Справа № 755/22167/24
"04" березня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
19.12.2024 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд: стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» з відповідача заборгованість за спожиті житлово - комунальні послуги у розмірі 20804,92 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є управителем будинку АДРЕСА_1 , відповідачу на праві приватної власності належить квартира № Б209 за вищевказаною адресою. Позивач зазначає. що відповідачу регулярно надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також надсилаються відповідачу платіжні документи на оплату таких послуг. Позивач вказує, що порушення відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати вартості спожитих житлово - комунальних послуг за період часу з 01.06.2022 року по 01.11.2024 рік, які позивач надавав відповідачу, обумовило виникнення заборгованості у відповідача в загальному розмірі 20804,92 грн.. яка складається з: суми боргу за спожиті житлово - комунальні послуги - 15540,54 грн., збитків від інфляції - 5135,03, 3% річних - 1129,35 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь. На даний час заборгованість не погашена, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 23.12.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Як убачається з матеріалів справи, направлена на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу місця проживання відповідача копія ухвали суду про відкриття провадження у справі повернулась до суду без вручення адресату.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на момент виникнення спірних правовідносинах у даній справі, регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Столичний Комфорт» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно акту приймання - передачі житлового будинку для утримання та експлуатації обслуговування, ТОВ «СІА» передало в управління ТОВ «Столичний Комфорт» будинок АДРЕСА_1 . (а. с. 9зв-10)
Також, між ТОВ «СІА» та ТОВ «Столичний Комфорт» укладено Договір на утримання та технічне обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7-9).
Відповідно до п. 2.4 Договору, Виконавець має право, зокрема, Самостійно та на власний розсуд укладати договори з відповідними спеціалізованими організаціями по наданню комунальних послуг та послуг по санітарно - технічному утриманню Житлового комплексу та прибудинкової території.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово комунальні послуги», управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Постановою КМУ від 05 вересня 2018 року №712 (далі Правила) затверджено правила надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Вказані Правила визначають порядок надання послуги з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що здійснюється управителем на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - договір управління), укладеного відповідно до Законів України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до п. 9 Правил, послуга з управління включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України, № 190 від 27 липня 2018 року затверджено обов'язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Згідно переліку, до таких робіт (послуг) відноситься: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання. Технічне обслуговування ліфтів. Обслуговування систем диспетчеризації. Обслуговування димових та вентиляційних каналів. Технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності). Поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків), та іншого спільного майна багатоквартирного будинку. Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання. Поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності). Прибирання прибудинкової території. Прибирання приміщень загального користування (у тому числі допоміжних). Прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами. Дератизація. Дезінсекція. Придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 10 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.
Судом встановлено, що за період з 01.06.2022 року по 01.11.2024 року відповідач своєчасно не вносить плату за отримані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 20804,92 грн., заборгованість нарахована щодо квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач, та заборгованість підтверджується представленими підприємством позивача довідками та розрахунками.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.
Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в період воєнного стану нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат - заборонено, тому нарахування позивачем за спірний період з 01.06.2022 року по 01.11.2024 року 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на правову допомогу суду надано: детальний опис робіт виконаних адвокатом Бесметрним О.О. на суму 7 000,00 грн та акт надання послуг № 260 від 12.12.2024 року.
Правовий статус Бесметрного О.О., як адвоката, підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №6303/10 від 08.12.2017 року, а повноваження процесуального представника - ордером серії AІ №1308090 від 01.07.2024.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Позивач просив стягнути з відповідача витати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Суд вважає, що супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн є завищеною і непропорційною до предмета спору.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи викладене, суд стягує з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково до відповідача то на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2261,80 грн сплачений при поданні позову.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 319, 322, 526, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 159, 179 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 15540 (п'ятнадцять тисяч пятсот сорок) гривень 54 копійки.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт»судовий збір у розмірі 2261,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., а всього 5261(пять тисяч двісті шістдесят одна) гривня 80 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 04 березня 2025 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ» (код ЄДРПОУ 33833708, юридична адреса: вул.Нижній Вал, буд.17/8, оф.6, м.Київ).
Відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Суддя-