01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.11.2010 № 02-03/237/7/17/061-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Корзаченко В.М. дов. б/н від 29.09.2010 року
від відповідача: 1) не з'явився
2) Ключкей Т.М. дов. б/н від 18.06.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Магістраль-Будсервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.08.2010
у справі № 02-03/237/7/17/061-10 ( .....)
за позовом Приватне підприємство "Автомагістраль"
до ТОВ "Магістраль-Будсервіс"
ТОВ "Будівельна компанія "АМК"
про стягнення 83829,61 грн.
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Приватного підприємства “Автомагістраль”(далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Магістраль ? Будсервіс” (далі -перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „АМК” (далі -другий відповідач) про стягнення 83 829,61грн. солідарно з обох відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням другим відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг дорожньо-будівельними машинами та механізмами № 5/5 від 05.05.2009р. та неналежним виконанням першим відповідачем зобов'язань за генеральним договором поручительства № 14п від 08.02.2010р.
Ухвалою господарського суду Київської області № 02-03/237/7 від 24.02.2010р. (суддя Антонова В.М.) позовну заяву з доданими до неї документами повернуто без розгляду Приватному підприємству „Автомагістраль”.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2010р. ухвалу господарського суду Київської області від 24.02.2010р. у справі № 02-03/237/7 скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Київської області.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.08.2010 р. у справі № 02-03/237/7/17/061-10 у задоволенні позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2010 р. у справі №02-03/237/7/17/061-10, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що апелянт є поручителем за зобов'язаннями відповідача 2 перед позивачем, що було обумовлене, зокрема, інтересом апелянта реалізувати положення ст. ст. 555, 556 ЦК України. Тому, укладаючи договір поруки, апелянт розраховував на ту обставину, що зобов'язання є дійсним, чинним та матеріально наповненим і дасть змогу виконати зобов'язання відповідача 2 перед позивачем, відповідно, набувши право зворотної вимоги до відповідача 2.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 року апеляційну скаргу відповідача 1 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2010 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання 20.10.2010 року представника відповідача 1, колегією суддів ухвалою від 20.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 17.11.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1 від 17.11.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Чорної Л.В. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №02-03/237/7/17/061-10 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги відповідача 1 підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2010 року у справі №02-03/237/7/17/061-10 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача 1, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2010 року у справі №02-03/237/7/17/061-10.
Представник відповідача 1 в судове засідання 17.11.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач 1 не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 17.11.2010року за відсутності представника відповідача 1.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
05.05.2009р. між Приватним підприємством „Автомагістраль” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АМК” (Замовник) укладено договір про надання послуг дорожньо-будівельними машинами та механізмами № 5/5, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику необхідну кількість дорожньо-будівельних машин та механізмів для підрядної діяльності у справному стані з обслуговуючим персоналом, а замовник -сплатити виконавцю вартість послуг згідно договору.
Відповідно до п. 2.4 договору замовник своєчасно сплачує вартість виконаних робіт та отриманих послуг від замовлених механізмів, а також перевезення механізмів від виконавця до замовника та у зворотньому напрямку.
Вартість послуг „механізмів” договірна за домовленістю та згодою сторін (п. 3.1. договору).
Пунктом 7.4. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р., а п. 2.4. договору до повного виконання.
Отже, між позивачем та другим відповідачем виникли підрядні правовідносини.
08.02.2010р. між Приватним підприємством „Автомагістраль” (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Магістраль-Будсервіс” (Поручитель) укладено генеральний договір поручительства № 14п, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „АМК” усіх грошових зобов'язань, які виникли або виникнуть у боржника перед кредитором за будь-якими угодами (договорами) про виконання будівельних та підрядних робіт.
Згідно п. 2 генерального договору поручительства № 14п в разі невиконання боржником зобов'язань по оплаті будівельних та підрядних робіт перед кредитором, поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором до повного виконання зобов'язань.
Отже, між позивачем та першим відповідачем виникли правовідносини поруки.
Позивач стверджує, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу 2 послуги дорожньо-будівельними машинами та механізмами на загальну суму 83 829,61грн, проте відповідач 2 не оплатив вартість отриманих робіт (послуг) та відмовився від підписання акту виконаних робіт, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення 83 829,61грн. солідарно з обох відповідачів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів виконання позивачем підрядних робіт, оскільки наряд-завдання, на які посилається позивач як на факт отримання відповідачем робіт, підписані лише представником позивача.
Сторонами ні договором, ні будь-яким іншим документом (протоколом погодження вартості робіт, додатковою угодою до договору тощо) не погоджено вартість виконаних підрядних робіт.
Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 25.06.2010р. між ТОВ „Будівельна компанія „АМК” і ПП „Автомагістраль” підписаний лише представником позивача та скріплений печаткою товариства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду ті обставини, на які останній посилався у позовній заяві.
Посилання позивача на те, що вартість виконаних підрядних робіт становить 83 829,61грн. підтверджується податковою накладною не приймається судом до уваги, оскільки згідно п. 7.2.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом, який складається продавцем (особою яка надає послуги), тобто податкова накладна -це односторонній акт.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідачів солідарно 83 829,61грн. грн. є не обґрунтованою, отже судом першої інстанції правомірно було відмовлено в її задоволенні.
За таких обставин, рішення господарського суду Київської області у справі № 02-03/237/7/17/061-10 від 13.08.2010 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача 1(апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Магістраль ? Будсервіс” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2010 року по справі №02-03/237/7/17/061-10 залишити без змін.
Матеріали справи № 02-03/237/7/17/061-10 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді