Справа № 583/4005/24
2-др/583/14/25
"03" березня 2025 р. м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Соколової Н.О.,
з участю секретаря судового засідання Верби Н.О.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сумцова Євгена Станіславовича про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Служба у справах дітей Охтирської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Чернеччинської сільської ради про визначення місця проживання дитини з батьком,
Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Сумцов Є.С. звернувся до суду із зазначеною заявою, відповідно до якої просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат в сумі 10000 грн на отримання професійної правничої допомоги, що пов'язана з розглядом справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Служба у справах дітей Охтирської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Чернеччинської сільської ради про визначення місця проживання дитини з батьком. У даній справі 05.02.2025 було постановлено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Разом із відзивом на позовну заяву від 07.09.2024 стороною відповідача було заявлено про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Оскільки судом при ухваленні рішення не було вирішено питання судових витрат, тому просить ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідачки 10000 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України розгляд у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
В даному випадку суд не вбачає необхідності для виклику сторін у судове засідання.
Вивчивши заяву, дослідивши письмові докази, суд приходить до такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Встановлено, що Охтирський міськрайонний суд Сумської області 05.02.2025 ухвалив рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Служба у справах дітей Охтирської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Чернеччинської сільської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.156-159).
07.02.2025 через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Сумцов Є.С. звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, сторона відповідачки заявила про орієнтовний розрахунок судових витрат, понесених на отримання професійної правничої допомоги у сумі 10000 грн ( а.с.59 зворот).
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір, доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Встановлено, правова допомога ОСОБА_1 у суді надавалася адвокатом Сумцовим Є.С. на підставі ордеру від 04.09. 2024 (а.с.53).
Представником відповідачки до заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат було надано: ордер; договір про надання правничої допомоги від 21.08.2024, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 21.08.2024, в якому зазначено, що сума гонорару адвоката становить 10000 грн; акт приймання - передачі послуг №1 від 07.02.2025 до договору про надання правової допомоги від 21.08.2024, відповідно до якого клієнт не має жодних претензій до якості наданих адвокатом послуг, після завершення розрахунків в повному обсязі адвокат не має жодних претензій клієнта; фіскальний чек, згідно з яким ОСОБА_1 сплатила 07.02.2025 адвокату Сумцову Є.С.за надання професійної правничої допомоги у справі №583/40005/24 10 000 грн готівкою.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 вказала, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Враховуючи, складність справи, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено, враховуючи час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг у суді, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, що позивач не надав будь - яких заперечень проти стягнення витрат на правову допомогу у суді, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, надану у суді у розмірі - 10000 грн, що є співмірним з наданим адвокатом обсягу послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
За таких обставин, враховуючи викладене, заява представника відповідача - адвоката Сумцова Є.С. про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сумцова Євгена Станіславовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Служба у справах дітей Охтирської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Чернеччинської сільської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сум 10 000 (десять тисяч) гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей Охтирської районної державної адміністрації, адреса: Україна, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 1, ЄДРПОУ 04058114.
Третя особа: Служба у справах дітей Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, адреса: Україна, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 6, ЄДРПОУ 04389940.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Наталія СОКОЛОВА