Справа № 587/4169/24
про продовження строку тримання під вартою
03 березня 2025 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , який брав участь в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024170040001271 від 21 вересня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою строком на два місяці без визначення розміру застави, посилаючись на наявність ризиків у вказаному кримінальному провадженні, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Своє клопотання обґрунтовує тим, що строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується 08 березня 2025 року, однак до вказаної дати неможливо завершити судовий розгляд з об'єктивних причин, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких була підставою для обрання запобіжного заходу, на цей час не зменшились, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, знаходячись на волі, обвинувачений може переховуватися від суду, може впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань чи взагалі надання будь-яких показань, так як вказані особи не допитані судом, є військовослужбовцем військової служби за контрактом, тому у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він може продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, та уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що унеможливить виконання ним покладених на нього обов'язків у кримінальному провадженні. Отже, є достатні підстави вважати, що застосування обвинуваченому більш м'якого, окрім зазначеного вище запобіжного заходу, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 проти клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою заперечував, вважав, що ризики, зазначені в клопотанні прокурора є необґрунтованими.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою, вважав ризики, зазначені в клопотанні прокурора, необґрунтованими, вважав за можливе застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
У силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики. За вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, особистість обвинуваченого свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування, цей злочин посягає на встановлений порядок несення військової служби, при цьому суд зважає і на обставини цього злочину, зокрема на його вчинення військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність продовження щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
При цьому суд враховує положення ч. 8 ст. 176 КПК України, які чітко вказують на те, що до військовослужбовця, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується запобіжний захід лише у виді тримання під вартою.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 Кримінального кодексу України.
Суд не відхиляє доводів сторони захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у вказаному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу, ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»).
За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Керуючись ст. ст. 183, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» на 60 днів без визначення розміру застави, тобто до 01 травня 2025 року включно.
Копію ухвали негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, направити Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя ОСОБА_1