Справа: № 2а-2592/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"19" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Пеньковій О.Г.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хутір на Околиці»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хутір на Околиці»до Державної екологічної інспекції в Київській області про визнання нечинним та скасування рішення від 06.10.2008 року №184,
У березні 2009 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Хутір на околиці»звернувся в суд з позовом до Державної екологічної інспекції в Київській області про визнання нечинним та скасування рішення від 06.10.2008 року №184.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.
Відповідно до положення про Державну екологічну інспекцію в Київський області, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», та Земельного кодексу України, державний контроль за охороною і використанням земель (додержання вимог законодавства про охорону земель) покладено на спеціально уповноважений орган з питань екології та природних ресурсів.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною екологічною інспекцією в Київській області проведено перевірку дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт від 03.09.2008 року, на підставі якого Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Київській області прийнято рішення від 06.10.2008 року № 184 «Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ТОВ «Хутір на Околиці»на земельній ділянці, в адміністративних межах Ладижинської сільської ради, Іванівського району, Київської області».
Спірним рішенням встановлено, що діяльність позивача по вирощуванню риби та рибопосадкового матеріалу, в адміністративних межах Ладижинської сільської ради, Іванівського району, Київської області здійснюється з порушенням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів України в галузі охорони навколишнього природного середовища, та вирішено тимчасово заборонити (зупинити) діяльність ТОВ «Хутір на Околиці»в адміністративних межах Ладижинської сільської ради, Іванівського району, Київської області.
Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Хутір на Околиці», предметом діяльності є: вирощування стандартного рибо посадкового матеріалу; вирощування товарної ставкової риби, вилов на водосховищі та переробка на власних потужностях; ведення підсобного господарства; проведення будівельних та ремонтних робіт ставкового фонду та інших споруд і об'єктів, основних засобів; організація рибалки, мисливство та надання пов'язаних з ним послуг, організація змагань з полювання та рибалки, тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», об'єкт підвищеної небезпеки - це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.
Декларація безпеки - документ, який визначає комплекс заходів, що вживаються суб'єктом господарської діяльності з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації аварій та їх наслідків.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, здійснюють уповноважені законами органи влади, в тому числі спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та їх відповідні територіальні органи, до відання яких відповідно до закону віднесені питання: забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки», суб'єкт господарської діяльності готує і подає до місцевих органів виконавчої влади декларацію безпеки об'єкта підвищеної небезпеки. Суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність за достовірність даних, наведених у декларації безпеки. Порядок розроблення декларації безпеки, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятні рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України. Подання декларації безпеки або іншої звітної документації не звільняє суб'єктів господарської діяльності від державного нагляду і контролю за їх діяльністю. Вимоги частини першої цієї статті поширюються на підприємства, установи, організації, які планують експлуатувати хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки.
Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23 лютого 2006 року № 98 затверджено Методику ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 року за № 286/12160, положення якої розповсюджується на осіб, які повинні зареєструвати небезпечні об'єкти, у тому числі осіб, відповідальних за об'єкти, визначені центральними та місцевими органами виконавчої влади як такі, що несуть загрозу виникнення надзвичайних ситуацій (далі -НС) та підлягають ідентифікації.
Згідно п. 17 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 року за № 286/12160, об'єкт господарської діяльності визнається потенційно небезпечним за умови наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, здатного ініціювати НС місцевого, регіонального або державного рівнів.
Переліком основних джерел небезпеки, які притаманні потенційно небезпечним об'єктам визначено, що до них відносяться дамби гідротехнічних споруд, гідро відвалів та водозабірні споруди, дамби обвалування, берегоукріплювальні, регуляційні і захисні споруди, насосні станції.
Відповідно до Переліку основних джерел небезпеки ТОВ «Хутір на околиці», які притаманні потенційно небезпечним об'єктам є: наявність у воді шкідливих (забруднюючих) речовин понад ГДК; пориви гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворення проривної повені; підвищення рівня ґрунтових вод, підтоплення; інфекційні захворювання риб невизначеної етіології; гідротехнічні споруди; дамби гідротехнічних споруд; водозабірні споруди.
Із наявних видів небезпеки, визначених методикою відносяться Гідродинамічна, яка виражається у наявності гідротехнічних споруд (дамби, греблі, шлюзи) для накопичення і зберігання значних об'ємів води і рідких речовин (СНІП 2.06.01-86, ГОСТ 27751-88).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору зберігання з правом користування № 30/06 від 01.10.2006 року, замовник - Державне підприємство «Укрриба»передав, а зберігач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хутір на Околиці»(позивач) прийняв згідно з Актом приймання-передачі на зберігання з правом користування нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба»та розташоване за адресою: Київська область, Іванівський район - гідротехнічні споруди ставків.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 956 від 11.07.2002 р. «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки»затверджено Порядок декларування об'єктів підвищеної небезпеки, дія якого поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, у власності або користуванні яких є об'єкти підвищеної небезпеки, а також на всіх суб'єктів господарської діяльності, які мають намір розпочати будівництво об'єктів підвищеної небезпеки.
Суб'єкт господарської діяльності, у власності або користуванні якого є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки, організовує розроблення і складання декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки (далі - декларація безпеки) відповідно до вимог цього Порядку.
Декларація безпеки (зразок додається) складається на основі дослідження суб'єктом господарської діяльності ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій (далі -рівня ризику), що пов'язані з експлуатацією цих об'єктів.
Для об'єктів підвищеної небезпеки, що експлуатуються, декларація безпеки складається як самостійний документ, а для об'єктів підвищеної небезпеки, що будуються (реконструюються, ліквідуються), - як складова частина відповідної проектної документації.
Правовий аналіз положень Законів України «Про екологічну експертизу», «Про наукову та науково-технічну експертизу», Порядок декларування об'єктів підвищеної небезпеки, дає підстави для висновку, що суб'єкт господарської діяльності експертизу повноти дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику, а також обґрунтованості та достатності прийнятих щодо зменшення рівня ризику, готовності до дій з локалізації і ліквідації наслідків аварій рішень.
Апелянт має на зберіганні з правом користування гідротехнічні споруди, які є одним із основних джерел небезпеки, а тому повинен був задекларувати об'єкти підвищеної небезпеки та провести екологічну експертизу.
Відповідно до Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 03.08.1998 р., норматив утворення твердих побутових відходів визначається технологічним регламентом, на підставі питомих показників утворення відходів.
В порушення вимоги ст.ст. 32, 33 Закону України «Про відходи», ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», у позивача відсутній Технологічний регламент.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.
Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, а тому спірне рішення прийняте відповідачем із додержанням вимог законодавства.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 -204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хутір на Околиці» -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хутір на Околиці»до Державної екологічної інспекції в Київській області про визнання нечинним та скасування рішення від 06.10.2008 року №184 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 25.10.2010 року.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підпис)
Суддя: Бистрик Г.М.