"24" листопада 2010 р. Справа № 55/143-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М. , суддя Черленяк М.І.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Житченко Д.Ю., дор. від 14.09.2010 р.
відповідача - ОСОБА_2, дор. № 1022 від 19.07.2010 р.
третіх осіб - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3357Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 21.09.10 у справі № 55/143-10
за позовом ПП "Торгівельна мережа № 1", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків
треті особи - 1. Приватне підприємство "Імплекон", м. Харків
2. ТОВ "МД Рітейл", м. Харків
про визнання договору припиненим
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2010 р. по справі № 55/143-10 (суддя Гребенюк Н.В.) у позові відмовлено.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач вважає рішення суду законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, своїх представників у судове засідання не направили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності представників третіх осіб за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив визнати договір суборенди № 01/02 від 01.02.2010 р., укладений між ПП "Торгівельна мережа № 1" та ФОП ОСОБА_3, припиненим з 01.05.2010 р. та визнати об'єкт оренди (нежитлове приміщення площею 416,2 м2 по АДРЕСА_1) по договору суборенди від 01.02.2010 р. фактично переданим відповідачу 01.05.2010 р.
У подальшому позивач не змінював та не уточнював позовні вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010 р. між ФОП ОСОБА_3 (орендар) та ПП "Торгівельна мережа № 1" (суборендар) був укладений договір суборенди № 01/02, відповідно до умов якого позивач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 416,2 м2, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Рибалко, 26.
Вказане приміщення було передано позивачу на підставі акту прийому-передачі від 01.02.2010 р.
Згідно з п. 8.7 договору він може бути розірваний на вимогу суборендаря за будь-яких підстав за умови письмового повідомлення орендаря не пізніше ніж за 45 календарних днів до дати його розірвання.
Листом № 256 від 15.03.2010 р., який отримано відповідачем 09.04.2010 р., позивач повідомив відповідача про те, що у зв'язку з тим, що відповідна виробнича необхідність минула, ПП "Торгівельна мережа № 1" бажає достроково розірвати договір суборенди № 01/02 від 01.02.2010 р. з 01 травня 2010 р. (а.с. 19).
Відповідач погодився з пропозицією позивача та сторони узгодили дату підписання акту приймання-передачі 01.05.2010 р.
Проте, оскільки 01.05.2010 р. під час огляду орендованого приміщення відповідач встановив, що приміщення, яке використовувалося позивачем за договором суборенди № 01/02 від 01.02.2010 р., знаходиться у стані гіршому, ніж було передано в суборенду, чим порушено умови договору, тому відповідач відмовився від підписання відповідного акту приймання-передачі та вважає, що договір суборенди продовжує свою дію.
У зв'язку з відмовою відповідача від підписання акту приймання-передачі позивач звернувся з позовом про визнання договору суборенди припиненим.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Так, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В даному випадку вимога про визнання припиненим договору суборенди та визнання об'єкту оренди фактично переданим відповідачу 01.05.2010 р. є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, тому вимога про визнання договору припиненим не призводить до поновлення порушених справ. Вона не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що звертаючись з позовом про визнання припиненим договору суборенди та визнання об'єкту оренди фактично переданим, позивач обрав спосіб захисту порушеного права, не передбачений чинним законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 21 вересня 2010 року прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105, ст.106 ГПК України,
У задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 21 вересня 2010 року у справі № 55/143-10 залишити без змін.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Черленяк М.І.
Повний текст постанови підписаний 25.11.2010 р.