Справа №:755/5470/24
Провадження №: 2-о/755/255/24
"03" березня 2025 р. року Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
присяжних - Севериної А.В., Сизорова О.А.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
представника заявника - Воронкової О.І.,
представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, -
25.03.2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, у якій просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановити над ним опіку та призначити заявника його опікуном.
Вимоги заяви мотивовано тим, що заявниця є рідною сестрою ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю 2 групи по психічному розладу безстроково. Психічні розлади у ОСОБА_1 спостерігаються з 2009 року та йому встановлено діагноз: шизофренія параноїдальна, безперервний тип перебігу, виражений апатико-дисоціативний дефект, гаюциноторно-параноїдний синдром. З психічного та фізичного стану ОСОБА_1 зрозуміло, що він страждає на стійкий психічний розлад, внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує медичного нагляду та лікування, постійної сторонньої допомоги і контролю.
Ухвалою суду від 08.04.2024 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами окремого провадження у складі одного судді та двох присяжних, а також залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації і ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 28.05.2024 року доручено Лівобережному київському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити ОСОБА_1 адвоката.
Ухвалою суду від 04.07.2024 року виправлено описку в ухвалі суду від 28.05.2024 року.
Ухвалою суду від 23.07.2024 року у справі призначено проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи, витребувано необхідну для проведення експертизи медичну інформацію та зупинене провадження у справі до отримання висновку експерта.
Ухвалою суду від 19.12.2024 року відновлене провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.
Протокольною ухвалою суду від 03.03.2025 року закрите підготовче провадження у справі та суд перейшов до судового розгляду справи по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник заявника підтримала вимоги заяви з підстав викладених у ній, просить заяву задовольнити і додатково пояснила суду, що ОСОБА_1 є інвалідом з психічного захворювання і вимагає догляду. Заявниця є рідною сестрою ОСОБА_1 , здатна і має змогу бути опікуном свого брата, інших родичів заявниця та її брат не мають.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечує проти задоволення заяви враховуючи висновок судово-психіатричної експертизи та той факт, що заявниця є сестрою ОСОБА_1 , тої її слід призначити опікуном недієздатного.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, об'єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Згідно наявної в матеріалах справи медичної документації та пенсійного посвідчення ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та має діагноз: шизофренія параноїдальна, безперервний тип перебігу, виражений апатико-дисоціативний дефект, гаюциноторно-параноїдний синдром (а.с. 6-8).
За довідкою ГО «Реабілітаційний центр «Європа» від 27.05.2024 року, ОСОБА_1 потребує постійного цілодобового догляду та нагляду психіатра (а.с. 52).
За змістом ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Згідно ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення свої дій та (або) керувати ними.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ст. 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №1475 від 24.10.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на теперішній час страждає на стійкий хронічний психічний розлад: «Шизофренія, параноїдальна форма, виражений апатико-дисоціативний дефект, отяжена зловживання алкоголем та психоактивними речовинами (МКХ-10: F 20.00; F 19.1). За своїм психічним станом не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за своїм психічним станом потребує встановлення над ним опіки. ОСОБА_1 за своїм психічним станом не здатен усвідомлювати заначення своїх дій та керувати ними (а.с. 92-94).
Таким чином, зібрані по справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_1 недієздатним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява в частині заявлених вимог щодо визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним підлягає задоволенню.
При визнанні особи недієздатною суд також виходить із положень ч. 6 ст. 300 ЦПК України, якою передбачено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
В рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України "Про психіатричну допомогу" (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу) від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (абзаци перший, третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-які правочини. Такі дії від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Згідно норм ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Аналізуючи при цьому як норми ЦК України так і ЦПК України у даному питанні, слід дійти висновку, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов'язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому із змісту норм ЦК та ЦПК також убачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобов'язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, та саме на вказаний орган покладається обов'язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров'я, родинні зв'язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов'язки опікуна.
Отже призначення опікуна недієздатній особі, на думку суду, переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена можливості самостійно здійснювати свої права у суспільстві.
Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов'язків та звільнення від повноважень опікуна визначений Главою 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 (далі - Правила).
Згідно ст. 55 ЦК України та п. 1.2 Правил, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
У відповідності до приписів ст. 67 ЦК України та Розділу 4 Правил, опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Статтею 58 ЦК України визначено коло осіб над якими встановлюється опіка, зокрема у ній зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Як передбачено ч. 5 ст. 63 ЦК України, фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів або піклувальників.
Заявляючи вимогу про визнання фізичної особи недієздатною, заявниця просить також призначити її опікуном.
Із матеріалів справи убачається, що заявниця та ОСОБА_1 є рідними братом та сестрою (а.с. 3-5).
Заявниця має належні санітарні умови проживання, задовільний стан здоров'я, за місцем роботи характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої або непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, її донька не проти аби мати була опікуном над своїм рідним братом (а.с. 107-113).
Обмежень, визначених ст. 64 ЦК України щодо призначення заявника опікуном, судом не встановлено.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Статтею 56 ЦК України встановлено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 60 ЦК України передбачено встановлення судом опіки над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначення опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства по захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.
Згідно висновку орг8ану опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.12.2024 року, орган опіки та піклування вважає, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може виконувати опікунські обов'язки та бути опікуном над братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання його недієздатним (а.с. 105-106).
Відповідно до змісту подання органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.01.2025 рокута витягу з протоколу засідання опікунської ради від 17.01.2025 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над її братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання останнього рішенням Дніпровського районного суду м. Києва недієздатною особою. Органом опіки та піклування зокрема враховано інтереси ОСОБА_1 , стосунки між майбутнім опікуном та підопічним, можливість та бажання ОСОБА_3 виконувати обов'язки опікуна над своїм рідним братом (а.с. 102-103, 114-116).
Враховуючи, що заявницяє рідною сестрою ОСОБА_1 , медичних протипоказань щодо призначення її опікуном не має, не знятої чи не погашеної судимості також не має, беручі до уваги, що інших кандидатів в опікуни немає, донька заявниці не заперечують проти призначення її опікуном, наведене в сукупності дає підстави вважати можливим виконання ОСОБА_3 обов'язків опікуна над недієздатним братом, тому суд убачає визначені законом підстави призначити заявника опікуном над її недієздатним братом ОСОБА_1 .
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна підлягає задоволенню в повному обсязі.
В силу положень ч. 5 ст. 300 ЦПК України, рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 294-300, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 39, 41, 55, 56, 58, 60, 62, 63 ЦК України, суд, -
Заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна - задовольнити.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Торез, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - визнати недієздатним.
Встановити над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити його опікуном - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною суд визначає протягом двох років від дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 04.03.2025 року.
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Заінтересована особа - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, бул. Івана Котляревського, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257);
Заінтересована особа/Особа стосовно якої розглянуто справу - ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя -
Присяжні -