Іменем України
24 листопада 2010 року Справа № 5002-32/3266-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 25 серпня 2010 року у справі № 5002-32/3266-2010
за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим (вул. Крилова, 7,Сімферополь,95011)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" (вул. Козлова, 45,Сімферополь,95000)
про стягнення 29218,69 грн.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" про стягнення збитків у розмірі 29218, 69 грн.
Позовні вимоги заявлені на підставі глави 25 Цивільного кодексу України статей 193, 224-226 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов'язання за договором № 2 від 27 лютого 2010 року з охорони адміністративної будівлі та майна по вул. Крилова, 7, м. Сімферополя, у зв'язку із чим позивачу заподіяні збитки, які останній просить відшкодувати за рахунок відповідача.
Так, позивач стверджує, що у ніч на 25 травня 2010 року невідомі особи проникли у охоронюваний відповідачем об'єкт, чим заподіяли відповідачу збитки.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2010 року у справі № 5002-32/3266-2010 позов управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим до товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим 16522, 86 грн. заборгованості. В іншій частині позову відмовлено.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції встановив факт неналежного виконання відповідачем обов'язків з охорони об'єкту по вул. Крилова, 7, м. Сімферополя, за договором № 2 віл 22 лютого 2010 року, а розрахунок збитків, на думку місцевого господарського суду, підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: актом інвентаризації викраденого майна від 31 05 2010 року; довідкою про балансову вартість майна від 12 липня 2010 року; описом майна, що знаходиться у кімнатах № 310, № 311, № 312; довідкою про рух ГСМ; інвентарними описами основних засобів та інших необоротних матеріалів.
Позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 12695, 83 грн. у зв'язку із зіпсуванням майна, залишені місцевим господарським судом без задоволення із посиланням на те, що наданий позивачем локальний кошторис на поточний ремонт пошкоджень не може бути підтвердженням того, що дані затрати на матеріали та роботи обумовлені саме здійсненням пошкоджень при крадіжці майна.
При винесенні рішення, господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову.
Так, відповідач вважав, що умовами договору № 2 від 27 лютого 2010 року на нього не віднесено обов'язок проводити периферійний огляд будівлі, а саме її торцевого краю, окрім того, позивачем порушено порядок передачі об'єкту під охорону, оскільки не надано список відповідальних осіб, які повинні здавати об'єкт під охорону.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2010 року у справі № 5002-32/3266-2010 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач оскаржує судове рішення у зв'язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Так, відповідач стверджує, що відповідно до пункту 1 Розділу VI договору, відповідач несе відповідальність за заподіяну шкоду лише у разі належного передачі - приймання об'єкту під охорону, проте, в порушення Розділу III договору, позивачем не визначено коло уповноважених представників та відповідне майно під охорону такими представниками не передавалось.
Відповідач також вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволенні, оскільки їх розмір позивачем здійснено самостійно без участі відповідача.
У судове засідання, призначене на 24 листопада 2010 року представники сторін не з'явились.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи те, що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, cудова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
22 лютого 2010 року між управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фонд соціальної безпеки» (відповідачем) був укладений договір № 2 про охорону об'єкту, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а охорона (відповідач) приймає на себе зобов'язання надати послуги з цілодобової охорони адміністративної будівлі та споруд в м. Сімферополі по вул. Крилова,7, Автономна Республіка Крим, згідно плану дислокації (Додаток № 1) до договору, а замовник зобов'язався оплачувати вказані послуги.
Умовами договору передбачено, що охорона зобов'язана забезпечити організацію заходів із забезпечення збереження та цілісності об'єкту замовника, прийнятого під охорону. Здійснювати на об'єкті встановлений замовником пропускний режим (згідно Положення про пропускний режим яке є невід'ємною частиною договору), не допускати проникнення сторонніх осіб в неробочій час на охоронювану територію через контрольно-пропускний пункт, а також несанкціоноване замовником перебування його працівників на об'єкті в невизначений замовником час. Контролювати ввіз та вивезення (вніс та винос) товарно-матеріальних цінностей на територію або з території об'єкту, який охороняється, за перепустками, встановленої замовником форми.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду таким, що підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, на що посилається позивач, учасник господарський відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушенні.
Таким чином, законодавець чітко пов'язує обов'язок відшкодування збитків саме із порушенням господарського зобов'язання або встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.
Так, відповідно до пункту 1 Розділу IV договору № 2 від 27 лютого 2010 року відповідальність відповідача настає лише у випадку спричинення збитків майну з його вини та при умові, що дане майно передане під охорону згідно встановленого даним договором порядку.
Порядок прийняття - передачі майна під охорону сторонами врегульований розділом III договору, відповідно до якого передача об'єкту під охорону здійснюється уповноваженою особою позивача (відповідальна особа).
Сам механізм передачі об'єкту під охорону, у тому числі майна, сторони договором № 2 від 27 лютого 2010 року не передбачали.
Проте, факт прийняття майна під охорону може бути підтверджено належними доказами, а саме як-от актами приймання - передачі об'єкту та майна під охорону.
Однак, дані докази позивачем не надані, відсутній також список осіб, відповідальних за передачу майна під охорону.
Доводи позивача про те, що відповідно до пункту 3 Розділу I договору № 2 від 27 лютого 2010 року відповідач несе відповідальність у тому числі за збереження майна усередині приміщень, суперечать та не відповідають вимогам даного пункту договору, оскільки пунктом 3 Розділу I договору № 2 від 27 лютого 2010 року передбачено збереження майна, що знаходиться в межах території, визначеної забором, воротами, хвірточкою. Таким чином, мова йде саме за майно, що знаходиться поза межами адміністративної будівлі.
Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що зі змісту пункту 11 Розділу IV договору № 2 від 27 лютого 2010 року слідує, що у разі заподіяння збитків та для встановлення їх розміру, позивач письмово повинен повідомити відповідача.
Проте, таке повідомлення позивачем не надано, а розмір вказаних збитків позивачем був визначений самостійно.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 101, п.2 ст.103, п.3 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2010 року у справі № 5002-32/3266-2010 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим відмовити в повному обсязі.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова