Іменем України
22 листопада 2010 року Справа № 5020-5/343-4/182
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Котлярової О.Л.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність №1558 від 06.08.10;
відповідачів: Сарахман Сергій Олександрович, довіреність №б/н від 21.11.10, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради;
не з'явився, приватне підприємство "Полюс-Юг";
3-іх осіб: Сарахман Сергій Олександрович, довіреність №03-15/5144 від 24.11.09, Севастопольська міська рада;
Пшенична Світлана Вадимівна, довіреність №1 від 12.01.10, комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон";
розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 06 жовтня 2010 року у справі № 5020-5/343-4/182
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)
приватного підприємства "Полюс-Юг" (наб. Корнілова, 2,Севастополь,99011)
3-ті особи Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, 8-2,Севастополь,99011)
про визнання права власності
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна: будівлю бару літ. "Д", оглядову галерею літ. "Л", насосної літ. "М", розташовані по АДРЕСА_2.
Рішенням господарського суду міста Севастополя у справі №5020-5/343 від 01.02.2010, яке було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2010, позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2010 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 01.02.2010 у справі 5020-5/343 були скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 06 жовтня 2010 року у справі № 5020-5/343-4/182 позов задоволено.
Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно -будівлю бару (літер "Д"), оглядову галерею (літер "Л"), насосну (літер "М"), розташоване за адресою : АДРЕСА_2. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач набув право власності на спірні об'єкти на підставі договору інвестування, у виконання якого позивачем було створено нове нерухоме майно, право власності на яке згідно вимогам статті 331 Цивільного кодексу України визнається за особою, яка його створила.
Не погодившись з рішенням суду, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована посиланням на статтю 332 Цивільного кодексу України, статтю 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та, на думку заявника, позивач не набув права власності на спірні об'єкти, оскільки ці об'єкти були створені в результаті реконструкції об'єкта оренди -водноспортивної бази "Нептун", проведеної без згоди орендодавця -Управління майном міста Севастополя, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, та входять до складу цієї бази.
Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду Коваля В.М. від 22.11.2010 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Заплава Л.М. на суддю Котлярову О.Л.
У судовому засіданні 22.11.2010 представники відповідача, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, та третіх осіб підтримали вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог скарги заперечував та просив залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.
Представник відповідача, приватного підприємства "Полюс-Юг", у засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представника приватного підприємства "Полюс-Юг" обов'язковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника відповідача.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.1997 між Управлінням майна Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та приватним підприємством "Полюс-Юг" (в особі директора Шилюка Д.Ю.) (орендар) був укладений договір оренди комунального майна №2040, відповідно до умов якого орендар прийняв в тимчасове платне користування водноспортивну базу «Нептун», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на строк до 31.05.2002 (том 1 аркуші справи 9-10).
01.07.1997 сторонами був складений та підписаний акт прийому-передачі нерухомого майна площею 3698,7 кв.м для використання під організацію культурного відпочинку населення згідно з додатком до Договору №4 - переліком майна водноспортивної бази "Нептун" (том 1 аркуші справи 11-12).
Відповідно до висновку експертної оцінки орендованого майна - його вартість станом на 01.05.1997 склала 452000,00 грн. (том 1 аркуш справи 13).
02.10.1997 між громадянином України ОСОБА_5 (інвестор) та приватним підприємством "Полюс-Юг" (учасник) був укладений договір про спільну інвестиційну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язались здійснювати спільне інвестування та розвиток водноспортивної бази "Нептун", а також інфраструктури прилеглої ділянки Набережної Корнилова (том 1 аркуші справи 14-18).
Згідно пункту 2 договору об'єктом інвестиції є майнові права, що належать Учаснику, а саме - право користування на умовах договору оренди комунальним майном, а також право власності на створені в результаті здійснення інвестиції об'єкти нерухомого майна.
За умовами пункту 4 договору учасник зобов'язався, зокрема, передати інвестору частину об'єкта інвестицій відповідно до частини його інвестування. Обов'язком інвестора є здійснення фінансування робіт по реконструкції водноспортивної бази "Нептун" та інфраструктури прилеглої ділянки Набережної Корнилова.
Згідно з пунктом 9 договору, сторони домовилися, що об'єкти інвестиції після закінчення реконструкції будуть розподілені наступним чином: учаснику будуть належить майнові права, а саме право розпорядження об'єктами комунальній власності, на підставі договору оренди комунального майна; інвестору будуть належить на праві власності знову створені об'єкти нерухомого майна, які будуть мати самостійне господарське призначення, не будуть входити до складу водноспортивної бази "Нептун", або можуть бути виключені із її складу без ущербу для можливості використання бази за цільовим призначенням відповідно до умов оренди.
Згідно пункту 10 договору інвестор ні за якими обставинами не може набувати право власності на об'єкти комунальній власності, які будуть реконструйовані в результаті здіснення інвестицій, незалежно від вартості здійснених полишень, а також не може набувати право власності на частку об'єкту, яка більше ніж сума його інвестицій.
Розподіл об'єктів інвестицій між сторонами здійснюється після підрахунку суми інвестицій, здійснених кожною стороною на підставі акту про розподіл інвестицій (пункт 12 договору).
Матеріалам справи підтверджено, що розпорядженням №1470-р від 10.08.1999 приватному підприємству "Полюс-Юг" із земель державної власності була надана земельна ділянка площею 0,4641 га на Набережній Корнілова 3 строком до 31.05.2012 - для обслуговування орендованих будівель та споруд водноспортивної бази (том 1 аркуш справи 22).
08.10.1999 між приватним підприємством "Полюс-Юг" та Севастопольською міською державною адміністрацією був укладений договір на право тимчасового користування землею №449, відповідно до умов якого Севастопольська міська державна адміністрація розпорядженням №1470-р від 10.10.1999 надала, а землекористувач прийняв в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,4641 га, розташовану в районі Набережній Корнилова, строком до 31.05.2012 для обслуговування орендованих в Управлінні майном міста будівель та споруд водноспортивної бази "Нептун" (том 1 аркуш справи 23).
Довідкою міської позавідомчої інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю про готовність об'єкта до представлення Державною комісією засвідчено факт представлення реконструкції об'єктів водноспортивної бази "Нептун", забудовником якого вказано приватне підприємства "Полюс-Юг". Станом на 01.09.1999 всі будівельні роботи по реконструкції в об'ємі проектної документації закінчені, якість проведених робіт відповідає вимогам нормативних документів, об'єкт рекомендований Державній комісії по прийманню в експлуатацію (том 1 аркуш справи 24).
Наказом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 24.12.1999 №688 була призначена державна технічна комісія по прийманню в експлуатацію закінчених реконструкцією об'єктів водноспортивної бази "Нептун" (том 1 аркуш справи 127).
Актом державної технічної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - водноспортивної бази "Нептун" від 27.12.1999 встановлено факт пред'явлення замовником (Управлінням майна міста) до прийняття в експлуатацію реконструкції з розширенням водноспортивної бази "Нептун", розташованої за адресою 99011, м. Севастополь, Наб. Корнилова, 2, на підставі дозволу на здійснення будівельно-монтажних робіт Інспекції ДАБК №153/250 від 22.12.1997. Означена комісія дійшла висновку про готовність об'єкту до приймання до експлуатації (том 1 аркуш справи 26).
Наказом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 28.12.1999 №697 був затверджений акт державної технічної комісії по прийманню в експлуатацію закінчених реконструкцією із розширенням об'єктів водноспортивної бази "Нептун" (том 1 аркуш справи 128).
Відповідно до довідки комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради від 23.06.2007 №4102 зазначено, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна - водноспортивну базу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 - будівлі бару (літ. "Д"), оглядової галереї (літ. "Л"), насосної (літ "М") були побудовані за період з вересня 1997 року по жовтень 1999 року (том 1 аркуш справи 33).
Актом прийому-передачі майна від 28.12.1999 власник приватного підприємства "Полюс-Юг" Шилюк Д.Ю та громадянин ОСОБА_5 підтвердили передачу ОСОБА_5 у виконання пункту 9 договору про спільну інвестиційну діяльність від 02.10.1997 будівлі бару літ "Д", оглядової галереї літ. "Л", насосної літ. "М" - у рахунок внеску громадянина ОСОБА_5 в спільну інвестиційну діяльність. В акті сторонами зазначено, що розподіл результатів спільної діяльності відповідає їх внескам, а також те, що претензії один до одного у сторін відсутні (том 1 аркуш справи 34).
20.10.1999 між Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації в особі комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" та приватним підприємством "Полюс-Юг" було укладено Договір оренди № 444/3-99, відповідно до якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування водноспортивну базу "Нептун", яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 строком до 31.05.2012. Вартість майна, відповідно до акту оцінки від 01.10.1999 складає 206202 грн. (том 1 аркуші справи 35-37).
22.09.2000 між громадянином України ОСОБА_5 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфінія" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, згідно з умовами якого орендодавець передав в оренду орендарю нежитлові приміщення: будівлю бару літ. "Д", оглядову галерею літ. "Л", будівлю літ "М" (том 1 аркуші справи 39-40).
15.09.2000 Протоколом узгодження змін до Договору № 444/3-99 від 20.10.1999 сторонами були внесені зміни до умов договору, а саме в якості орендаря з 01.10.2000 зазначено товариство з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфінія" (том 1 аркуш справи 37).
Враховуючи те, що об'єкти нерухомого майна - будівлі бару літ. "Д", оглядової галереї літ. "Л", насосної літ. "М", розташовані за адресою АДРЕСА_2 були збудовані, на думку позивача, на законних підставах та відповідно до Договору про спільну інвестиційну діяльність, позивач (інвестор) звернувся до суду з позовом про визнання права власності на створені об'єкти нерухомого майна. Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_5 набув статус суб'єкта підприємницької діяльності 18.09.2000, тобто значно пізніше ніж громадянином ОСОБА_5 був укладений інвестиційний договір від 02.10.1997 та акт приймання-передачі спірних приміщень від 28.12.1999.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Наявність у позивача статусу суб'єкта підприємницької діяльності на дату звернення з позовом до господарського підтверджена матеріалами справи та встановлена судом.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про судоустрій України" господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
У вирішенні питання про можливість бути учасником судового процесу в господарському суді громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, але у спірних правовідносинах виступає не як суб'єкт підприємницької діяльності, Вищий господарський суд України у роз'ясненні від 27.06.2007 №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначив, що слід враховувати не лише суб'єктний склад сторін у справах, а й характер правовідносин, у яких вони виникли. За приписами частини першої статті 1 ГПК України зазначені в ній особи (в тому числі громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності) вправі звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.
Згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов, як, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з, зокрема, захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права.
Враховуючи викладене, звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду міста Севастополя відповідає вимогам господарського процесуального кодексу, враховуючи господарський характер відносин між сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами частини 1 статті 177 Господарського кодексу України є договір.
Позивач, звертаючись з даним позовом до Господарського суду посилається на наявність інвестиційного договору між сторонами.
Пунктом 2 статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних позичкових і залучених цінностей в об'єкти інвестування. Відповідно до абзацу 1 пункту 5 статті 7 інвестор має право володіти, користуватись і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.
Статтею 9 цього Закону визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України, тобто об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.
Доводи Фонду комунального майна про те, що відсутні докази, ким саме проведена реконструкція та створене майно спростовуються вищевказаними касовими ордерами, з яких вбачається, що матеріали придбані позивачем, а згідно довідки державної позавідомчої комісії державного архітектурно-будівельного контролю про готовність об'єкту до здачі держкомісії (том 1 аркуш справи 24) забудовником реконструкції об'єктів водноспортивної бази "Нептун" по набережній Корнилова, 2 було саме приватне підприємство "Полюс-Юг", саме ним і були укладені договори на виконання будівельних робіт та підписані акти прийому виконаних робіт.
Крім того, відповідачем не надано суду жодного доказу того, що інвестиції були проведені за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.
Не можуть бути прийняти до уваги і доводи Фонду комунального майна про реконструкцію об'єкту в результаті якої збільшилась кількість елементів того ж самого об'єкту (невідокремлені покращення), оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.
Так, судом встановлено, що під час виконання робіт були збудовані бар літ. "Д", оглядова галерея літ "Л", насосна літ. "М". Про те, що перелічені об'єкти були створені у 1999 році та раніше не існували, свідчить довідка БТІ №4102 від 23 червня 2007 року.
Пунктом 9 договору про спільну інвестиційну діяльність від 02 жовтня 1997 року було передбачено, що усі знову збудовані об'єкти мають належати інвесторові - позивачеві ОСОБА_5, 28 грудня 1999 року був складений акт про передачу зазначених об'єктів позивачеві в рахунок його інвестицій за договором (том 1 аркуш справи 34).
20.10.1999 року щодо водноспортивної бази - Нептун" між приватним підприємством "Полюс-Юг" та комунальним підприємством Севастопольської міської ради "Аррікон" був укладений новий договір оренди за №444/3-99. До складу майна, переданого в оренду, бар літ. "Д", оглядова галерея літ "Л", насосна ліг. "М" не увійшли, хоча на той момент ці об'єкти вже існували та знаходилися у використанні позивача. Дана обставина підтверджується довідкою КП СГС "Аррікон" від 12 березня 2008 року № 177 (том 1 аркуші справи 35-36, 38).
Та обставина, що спірні об'єкти бару літ. "Д", оглядової галереї літ. "Л", насосної літ. "М" не входять до складу комунального майна, переданого в оренду приватному підприємству "Полюс-Юг" відповідно до договору оренди за №444/3-99 від 20.10.1999 року та не можуть розглядатись як поліпшення орендованого майна, підтверджується висновком фахівця Севастопольського відділення Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 100 від 08.02.2008 року (том 1 аркуші справи 41-46).
На підставі пункту 4 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.
Наведені вище обставини надають суду підстави для висновку про те, що має місце виготовлення саме нової речі, а не проведення поліпшень, оскільки суду не надано доказів, що були перероблені речі, передані за договором оренди, необхідність створення цих речей обумовлена зносом переданого майна більш ніж на 30%.
Наведені обставини свідчать, що спірні об'єкти бару літ. "Д", оглядової галереї літ "Л", насосної літ. "М" були збудовані за рахунок власних коштів позивача у 1999 році, передані йому як компенсація його внеску до спільної інвестиційної діяльності, мають окреме господарське призначення та з 28 грудня 1999 року відкрито та безперервно використовуються позивачем.
Більш того довідкою Державної організації "Архітектурно-будівельний та технічний нагляд" від 06.10.2010 №773 підтверджується факт видачі Інспекцією ДАБК дозволу №153/250 від 22.12.1997 на виконання будівельно-монтажних робіт на водноспортивній базі "Нептун".
Отже, виходячи з аналізу положень законодавства України та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що у позивача наявні майнові права на об'єкти нерухомого майна, побудовані при фінансовій участі позивача (спірне майно) і які (майнові права) позивач бажає трансформувати в право власності па об'єкти нерухомого майна: будівлю бару літ. „Д", оглядову галерею літ. „Л", насосну літ. „М", які розташовані за адресою: АДРЕСА_2; даний висновок також кореспондується з положеннями договору про інвестування та Актом прийому-передачі майна від 28.12.1999.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено такий спосіб захисту прав та інтересів, як визнання наявності або відсутності прав, що кореспондується із приписами статті 20 Господарського кодексу України.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України). Власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).
Отже, судова колегія дійшла висновку про наявність у позивача права на звернення до суду за захистом свого права у відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно з частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Підставою позову про визнання права власності є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та стаття 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.
Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.
Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.
У відповідності із нормами статей 331 та 332 Цивільного кодексу України право власності на новостворене або перероблене майно виникає у особи за умови, що вказане майно створено або перероблено на кошти цієї особи, а його створення не суперечить вимогам закону або договору.
Так, право власності па новостворене нерухоме майно - житлові будинки, будівлі, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначає засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав.
Згідно зі статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі: право власності на нерухоме майно.
Згідно з вимогами вказаного вище Закону до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації (пункт 5 Прикінцевих положень цього Закону).
Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445.
Відповідно до пункту 1.6 цього Положення реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Факт прийняття спірних об'єктів нерухомого майна в експлуатацію встановлений судом, підтвердженням чого служить Акт державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого об'єкту - реконструкції з розширенням водноспортивної бази "Нептун" по Набережній Корнилова, 2, який був затверджений 28.12.1999 (том 1 аркуші справи 25-26).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Згідно з Додатком №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності.
Пунктом 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, визначено, зокрема, що таким документом є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Судове рішення є правовстановлюючим документом також в розумінні положень ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Згідно з Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 Цивільного процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом.
З огляду на наявність у матеріалах справи доказів, що підтверджують законність набуття права власності на об'єкт, фінансування спірного об'єкта позивачем відповідно до положень договору про інвестування, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання права позивача на спірні об'єкти.
Враховуючи викладене, судовою колегією не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та скасування рішення господарського суду міста Севастополя.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 06 жовтня 2010 року у справі № 5020-5/343-4/182 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді О.Л. Котлярова
М.І. Ткаченко