01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2010 № 40/361
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Строгуш О.І. (дов. №1.23-19 від 14.05.2010);
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Національний центр моніторингу та інформатизації"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2010
у справі № 40/361 ( .....)
за позовом Державне підприємство обслуговування повітряного руху України
до Державне підприємство "Національний центр моніторингу та інформатизації"
про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 42021,76 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 16.09.2010 у справі №40/361 позов задоволено частково: розірвано Договір від 03.06.2009 № 1-п, укладений між Державним підприємством “Національний центр моніторингу та інформатизації” та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України; стягнуто з Державного підприємства “Національний центр моніторингу та інформатизації” на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 27940,00 грн. 00 коп. - сплачених коштів, пеню в розмірі 5712,01 грн., штраф в розмірі 3911,60 грн. та судові витрати; в частині стягнення пені в сумі 4 458,15 грн. в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2010 у справі №40/361, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Так відповідач, зазначає, що він не був належно повідомлений про дату та час наступного судового засідання, на якому було прийнято без участі відповідача оскаржуване рішення.
Крім того, скаржник наголошує, що позивач порушив п.п.1.2 Договору №1-п від 03.06.2009 р., що і призвело до не виконання відповідачем умов спірного Договору.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними.
Ухвалою від 15.10.2010 розгляд справи було призначено на 16.11.2010.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с. 47), по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулося до Господарського суду м.Києва про розірвання Договору №1-п від 03.06.2009 р. та стягнення заборгованості з ДП «Національний центр моніторингу та інформатизації» у розмірі 42 021, 76 грн. (27940.00 грн.- сплачених коштів, 10170,16 - пені, 3911,60 грн.- штрафу).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 03.06.2009 між сторонами було укладено Договір № 1-п про надання послуг щодо виконання 2 - го етапу впровадження системи обліку та контролю нерухомості Державіаадміністрації. Згідно із п.2.2 спірного Договору позивач 15.06.2009 здійснив попередню оплату послуг у розмірі 50% від загальної ціни послуг, сплативши 27940 грн. Згідно Додаткової угоди № 1 від 01.09.09 сторони встановили термін виконання робіт за договором до 03.12.2009, проте, до вказаної дати відповідач свого зобов'язання не виконав. Враховуючи порушення відповідачем умов Договору, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання Договору від 03.06.09 № 1-п та стягнення з відповідача 27940,0 грн. - сплачених позивачем коштів, 10 170,16 грн. - пені, 3 911,60 грн. - штрафу.
Відзиву на позовну заяву відповідач не надав, тобто, не скористався наданим йому ГПК України процесуальним правом.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (замовник) та Державним підприємством „Національний центр моніторингу і інформатизації” (виконавець) був укладений Договір № 1 п про надання послуг щодо виконання 2 етапу „Впровадження (розроблення, встановлення основних програмних засобів, об'єднання даних інвентаризації)” Системи обліку та контролю нерухомості Державіаадміністрації (Украероруху) від 03.06.2009 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з: створення програмного засобу та бази даних „Система обліку та контролю нерухомості Державіаадміністрації” в рамках проведення другого етапу впровадження загальної електронно-аналітичної системи обліку нерухомості Мінтрнсзв'язку, що надане к користування Украероруху.
Ціна послуг (яка є звичайною) за договором складає 55880 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 9313,33 грн. Замовник здійснює попередню оплату послуг у розмірі 50% від ціни послуги не пізніше 15 банківських днів із дня підписання договору, на поточний рахунок виконавця. Остаточний розрахунок у розмірі 50% від ціни послуг замовник сплачує не пізніше 20 банківських днів із дня підписання відповідного акту прийому наданих послуг (п.п. 2.1 - 2.3 Договору).
В п.3.1 Договору сторони передбачили, що факт прийому-передачі послуг із виконання другої частини „Системи” офоромляється Актом прийому наданих послуг у 2-х примірниках, що підписується сторонами. Замовник, в разі відсутності з його боку обґрунтованих зауважень щодо наданих послуг повинен підписати акт прийому наданих послуг протягом 5-ти робочих днів, після його отримання від виконавця.
Друга частина „Системи” розробляється та впроваджується у вигляді виконавчого модуля, програмного забезпечення та пов'язаної з ним електронної бази даних, згідно технічного завдання, складеного на другий етап (додаток № 1) (п.5.1 Договору).
Відповідно до п.6.1 Договору договір діє з моменту його підписання і до дати спливу гарантійного строку.
Сторонами було складено та підписано Додаток №2 до Договору «Календарний графік виконання ІІ етапу», відповідно до якого етап впровадження (розроблення, встановлення основних програмних засобів, об'єднання даних інвентаризації) встановлено на 3 місяці.
В подальшому, 01.09.2009 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 про зміну умов Договору № 1п від 03.06.2009 (далі - Додаткова угода №1), відповідно до п. 1 якої в зв'язку із затримкою у процесі тестування та рецензування програмного продукту з боку органу управління майном - Міністерством транспорту та зв'язку України, Державне підприємство „Національний центр моніторингу і інформатизації” не може своєчасно встановити його на обладнанні замовника, тому сторони домовились викласти у новій редакції Додаток № 2 до Договору „Календарний графік виконання ІІ етапу”.
В Додатковій угоді № 1 сторони встановили термін надання послуг за Договором до 03.12.2009.
15.06.2009 позивач, виконуючи умови Договору, здійснив попередню оплату згідно п.2.2 Договору в сумі 27 940,00 грн. (платіжне доручення №03069 від 15.06.2009), що не заперечується відповідачем.
В свою чергу, відповідач у встановлений Договором строк (до 03.12.2009), а також станом на день вирішення спору, свого зобов'язання щодо надання, передбаченого в технічним завданням, комплексу послуг не виконав.
В подальшому позивачем направлено відповідачу лист - претензію щодо сплати штрафних санкцій на суму 7543,80 грн., зазначивши строк сплати до 10.03.2010 (відповідач отримав даний лист, що підтверджує повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення). Зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді, заборгованість сплачена не була.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою спірний Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
В ч. 2 ст. 651 ЦК України зазначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч.ч. 2,5 ст. 653 ЦК України).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем істотно порушено умови Договору № 1п від 03.06.2009, а тому позовні вимоги про дострокове розірвання спірного Договору та повернення 27940,00 грн. - попередньої оплати здійсненої позивачем, є обґрунтованими.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором.
Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.7 Договору за порушення строків виконання будь-якого зі своїх обов'язків, передбачених договором, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка ціни послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом першої інстанції правомірно здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням обмежень, встановлених Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а також, враховуючи, що останнім днем виконання зобов'язання відповідачем згідно умов договору є 03.12.2009, то нарахування пені слід розпочинати з 04.12.2009, в зв'язку з чим, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 5712,01 грн.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок позивача штрафу в розмірі 7% від ціни послуг, є вірним, а тому вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 3911,60 грн. є обґрунтованою.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст..32 ГПК України), що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, мають формальний характер, з огляду на те, що місцевий господарський суд належним чином повідомив відповідача про судове засідання 16.09.2010 (в матеріалах справи міститися розписка щодо повідомлення про перерву у судовому засіданні 03.08.2010 на 16.09.2010, яка містить підпис представника відповідача „Чистик О.С.” (а.с. 33).
Зважаючи на вищевикладене, відповідач був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання, але не скористався наданим йому процесуальним правом бути присутнім у судовому засіданні.
Крім того, відповідно до приписів ст..77 ГПК України, про оголошення перерви у судовому засіданні ухвала не виноситься.
В свою чергу, слід зазначити, що місцевий господарський суд задовольнив клопотання відповідача та переніс дату слухання справи.
Доводи апеляційної скарги мають формальний характер, оскільки скаржником не було додано жодних доказів того, що він звертався до позивача з вимогою виконати останнім п.п. 1.2 Договору, в свою чергу, в матеріалах справи присутній лист позивача на адресу відповідача щодо сплати останнім штрафних санкцій на суму 7543,80 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань. Зазначений лист був залишений відповідачем без відповіді.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2010 у справі №40/361 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національний центр моніторингу та інформатизації» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2010 у справі №40/361 залишити без змін.
3. Матеріали справи №40/361 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді