202/879/25
1-кп/202/998/2025
28 лютого 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку у м. Дніпрі кримінальне провадженняза № 12025052420000002 від 02.01.2025 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Тулун, Іркутської області, рф, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 02.01.2025 близько 10.00 годин, достовірно знаючи про введення воєнного стану на території України, затвердженого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжений Указами Президента України до 07.02.2025, з метою викрадення чужого майна, прийшов на територію Південної автоматизованої гірки структурного підрозділу «Лиманська дистанція сигналізації та зв'язку» РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», що знаходиться за адресою: вул. Привокзальна 70, м. Лиман Донецької області, де на 25 колії побачив стіл управління №25 уповільнювача типу КНП-5, який був не зачинений. ОСОБА_3 , в минулому будучи працівником АТ «Укрзалізниця» достовірно знав, що в даному столі управління №25 перебувають цінні деталі, а саме соленоїди.
Перебуваючи на території вищевказаного підприємства, в цей же день та час, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, розуміючи, що на усій території України введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з метою власного незаконного збагачення, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, і вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу підняв, тобто відчинив, кришку столу управління №25, за допомогою гайкового ключа відкрутив два соленоїди вартістю 9014,40 грн. взяв їх до рук та почав рух в бік виходу з території підприємства, однак, довести до кінця свій злочинний намір ОСОБА_3 не зміг, оскільки не вчинив усіх дій які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки за декілька метрів від місця скоєння злочину був виявлений військовослужбовцем ОСОБА_6 , який припинив його злочинні дії.
Таким чином, дії обвинуваченої ОСОБА_3 виразилися у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
22 січня 2025 року між прокурором Лиманського відділу Слов'янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_7 і ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості.
Згідно вказаної угоди ОСОБА_3 під час судового розгляду повністю визнав свою винуватість у висунутому йому обвинуваченні, щиро покаявся у скоєному.
При укладенні даної угоди прокурором враховано наявність суспільного інтересу, оскільки відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Прокурором надана суду на дослідження письмова згода представника потерпілого ОСОБА_8 на укладання угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_3 .
Також вказаною угодою сторони погодили покарання ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років, із звільненням від відбуття покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України із встановленням іспитового строку.
В угоді передбачені наслідки її укладання, затвердження та невиконання, які роз'яснені.
Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості суд, заслухавши прокурора ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3 ,дослідивши письмову згоду представника потерпілого ОСОБА_8 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Так, злочин, передбачений ч. 3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Лиманського відділу Слов'янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_7 і ОСОБА_3 і призначення йому узгодженого сторонами покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 22 січня 2025 року між прокурором Лиманського відділу Слов'янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_7 і ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину, покладаючи на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.01.2025 року - скасувати.
Речові докази - 2 соленоїди зі стволів управління №25 уповільнювача типу КНП-5, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП №3 КРУП - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча ОСОБА_1