ять місяців у позивача порушено нормальні робочі зв'язки, відсутність автомобіля створювало напругу та нервозність у відносинах з партнерами, оскільки автомобіль ОСОБА_1 використовувався для здійснення підприємницької діяльності, то з урахуванням засад розумності та справедливості суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20000 грн. моральної шкоди, і такий її розмір забезпечить баланс між захистом порушених прав позивача та інтересів відповідача (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Згідно ст. 141 ЦПК України суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати відповідно до ним понесених і документально підтверджених: витрати на правничу допомогу 12000 грн. (а.с.96) та судовий збір в сумі 1211,20 грн. (а.с.1).
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 10-13, 19, 76, 82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, ст. 901-903, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ): матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 71621,15 грн. (сімдесят одна тисяча шістсот двадцять одна гривня), моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок), 13211,20 грн. судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: